Ухвала суду № 61414991, 20.09.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"20" вересня 2016 р. Справа № 918/924/16

За позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україн и

до відповідача ОСОБА_1 частина А 2798

про стягнення в сумі 7 257,89 грн.

Суддя Марач В.В.

За участю представників

позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі Позивач або ПАТ "НАК ""Нафтогаз України") зернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 частини А 2798 (надалі Відповідач або В/ч А2798) в які просить стягнути з останнього суму на яку збільшився борг за поставлений по договору №12/9\ТЕ-28 від 12.10.2012р. природний газ внаслідок інфляції за період прострочення з квітня по листопад місяці 2014 року, що складає 6 540,65 грн., три відсотки річних у розмірі 712, 24 грн. за період прострочення з 31.05.2014р. по 15.12.2014 року.

Ухвалою суду від 25.08.2016 року порушено провадження по справі № 918/924/16, розгляд якої призначено на 20.09.2016 року.

До початку розгляду справи по суті суддя Марач В.В. заявив про самовідвід від розгляду даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог у цій справі є стягнення з Відповідача суми на яку збільшився борг за поставлений по договору №12/9\ТЕ-28 від 12.10.2012р. природний газ внаслідок інфляції за період прострочення з квітня по листопад місяці 2014 року, що складає 6 540,65 грн., три відсотки річних у розмірі 712, 24 грн. за період прострочення з 31.05.2014р. по 15.12.2014 року.

У свою чергу, у провадженні судді Марача В.В. перебувала справа № 918/1340/14 за позовом ПАТ "НАК ""Нафтогаз України" до ОСОБА_1 частини А 2798 про стягнення заборгованості за поставлений по договору №12/9\ТЕ-28 від 12.10.2012р. природний газ і в тому числі інфляційні та три відсотка річних.

Тобто у даній справі та у справі № 918/1340/14 тотожними є сторони, підстави та предмет позовних вимог. Відмінним є строки нарахування інфляційних та річних.

Під головуванням судді Марача В.В. у справі № 918/1340/14 винесено рішення від 07.10.2014 р. яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основного боргу 43889,62 грн., пеню 1633,75 грн., штраф 1513,64 грн., три відсотки річних 2065,66 грн., інфляційних процесів у 3095,62 грн. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 1633,75 грн. та штрафу у сумі 1513,64 грн..

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що позивач виконав вимоги договору про закупівлю природного газу та поставив відповідачу газ на загальну суму 43889,62 грн. Однак відповідач не розрахувався за поставлений газ у звязку з чим виникла заборгованість перед позивачем.

При цьому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки відповідачем умови Договору щодо оплати отриманого природного газу не виконані в повному обсязі, останній зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 3095,62 грн., а також три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 2065,66 грн.

Крім того, суд першої інстанції вважав за можливе зменшити розмір заявленої позивачем пені та штрафу на 50% та стягнути з відповідача на користь позивача 1633,75 грн. пені, 1513,64 грн. штрафу, у зв'язку з цим у позові про стягнення 1633,75 грн. пені та 1513,64 грн. штрафу відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2014 року рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.14 р. у справі № 918/1340/14 скасовано в частині стягнення 1633,75 грн. пені, 2513,64 грн. штрафу, 2065,66 грн. 3% річних, 3095 інфляційних втрат. Позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 частини А 2798 (33000, м. Рівне, військове містечко № 45, код 08509140) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) 43889,62 грн. основного боргу, 1447,65 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги. В решті позову відмовлено.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 20 ГПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений ч. 3 ст. 21 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Визначення юридичного змісту оціночної категорії безсторонній суд зумовлює необхідність врахування субєктивного та обєктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути субєктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Конкретизуючи субєктивний критерій, Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Таку презумпцію спростувати досить складно. Критерієм субєктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості. Субєктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях або висловлюваннях суддів (присяжних) перед початком чи під час судового розгляду справи.

У світлі прецедентної практики Суду обєктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішнiй вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення обєктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. При зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Тому важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості і понад усе, якщо йдеться про кримінальне провадження, в обвинуваченого (див.: Hauschildt v. Denmark judgment of 24 May 1989, Series A, No. 154, p. 48). Суд не завжди послідовно дотримувався позиції щодо того, чия думка є вирішальною при оцінці ступеня обєктивної безсторонності судових органів. Так, у справі Декюббер проти Бельгії Суд встановив, що мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки суддя міг в очах обвинуваченого здаватися негативно налаштованим проти нього (див.: De Cubber v. Belgium judgment of 26 October 1984, Series A, No. 86, p. 29).

