Рішення № 61414637, 12.09.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/60/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2016 Справа № 908/1960/16

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства МТЦ-Запоріжжя, м. Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1Д.А., м.Запоріжжя,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю Камелот, м. Запоріжжя,

про стягнення 58337,58 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.01.2014р.;

ОСОБА_3, директор, наказ 01-к від 27.02.2009р.;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність б/н від 15.08.2016р.

від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність б/н від 09.09.2016 р.;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося приватне підприємство МТЦ-Запоріжжя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1Д.А. про стягнення 58337,58 грн. по утриманню та експлуатації трансформаторної підстанції за договором №1 про спільну діяльність від 22.10.2003р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ПП «МТЦ-Запоріжжя» разом з ТОВ «ОСОБА_1Д.А.» та ТОВ «Камелот» в рівних частках володіють трансформаторною підстанцією ЗТП-10/0,4 кВ (літ. Т), яка розташована за адресою м.Запоріжжя, вул. Магістральна, 100а. Відповідно до положень договору про спільну діяльність №1 від 22.10.2003 р. керівництво та ведення справ покладено на ПП «МТЦ-Запоріжжя», а учасники зобовязані приймати участь у сплаті будь-яких платежів та податків по спільному майну, а також нести видатки по управлінню цим майном та його утриманню пропорційно власним часткам. У звязку з цим, за розрахунком позивача з відповідача підлягає стягнення одна третя частина понесених позивачем витрат на утримання спільного майна за період з травня по грудень 2013 року в розмірі 58 337,58 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 360, 526, 1131 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.07.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/60/16 та призначено розгляд справи на 16.08.2016р.

В судовому засіданні 16.08.2016р. оголошувалась перерва до 31.08.2016р.

В судовому засіданні 31.08.2016р. оголошувалась перерва до 09.09.2016р.

Ухвалою від 09.09.2016 р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ Камелот, оскільки договір №1 про спільну діяльність від 22.10.2003р. укладався між трьома учасниками, а саме: позивачем, відповідачем та ТОВ Камелот, і рішення може вплинути на його права та обовязки. У звязку з цим відкладено розгляд справи на 12.09.2016р.

В судовому засіданні 12.09.2016р. були присутні представники сторін та третьої особи, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві.

Так відповідач у відзиві на позов просить відмовити позивачу в позові, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними. Вказує, що відповідно до умов п.2.2 договору про спільну діяльність учасниками договору на спільну діяльність не видавалась позивачу довіреність на ведення спільних справ у 2013 році з визначенням обсягу прав та обовязків, в межах яких ПП «МТЦ» уповноважено діяти. Крім того, договір про сумісну діяльність укладався для мети будівництва та введення в експлуатацію трансформаторної підстанції і наразі ця мета досягнута учасниками, оскільки транспортна підстанція збудована та введена в експлуатацію. Цей договір не має на меті сумісну експлуатацію трансформаторної підстанції і не містить відповідних умов про це. Тому відповідач вважає, що договір про спільну діяльність припинився у звязку з досягненням мети, для якої він укладався. Також вказує, що стаття 322 Цивільного кодексу України покладає обовязок саме на власника майна (в даному випадку ТОВ «ОСОБА_1Д.А.») самому утримувати майно, а не право іншої особи визначати обсяг та необхідність здійснення витрат з утримання належного їй майна. Крім того, вказує, що витрати позивача на утримання майна не підтверджені належними доказами, а за вимогами про стягнення витрат по документах, датованих до 27.07.2013 р., сплив строк позовної давності.

В додаткових письмових поясненнях відповідач також зауважив, що договором про спільну діяльність не врегульовані та не могли бути врегульовані питання утримання спільного майна співвласниками, оскільки він регулював тільки спільну діяльність з будівництва та введення обєкту в експлуатацію, який на момент його укладання договору ще не існував. Розділ 2 договору визначає право позивача укладати необхідні договори, що повязані із будівництвом та експлуатацією трансформаторної підстанції, однак цей пункт не дає право укладати договори без відома інших учасників. Оскільки це право відсутнє, а порядок утримання спільного майна учасниками не врегульовано, то укладення договорів, які б могли створити обовязки для інших учасників договору (у тому числі щодо компенсації) є грубим порушенням їхніх прав, адже жодного листа на підтвердження звернення позивача до учасників договору із повідомленням про намір укласти будь-який договір із обґрунтуванням необхідності його укладання відсутні.

