Ухвала суду № 61415887, 20.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1282/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

20 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Петрика І.Й.,

за участю секретаря Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2016 № НОМЕР_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність податкового повідомлення-рішення від 18.01.2016 № НОМЕР_1, яким ОСОБА_3 донарахований податок з доходів фізичних осіб у розмірі 249 369,72 грн., оскільки проценти за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків у вигляді «додаткового блага» у розумінні норм абз.«д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2016 року підлягає скасуванню з підстави порушення судом норм матеріального, а саме: пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, що призвело неправильного вирішення справи.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 20 вересня 2016 року.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 15.12.2015 по 21.12.2015 працівником ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.01.2014 до 31.12.2014, за результатами чого складений акт від 28.12.2015 № 7211/26-58-17-01-17-2724911401.

Згідно висновків цього акта перевірки працівником відповідача встановлено, що в порушення вимог пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49.1, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 57.1 ст. 57, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 176.1 ст. 176, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України позивач не подав до податкової інспекції декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік та не задекларував доходи у сумі 1 468 313,64 грн., отримані від ПАТ «УКРСОЦБАНК», як додаткове благо у вигляді суми боргу анульованої кредитором за самостійним рішенням, та відповідно занизив податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на 249 369,72 грн.

18.01.2016 на підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № НОМЕР_1, яким визначило ОСОБА_3 до сплати суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 311 882,15 грн., в тому числі 249 369,72 грн. за основним платежем, 62 512,43 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Зі змісту цього податкового повідомлення-рішення та доданих до нього розрахунків податку і штрафних санкцій, вбачається, що сума штрафних санкцій, визначених позивачу з урахуванням приписів п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та п. 120.1 ст. 120 цього ж Кодексу становить 62 342,43 грн. (що складає 25% від 249 369,72 грн.) + 170 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із цим позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсотки, які були нараховані боржнику (позивачу) за кредитним договором, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, у зв'язку з чим анульовані ОСОБА_3 банком відсотки у розмірі 1 468 313,64 грн. не є доходом, отриманим позивачем як додаткове благо, оскільки на відміну від суми кредиту, що надається безпосередньо позичальнику, відсотки ним не отримується, та вказана сума стягується на розсуд самого банку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

У пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Підпунктом 164.2.17 "д" пункту 164.2 статті 164 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання ( прощеного ) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

У п. 167.1 ст. 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що сума прощеного (анульованого) боргу є доходом особи, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб в порядку п. 167.1 ст. 167 і п. 176.1 ст. 176 ПК України, лише в частині суми прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту.

Як вбачається з довідки ПАТ «УКРСОЦБАНК» № 10.1-186/96-1021 від 26.01.2016, виданої позивачу, по кредиту згідно договору кредиту № 42.06-07/120 від 16.05.2016 в рахунок погашення заборгованості було перераховано наступні суми: за період з 16.05.2006 по 01.04.2011 сплачений борг за кредитом в сумі 29 730 доларів США (що в еквіваленті на національну валюту складає 149 904,99 грн.) та сплачено відсотків у сумі 49 173,54 доларів США (що в еквіваленті на національну валюту складає 247 953,70 грн.), за період з 01.04.2011 по 01.08.2014 сплачений борг за кредитом у сумі 148 720 доларів США (що в еквіваленті на національну валюту складає 1 799 102,71 грн.). Крім того, 01.08.2014 відбулося анулювання кредитної заборгованості (а саме відсотків) по договору кредиту на суму 121 375,84 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту складає 1 468 313,64 грн.

Оскільки, прощення заборгованості позивача за тілом кредиту не відбувалось, а відбулося анулювання кредитної заборгованості (а саме відсотків) по договору кредиту на суму 121 375,84 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту складає 1 468 313,64 грн., що додатковим благом не є, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про обґрунтованість позовних вимог.

Наразі, слід звернути увагу на те, що Законом України від 09.04.2015 року № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», який набрав чинності 07.05.2015 року, внесено зміни до ПК України, а саме пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України (доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу) доповнено абзацом другим такого змісту: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності».

Також наявні матеріали справи свідчать про те, що кредитором (банком) рішення про анулювання суми заборгованості по відсотках за кредитом приймалося самостійно та до настання строків позовної давності.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході апеляційного розгляду справи та не підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 відповідачу відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання апеляційної скарги від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015) відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3430,71 грн. (3118,83 х 110 %).

Керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 3430 ( три тисячі чотириста тридцять) гривень 71 копійку.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.09.2016

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: О.А. Губська

І.Й. Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.