Рішення № 61414651, 19.09.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/51/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2016 Справа №908/2035/16

За позовом Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137) в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району, (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-А)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2)

про стягнення 9 295,53 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №511 від 01.10.2002 р., 350, 44 грн. інфляційного нарахування, 96, 63 грн. три відсотки річних та 1 286,24 грн. пені.

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача - Пустова А. Л., довіреність № 182/20-19 від 07.06.2016 р.;

від відповідача - ОСОБА_2, особисто (паспорт серія НОМЕР_2 від 23.03.1997р. виданий Ленінським РВ УМВС України в Запор. обл.)

02.08.2016 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя про стягнення 9 295,53 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №511 від 01.10.2002 р., 350, 44 грн. інфляційного нарахування, 96, 63 грн. три відсотки річних та 1 286,24 грн. пені.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 02.08.2016 р. справу № 908/2035/16 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.08.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2035/16, справі присвоєно номер провадження 4/51/16, судове засідання призначено на 29.08.2016 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті. Ухвалою суду від 29.08.2016 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 19.09.2016р.

В судовому засіданні 19.09.2016р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача та відповідача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 19.09.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві та на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1644 від 01.08.2005 р., ст., ст. 11, 15, 16, 96, 258, 526, 509, 526, 530, 629 ЦК України та ст.ст. 193, 232, 276 ГК України, Закону України "Про теплопостачання", Правил користування тепловою енергією просив позов задовольнити, стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя суму 9 295,53 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №511 від 01.10.2002 р., 350, 44 грн. інфляційного нарахування, 96, 63 грн. три відсотки річних та 1 286,24 грн. пені.

Відповідач в судовому засіданні 19.09.2016р. факт наявної заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1644 від 01.08.2005 р. не заперечив, проте зазначив, що грошові кошти на погашення зазначеної заборгованості у відповідача відсутні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 р. між Концерном "Міські теплові мережі" в особі директора філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району (позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, (відповідачем) був укладений Договір постачання теплової енергії в гарячій воді № 511 (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач (енергопостачальна організація) бере на себе зобов'язання постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Пунктом 10.1 сторони узгодили, що Договір набирає сили з моменту підписання та діє з 01.10.2002р. по 30.09.2003р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Згідно з п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3 Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути на адресу Енергопостачальній організації.

Пунктом 6.6. Договору встановлено, що Споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати.

Теплова енергія постачалась на орендоване вбудоване приміщення по АДРЕСА_3 (Преамбула Договору).

Відповідно до пункту 3.2.2 Договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені розділом VІ Договору.

На виконання умов Договору з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р. позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 9295, 53грн. Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені Акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем підписані не були.

Також, позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату наданих послуг на суму 9295, 53 грн. з ПДВ.

Зазначені рахунки та Акти приймання-передачі теплової енергії були направлені на адресу відповідача, у підтвердження чого позивачем надано суду реєстр на відправлення кореспонденції за спірний період, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та акті приймання передачі теплової енергії на адресу позивача не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідні місяці.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідач плату за надані послуги по постачанню теплової енергії з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р. станом на час вирішення справи в судовому засіданні не здійснив.

Таким чином, станом на час вирішення справи в судовому засіданні за відповідачем рахується заборгованість в сумі 9295, 53 грн. за спожиту теплову енергію за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 511 від 01.10.2002 р.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 511 від 01.10.2002 р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 9295, 53 грн. за спожиту теплову енергію за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 511 від 01.10.2002 р. пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. п. 7.2.3 договору в якому передбачено, що в разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію споживачу нараховується пеня в розмірі 0,5 % від неналежної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором № 511 від 01.10.2002 р. позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 1 286,24 грн., яка розрахована за загальний період з 20.11.2015р. по 21.06.2016р.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором № 511 від 01.10.2002 р. позивачем виконаний вірно, отже вимога про стягнення з відповідача 1 286,24 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 350, 44 грн. інфляційних втрат, які розраховані за загальний період з грудня 2015р. по травень 2016р. та 96, 63 грн. три відсотки річних, які розраховані за загальний період з 20.11.2015р. по 21.06.2016р.

Розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат судом перевірені та визнані такими, що виконані вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 350, 44 грн. інфляційного нарахування, 96, 63 грн. три відсотки річних заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 44, 49, 75, 78, 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району, м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (69006, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; 69065,м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-А; код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 9 295 (дев'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 53 коп. основного боргу. Видати наказ.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (69006, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; 69065,м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-А; код ЄДРПОУ 32121458, на рахунок № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 1 286 (одну тисячу двісті вісімдесят шість) грн. 24 коп. пені, 96 (дев'яносто шість) грн. 63 коп. 3% річних, 350 грн. (триста п'ятдесят) грн. 44 коп. інфляційного нарахування та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "20" вересня 2016 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.