Водночас у справі Хаузшільдт проти Данії Суд дещо відкоригував свою позицію, відтворивши її у деяких рішеннях: Для висновку про наявність у конкретній справі правомірної підстави сумніватися у безсторонності судді думка обвинуваченого може враховуватися, але вона не має вирішального значення. Вирішальним є те, чи можна вважати такі сумніви обєктивно виправданими (див.: Hauschildt v. Denmark judgment of 24 May 1989, Series A, No. 154, p. 48).

Відповідно до ст. 2 Основних принципів незалежності судових органів, підготовлених ООН у 1985 році, яка визначає, що судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, загроз або втручання, прямого чи непрямого, з боку будь-кого або з будь-якої причини.

За ст. 8 Основних принципів судді повинні завжди поводити себе таким чином, що забезпечити повагу до своєї посади і зберегти безсторонність та незалежність судових органів.

Згідно з міжнародно-правовими гарантіями незалежності судів суддя має здійснювати свої суддівські функції незалежно, на основі власної оцінки фактів і відповідно до усвідомленого розуміння права, вільно від будь-якого впливу. Він має бути незалежним від суспільства в цілому і від конкретних сторін спору, який вирішує. Здійснюючи суддівські функції, суддя має бути незалежним від інших суддів у зв'язку з рішеннями, які зобов'язаний ухвалювати незалежно. Він повинен виявляти і пропагувати високі стандарти суддівської поведінки, щоб підвищувати рівень довіри громадськості до суду, яка є головною умовою для підтримання незалежності суддів.

За приписами ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є, зокрема законність.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України.

Частиною 1 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів. Незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, не пов'язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею.

Водночас, господарський суд відзначає, що суддя Марач В.В. розглянувши аналогічну справу №918/1340/14 та прийнявши у ній рішення висловив свою позицію стосовно даного спору, яка не була підтримана апеляційною інстанцією. Зазначене свідчать про те, що прийняття рішення у справі № 918/1340/14 та його подальше скасування, не створить достатніх гарантій для усунення підстав (навіть потенційної можливості) побоюватися, що суддя, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім, а відтак продовження судового розгляду та прийняття суддею Марачем В.В. судового рішення за наслідками розгляду справи №918/924/16 по суті, може призвести до невиправданих очікувань, напруги з боку сторін у справі, упередженого ставлення, виявлення недовіри до судді, подання відповідачем нових скарг на дії судді, що негативного відобразиться на судовому процесі.

З метою уникнення будь-яких можливих сумнівів сторін щодо об'єктивності та неупередженості судового складу під час розгляду вказаної справи, суд вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду справи № 918/924/16.

У разі задоволення відводу (самовідводу) одному з суддів або всьому складу суду справа розглядається в тому самому господарському суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому ч. 3 ст. 21 цього Кодексу (ч. 6 ст. 20 ГПК України).

Згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням ОСОБА_3 суддів України № 25 від 02.04.2015 року, у разі задоволення відводу або самовідводу судді (судді-доповідача або всього складу суду, якщо судова справа розглядається колегією суддів), якому розподілено судову справу для розгляду, судова справа підлягає повторному автоматизованому розподілу без урахування цього судді (суддів).

З огляду на викладене, справа № 918/924/16 підлягає передачі уповноваженій особі апарату суду, яка здійснює реєстрацію в автоматизованій системі документообігу Господарського суду міста Рівненської області, для автоматизованого розподілу вказаної справи в порядку, встановленому ч. 3 ст. 2-1 ГПК України.

Керуючись ст.ст.20, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити самовідвід судді Марача В.В. від розгляду справи № 918/924/16.

2. Передати справу № 918/924/16 за позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 частини А 2798 про стягнення в сумі 7 257, 89 грн. уповноваженій особі апарату суду, яка здійснює реєстрацію в автоматизованій системі документообігу Господарського суду Рівненської області, для автоматизованого розподілу вказаної справи в порядку, встановленому ч. 3 ст. 2-1 ГПК України.

Суддя Марач В.В.