Також відповідач надав суду письмові пояснення про те, що відповідачем з метою обслуговування своєї частки у спільному майні укладено договір від 03.06.2013 р. №1/06 на технічне обслуговування ТП та договір від 25.06.2013 р. №6/06 щодо прокладки кабелів, надав докази виконання робіт за цими договорами та їх оплати з боку відповідача. Зауважив, що позивач умисно чинить відповідачу перешкоди в користуванні спільним майном і тільки за рішенням суду відповідач відновив можливість користуватись та обслуговувати своє майно.

Третя особа у відзиві на позов зауважила, що договір про спільну діяльність припинив свою дію у звязку з закінченням строку, на який його було укладено, тому він не може бути підставою для стягнення з позивача витрат на утримання спільного майна. Також ТОВ «Камелот» не надавав ПП «МТЦ-Запоріжжя» повноважень та погоджень щодо несення витрат з утримання трансформаторної підстанції. Витрати, заявлені позивачем, не підтверджені документально, а також не підтверджено їх використання саме в трансформаторній підстанції.

В судовому засіданні 12.09.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 12.08.2015 р. позивач має повну та скорочену назви: приватне підприємство «МТЦ-Запоріжжя», ПП «МТЦ».

22.10.2003 р. приватним підприємством МТЦ (учасник-1, позивач у справі), товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1Д.А. (учасник-2, відповідач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю Камелот (учасник-3, третя особа у справі) укладено договір про сумісну діяльність, за яким учасники поєднують матеріальні, фінансові та трудові ресурси для досягнення загальної господарської мети: «Проведення робіт з проектування, будівництва та введення в експлуатацію трансформаторної підстанції для забезпечення учасників договору електроенергією на правах загальної часткової власності.

За умовами п. 1.3 договору учасник-1 під будівництво трансформаторної підстанції надає у встановленому законом порядку земельну ділянку площею 112 кв.м. та додаткову площу для організації проходу (проїзду) учасників 2, 3 до обєкта.

Місце розташування обєкта: м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 47, територія ПП «МТЦ» (п. 1.4 договору).

У п. 1.5 договору визначено строк договору: початок з дати підписання договору, закінчення з моменту введення трансформаторної підстанції в експлуатацію за умови повного оформлення учасниками прав на загальну часткову власність та прав землекористування.

Згідно з п. 7.1 договору в ході виконання договору, а також після досягнення загальної господарської мети договору завершення будівництва та здачі обєкту в експлуатацію у учасників виникає право загальної часткової власності. Частка кожного учасника складає 1/3 в загальній власності.

Згідно з п. 7.3 договору право користування земельною ділянкою у кожного учасника виникає в момент реєстрації обєкта загальної часткової власності в ЗБТІ (ст. 120 ЗемКУ). Загальні витрати, повязані з оформленням відведення земельної ділянки, розподіляються між учасниками пропорційно до їх часток. Виділена ділянка використовується кожною стороною суворо за призначенням.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що керівництво та ведення загальних справ за даним договором, у тому числі ведення бухгалтерського обліку та звітності, здійснює учасник-1 на відплатній основі. Згідно з п. 2.1 договору учасник діє на підставі довіреності, виданої сторонами договору. В довіреності визначається зміст прав та обовязків учасника-1, їх обсяг по веденню загальних справ. Зокрема, учаснику-1 надається право укладати господарські договори підряду, купівлі-продажу, перевезення тощо, а також доручати учасникам 2 і 3 виконання окремих обсягів робіт на відплатній основі.

Відповідно до умов п. 2.3 договору учасник-1 надає іншим учасникам копії звітів, які подаються до державної податкової служби та в інші офіційні органи, а також на їх вимогу інформацію про рух грошових коштів.

