Ухвала суду № 61415787, 15.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5/16 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

15 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємця ОСОБА_3 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області та просила визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 16 листопада 2015 року № З-1611/2-10/10-48/1611/08.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що у відповідача були відсутні повноваження на проведення перевірки належної їй тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, оскільки остання не є об'єктом будівництва, а вона, відповідно, - суб'єктом містобудування.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 29 жовтня 2015 року у зв'язку з надходженням скарги від гр. ОСОБА_4, відповідачем було видано направлення для проведення позапланової перевірки №840.15/02 на здійснення позапланової перевірки головним інспектором ОСОБА_5 та головним інспектором ОСОБА_6 на об'єкті торговий павільйон, який належить позивачу, за адресою: АДРЕСА_1.

30 Жовтня 2015 року інспекторами було здійснено виїзд з метою проведення позапланової перевірки на вищеозначеному об'єкті.

Однак, до перевірки посадових осіб відповідача допущено не було, про що було складено відповідний Акт.

Крім того, 02 листопада 2015 року відповідачем було винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № С-0211/4, яким вимагалося від позивача в термін до 02 грудня 2015 року допустити посадових осіб відповідача до перевірки.

В той же день відповідачем було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 2-Л-З-0211/4, яким визначено, що відповідальність за виявлені правопорушення передбачена абз. 1 п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

За результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, 16 листопада 2015 року відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № З-1611/2-10/10-48/1611/08, якою на позивача накладено штраф у сумі 13 780 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні спрямовані на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини, визначено Законом України «Про основи містобудування».

Положеннями ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Зі змісту пункту 7 Порядку № 553 вбачається, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки та звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V) посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню.

З наведеним положенням Закону кореспондуються приписи пп. 1 п. 11 Порядку №553.

Тобто, за умови дотримання процедури призначення перевірки та оформлення документів, що їй передують, посадові особи органів архбудконтролю мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 41 Закону №877-V орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з матеріалів справи, призначення перевірки здійснювалося на виконання доручення Держархбудінспекції від 29 вересня 2015 року №40-3668-Д, яке надійшло до відповідача 02.10.2015 за вх. № 10/10-0210/9, а також звернення фізичної особи - скарги ОСОБА_4 від 24.09.2015 року.

Тобто, у Департаменту архбудконтролю були наявні правові підстави для проведення перевірки позивача, визначені п. 7 Порядку № 553.

Стосовно посилань апелянта на те, що фактично виїзд на місце перевірки посадовими особами ДАБІ у Київській області не здійснювався, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З метою встановлення фактичних обставин справи, судом апеляційної інстанції було допитано в якості свідків головного інспектора ОСОБА_5 та головного інспектора ОСОБА_6 стосовно обставин виїзду на місце перевірки та підстав застосування до позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В судовому засіданні, як ОСОБА_5, так і ОСОБА_6 підтвердили, що 30.10.2015 здійснювали виїзд на 4 об'єкти (торгові павільйони), що належать ФОП ОСОБА_3, в т.ч. і за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, змогли зробити лише зовнішні заміри об'єктів, оскільки здійснити заміри всередині приміщення їм не було дозволено продавцями магазину.

Пізніше уповноважена особа позивачки, - ОСОБА_7, що діяв на підставі довіреності від 24.12.2011, перебуваючи у приміщенні Департаменту архбудконтролю за адресою: м. Біла Церква, вул. Павліченко, 14а, офіційно повідомив інспекторів про не допуск до перевірки, про щобуло складено відповідний Акт.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовано апелянтом.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно було винесено постанову № З-1611/2-10/10-48/1611/08 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Стосовно посилань апелянта на те, що він не є суб'єктом містобудування, оскільки об'єкт перевірки не належить до об'єкта будівництва, колегія суддів зазначає, що належність об'єкта перевірки до об'єкта будівництва повинна була бути перевірена у ході здійснення відповідачем заходу з державного контролю (нагляду). Більше того, вказані обставини не є предметом доказування в даній справі, оскільки позивачем оскаржується саме постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а не направлення на проведення відповідної перевірки чи її результати.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 20 вересня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С