Згідно з п. 2.4 договору на учасника покладається організація підготовки проектно-кошторисної документації, будівництва, комплектації обладнанням, виробництва, електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт, здачі обєкту Державній архітектурно-будівничій комісії, введення його в режим сумісної експлуатації, реєстрації обєкта в ЗБТІ, укладення договорів з електропостачальною організацією.

Відповідно до п. 3.1 договору для досягнення мети, визначеної в п. 1 договору, кожний із учасників зобовязується внести внески у грошовому виразі в сумі 100 000,00 грн. ОСОБА_2 кошти та інші матеріальні внески учасників згідно з п. 3.7 договору є їх загальною сумісною власністю. Учасник-1 за умовами пунктів 4.2, 4.4 договору вправі розпоряджатися грошовими коштами, що надійшли у вигляді внесків на його розрахунковий рахунок, у відповідності до умов договору і не вправі використовувати загальні кошти для потреб, не повязаних із будівництвом та експлуатацією трансформаторної підстанції.

Згідно з п. 4.5 договору учасники зобовязані приймати участь у сплаті всіляких платежів та податків по загальному майну, а також у видатках з управління цим майном та його утриманню пропорційно своїм часткам. Відповідно до п. 4.6 договору учасник-1 має право вимагати від учасника-2 та учасника-3 часткового відшкодування понесених ним на загальні потреби видатків.

Пунктом 7.7 договору встановлено, що після припинення дії даного договору взаємовідносини між учасникам з питань володіння, користування та розпорядження трансформаторною підстанцією регулюються законодавством України та окремими договорами на експлуатацію обєкта. Права та обовязки в частині відповідальності за експлуатацію обєкта за угодою сторін покладаються на учасника-1.

Як вбачається з матеріалів справи, листом вих. №1435 від 29.10.2004 р. ПП «МТЦ-Запоріжжя» повідомило ВАТ «Запоріжжяобленерго», що в результаті виконання договору про сумісну діяльність №1 від 22.10.2003 р. сторони ПП «МТЦ», ТОВ «Камелот», ТОВ «Альпіна» здійснили будівництво ЗТП 10/0.4 кв. з повним монтажем обладнання. З метою введення обєкту в експлуатацію учасниками призначена єдина особа ПП «МТЦ-Запоріжжя», укладення договору на електропостачання ЗТП-10/0.4 кв. доручено відповідальному за електрогосподарство ПП «МТЦ-Запоріжжя» головному енергетику ОСОБА_5, який має V кв. гр. вище 1000 в. ОСОБА_2 листом сторони засвідчують передачу на баланс ПП «МТЦ-Запоріжжя» дольових часток: засобів обліку, дві кабельні лінії 10 кв. від Ф-9, Ф-15 ЗРУ-10 кв. ГПП-35/10 кв. КП «НПК «Іскра» до ЗТП-10/0.4 кв. ПП «МТЦ-Запоріжжя» та високовольтне обладнання РУ-10 кв ЗТП-10/0.4 кв.

01.06.2005 р. робочою комісією у складі представників ПП «МТЦ», ТОВ «ОСОБА_1Д.А.», ТОВ «Камелот» засвідчено прийняття від генпідрядника ПП «Марш» закінченого будівництвом обєкта закритої трансформаторної підстанції 10/0,4кВ з допоміжними приміщеннями та готовність обєкта для предявлення державній приймальній комісії.

21.07.2005 р. державною приймальною комісією прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом обєкт закриту трансформаторну підстанцію 10/0,4кВ з допоміжними приміщеннями, що засвідчено відповідним актом, який затверджено розпорядженням міського голови від 03.08.2005 р. №857р та зареєстровано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю ГУАтаМ після затвердження 04.08.2005р. арх. №333.

22.07.2005 р. представником Державної інспекції енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Запорізькій області в присутності особи, відповідальної за електрогосподарство ТОВ «ОСОБА_6Д.А.» складено акт на допуск в експлуатацію електроустановок, яким засвідчено, що електропостачання КТП-630 кВА по вул. Карпенко-Карого здійснюється від ПС 35/10кВ «Іскра» через мережі 10кВ КЄМЗ «Іскра» через мережі 0,4 кВ ПП «МТЦ». Межа відповідальності за стан і обслуговування електромереж установлена на кабельних наконечниках Ф-9, Ф-15 ЗРУ-10кВ ГПП-35/10кВ КП «НПК «Іскра». Розрахунковий облік установлений в РУ-10кВ Ф-9, Ф-15. Характеристика електроустановок: два КТП-630 кВА ВРУ-0,4кВ, трансформатор ТМ-630/0,4 кВА У1, КЛ-6кВ Рпот=450 кВт, РУ-0,4 кВ, розрядник РВН-0,5 МУ1, розподільчі мережі 0,4кВ, 2 категорія. Відповідно до вказаного електроустановка до подачі напруги готова.

Право колективної власності на трансформаторну підстанцію літ. Т по вул.Магістральній, 100а загальною площею обєкта 91,8 кв.м. оформлено в рівних частках (по 1/3 частки) за ТОВ «МТЦ», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.10.2005 р., за ТОВ «ОСОБА_1Д.А.», що підтверджується дублікатом свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.11.2005 р., і за ТОВ «Камелот», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.12.2005 р., а також витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно за вказаними особами.

На обєкт - закриту трансформаторну підстанцію 10/0,4 кВ м. Запоріжжя, вул.Магістральна, 100-А, головним управлінням архітектури та містобудування Запорізької міської ради видано архітектурно-технічний паспорт обєкта архітектури, який зареєстровано 24.06.2005 р. за №2105.

ТОВ «ОСОБА_1Д.А.» в листі до ПП «МТЦ-Запоріжжя» повідомило, що на підставі договору про сумісну діяльність №1 від 22.10.2003 р. не заперечує поставити на баланс ПП «МТЦ-Запоріжжя» одну третину трансформаторної підстанції ЗТП-10/0,4 кВт від загальної площі 91,8 кв.м., включаючи кабельну лінію від РУ-10 кв до ТМ-630 №2 «Альпіна», «Камелот», трансформатор ТМ-630 №2, РУ-0,4 кв (крім панелів ТОВ «Камелот»), засобів обліку ТОВ «ОСОБА_1 ТДА», належних їй на праві власності згідно свідоцтва про право власності від 28.11.2005 р. та розташованих за адресою: м.Запоріжжя, вул. Магістральна, 100-А (без подальшого переоформлення права власності).

ПП «МТЦ-Запоріжжя» надало суду довідку вих. №09/09/16 від 09.09.2016 р., що на балансовому рахунку позивача знаходиться трансформаторна підстанція ЗТП-10/0,4кВ, у тому числі по 1/3 її частини, що належать ТОВ «Камелот» та ТОВ «ОСОБА_1Д.А.».

Керуючись умовами договору про спільну діяльність ПП «МТЦ-Запоріжжя», на якого договором було покладено керівництво та ведення загальних справ учасників за даним договором, здійснило розрахунок витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування трансформаторної підстанції ТП-10/0,4к та технологічних мереж за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., тобто за 12 місяців, та затвердило фактичну калькуляцію цих витрат в загальному розмірі 262 519,14 грн. з ПДВ.

Посилаючись на умови договору про спільну діяльність та обовязок його учасників приймати участь у видатках по утриманню цього майна, ПП «МТЦ-Запоріжжя» просить суд стягнути з відповідача одну третю частину понесених ним витрат на утримання спільного майна за період з травня по грудень 2013 року в розмірі 58 337,58 грн.

Відповідно ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Отже зі змісту наведеної норми слідує, що права і обовязки сторін виникають з закону або договору.

Спірні правовідносини сторін виникли з договору про спільну діяльність № 1 від 22.10.2003р.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

У п. 1.5 договору про спільну діяльність визначено строк договору: початок з дати підписання договору, закінчення з моменту введення трансформаторної підстанції в експлуатацію за умови повного оформлення учасниками прав на загальну часткову власність та прав землекористування.

Як встановлено судом, трансформаторна підстанція введена в експлуатацію і право власності на неї оформлено за кожним учасником в рівних частках (по 1/3 частки).

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

За умовами договору про спільну сумісну діяльність № 1 від 22.10.2003р. трансформаторна підстанція належить учасникам ПП МТЦ-Запоріжжя, ТОВ ОСОБА_1Д.А. та ТОВ Камелот на праві спільної часткової власності. Право спільної часткової власності зареєстровано за кожним з цих осіб у частині 1/3 трансформаторної підстанції.

Стосовно оформлення учасниками прав землекористування суд зазначає, що трансформаторна підстанція з допоміжним приміщеннями була збудована на території ПП «МТЦ» по вул. Карпенка-Карого, 47 і на даний час має поштову адресу: вул.Магістральна, 100А.

На момент будівництва земельна ділянка по вул. Карпенка-Карого, 47 площею 1,7294 перебувала в оренді ПП «Медичний технічний центр» на підставі договору оренди від 01.10.2002 р., укладеного позивачем із виконавчим комітетом Запорізької міської ради строком на 10 років до 25.07.2012 р. Цільове призначення земельної ділянки розташування складів сировини та готової продукції (п. 1.3 договору оренди земельної ділянки). Додатковою угодою від 26.04.2006 р., тобто вже після введення в експлуатацію трансформаторної підстанції та оформлення учасниками спільної діяльності права власності на цей обєкт, Запорізькою міською радою та ПП «МТЦ-Запоріжжя» було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, якою замінили найменування орендаря з ПП «Медичний технічний центр» на ПП «МТЦ-Запоріжжя». Також замінено адресу земельної ділянки з вул. Карпенка-Карого, 47 на вул.Магістральну, 100А.

Строк дії договору оренди землі закінчився 25.07.2012 р., що також встановлено постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2013 р. у справі №5009/3247/12 за позовом ТОВ «ОСОБА_1Д.А.» та ТОВ «Камелот» до ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ПП «МТЦ-Запоріжжя» про зобовязання вчинити певні дії та усунення перешкод у користуванні обєктом нерухомості належному позивачам по 1/3 частки будівлі трансформаторної підстанції по вул. Магістральній, 100а у м. Запоріжжя.

В силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України зазначений факт вважається встановленим та не потребує доведенню знову при розгляді даної справи. Даний факт сторонами при розгляді справи №908/1960/16 не спростовано.

Новий договір на користування земельною ділянкою, на якій розташована трансформаторна підстанція, на даний час співвласниками не оформлено.

Таким чином, дія договору про спільну діяльність з урахуванням положень п. 1.5 цього договору не припинилась.

Зазначений факт встановлений також постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.11.2013 р. у справі №908/2435/13 за позовом ТОВ «ОСОБА_1Д.А.» та ТОВ «Камелот» до ПП «МТЦ-Запоріжжя» про стягнення грошових коштів у розмірі 53820,00 грн., відповідно до якої було відмовлено позивачам у позові з посиланням на те, що спірні грошові кошти були сплачені відповідачу за наявності правової підстави договору про спільну діяльність №1 від 22.10.2003 р. та встановлено, що цей договір на час розгляду справи не припинив свою дію, оскільки учасниками не були оформлені права на користування земельною ділянкою під трансформаторною підстанцією.

Враховуючи викладене, договір про спільну діяльність №1 від 22.10.2003 р. є чинним на момент вирішення даного спору судом і регулює спірні правовідносини сторін.

У той же час, оскільки право на трансформаторну підстанцію оформлено за учасниками, їхні правовідносини також регулюються положеннями Цивільного кодексу України про спільну часткову власність.

Статтею 358 Цивільного кодексу України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

За приписами ч. 1 ст. 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Аналогічні положення узгоджені сторонами в п. 4.5 договору про спільну діяльність, відповідно до якого учасники зобовязані приймати участь у сплаті всіляких платежів та податків по загальному майну, а також у видатках з управління цим майном та його утриманню пропорційно своїм часткам. Відповідно до п. 4.6 договору учасник-1 має право вимагати від учасника-2 та учасника-3 часткового відшкодування понесених ним на загальні потреби видатків.

Таким чином, в силу вимог закону та договору про спільну діяльність на відповідача як співвласника майна покладається обовязок брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) пропорційно його частці у спільному майні.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 2.1 договору учасник діє на підставі довіреності, виданої сторонами договору. В довіреності визначається зміст прав та обовязків учасника-1, їх обсяг по веденню загальних справ. Зокрема, учаснику-1 надається право укладати господарські договори підряду, купівлі-продажу, перевезення тощо, а також доручати учасникам 2 і 3 виконання окремих обсягів робіт на відплатній основі.

Таким чином, питання, повязані з експлуатацією трансформаторної підстанції повинні вирішуватися сторонами за їх згодою шляхом видачі довіреності на учасника-1 (позивача), в якій визначається зміст прав та обовязків учасника-1, їх обсяг по веденню загальних справ. Судом встановлено, що такої довіреності на імя ПП «МТЦ-Запоріжжя» інші учасники договору про спільну діяльність не видавали.

Разом із цим, в даному пункті 2.1 договору сторони уповноважили учасника-1 на укладення господарських договорів підряду, купівлі-продажу, перевезення тощо, а також надали право доручати учасникам 2 і 3 виконання окремих обсягів робіт на відплатній основі.

Однак, оскільки конкретний зміст повноважень по укладанню цих договорів сторонами в договорі не визначений, суд вважає, що необхідність укладення цих договорів має оцінюватися судом з огляду на системний аналіз змісту договору та його господарської мети, визначеної в п. 1.1 договору: проведення робіт з проектування, будівництва та введення в експлуатацію трансформаторної підстанції для забезпечення учасників договору електроенергією на правах загальної часткової власності, для чого на учасника-1 відповідно до 2.4 договору покладались такі зобовязання: організація підготовки проектно-кошторисної документації, будівництва, комплектації обладнанням, виробництва, електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт, здачі обєкту Державній архітектурно-будівничій комісії, введення його в режим сумісної експлуатації, реєстрації обєкта в ЗБТІ, укладення договорів з електропостачальною організацією.

В даному випадку сторони досягли зазначеної господарської мети та оформили право власності на збудований обєкт - трансформаторну підстанцію.

Тому їх правовідносини з цього моменту регулюються нормами Цивільного кодексу України про спільну часткову власність і нормами договору про спільну діяльність, які стосуються утримання спільного майна, зокрема пункти 4.5, 4.6 договору, які кореспондуються зі змістом ст. 360 Цивільного кодексу України.

При цьому суд враховує, що відповідно до положень ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Крім того, подальші дії сторін після реєстрації за кожним з них права на 1/3 частки спільної власності свідчать про їх волю щодо узгодження та визначення необхідності понесення витрат на утримання спільного обєкта та обсягів таких витрат.

Так, 01.12.2007 р. учасники ПП «МТЦ-Запоріжжя», ТОВ «Камелот», ТОВ «ОСОБА_1Д.А.» уклали договір №2/2007 про спільне використання трансформаторної підстанції на строк до 31.12.2008р. з пролонгацією, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «Камелот» та ТОВ «ОСОБА_1Д.А.» надають право ПП «МТЦ-Запоріжжя» здійснювати утримання і експлуатаційне обслуговування трансформаторної підстанції та забезпечувати передачу електричної енергії в межах величин, дозволених постачальником субспоживачу до використання. ТОВ «Камелот» та ТОВ «ОСОБА_1Д.А.» зобовязуються своєчасно сплачувати вартість послуг ПП «МТЦ-Запоріжжя» з утримання та експлуатаційного обслуговування трансформаторної підстанції, послуг з передачі (транзиту) електроенергії мережами субпостачальника до межі балансової належності електричних мереж ПП «МТЦ-Запоріжжя», послуг з перетікання реактивної електричної енергії та втрат електроенергії в трансформаторній підстанцій, надалі разом іменуються «послуги».

Також між ПП «МТЦ-Запоріжжя» та ВАТ «ОСОБА_1Д.А.» був укладений договір про спільне використання технологічних мереж власника мереж №1 від 20.06.2007 р. на строк до 31.12.2007 р. з пролонгацією, відповідно до п. 1.1 якого позивач як власник мереж зобовязується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших субєктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач (відповідач), а користувач своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

В додатку №1 до договору сторони узгодили акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, згідно з яким на балансі власника мереж перебувають: КЛ-10 кВ від ЗРУ-10 кВ ГПП-35/10кВ КП «НВК «Іскра» до ЗТП-10/0,4 кВ ПП «МТЦ-Запоріжжя», прилади обліку електроенергії, електрообладнання ЗТП-10/0,4 кВ ПП «МТЦ-Запоріжжя», на балансі користувача перебувають: КЛ-0,4 кВ від ЗТП-10/0,4 кВ ПП «МТЦ-Запоріжжя» до ВРУ ТОВ «ОСОБА_1Д.А.» та електрообладнання 0,4 кВ ТОВ «ОСОБА_1Д.А.».

Вищевказані договори були розірвані позивачем з 01.01.2010 р. у звязку з відмовою від їх подальшого продовження, що підтверджується листом ПП «МТЦ-Запоріжжя» вих. №489 від 16.11.2009 р., в якому позивач повідомив відповідача про відмову (розірвання) від договору про спільне використання трансформаторної підстанції №2/2007 від 01.12.2007 р., та листом ПП «МТЦ-Запоріжжя» вих. №488 від 16.11.2009 р., в якому позивач повідомив відповідача про відмову (розірвання) про спільне використання технологічних мереж власника мереж №1 від 20.06.2007 р. Факт припинення перелічених договорів визнали в судовому засіданні представники обох сторін.

Таким чином, на даний час сторони в письмовій формі не узгодили порядку та обсягів здійснення витрат на утримання та експлуатацію трансформаторної підстанції після введення її в експлуатацію та порядку компенсації таких витрат, а саме: які витрати необхідно здійснювати на утримання та трансформаторної підстанції (тобто не погоджені види та обсяг витрат), яким чином підтверджуються понесені витрати, в якому розмірі та в якому порядку вони підлягають компенсації тощо. Однак ці обставини не звільняють відповідача від обовязку визначеного ст. 360 ЦК України, в силу якого у останнього виникає обовязок приймати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.

При цьому суд враховує, що сторони добровільно передали трансформаторну підстанцію на баланс позивача і це майно фактично знаходиться на території позивача, і для утримання цього майна існує необхідність у несенні певних витрат.

Оскільки позивач посилається на факт понесення ним витрат з утримання спільного майна, він в силу вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України повинен підтвердити факт понесення цих витрат та їх розмір.

Статтею 33 ГПК України встановлено обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до калькуляції витрат по утриманню трансформаторної підстанції за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., розмір витрат позивача за 12 місяців 2013 року складає 262 519,14 грн. з ПДВ. Позивач включив у розрахунок матеріали утримання та обслуговування ТЦ, послуги сторонніх організацій (повірка засобів обліку, випробування ЛЕП, засобів захисту тощо), витрати на оплату праці персоналу (головного енергетика, інженера-електрика, електромонтера), витрати на поточний ремонт приміщення для персоналу, будівлі ТП та прилеглої території, витрати на утримання персоналу (звязок, електроенергія, водопостачання та каналізація, канцтовари, автотранспорт), витрати на охорону праці, прибирання ТП та прилеглої території, податок на землю ТП, витрати на утримання адміністрації підприємства, претензійно-позовну роботу по ТП.

На підтвердження факту понесення витрат на утримання трансформаторної підстанції в 2013 році позивачем надані суду копії актів здачі-приймання виконаних робіт та видаткових накладних за 2013 рік, копії довідок про середню заробітну плату за 2013 рік головного енергетика, інженера-електрика, електромонтера, копію калькуляції вартості 1 нормогодини енергослужби ПП «МТЦ-Запоріжжя», копію фактичної калькуляції витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування трансформаторної підстанції ПТ-10/0,4 кВ за 2013 рік, копію наказу ПП «МТЦ-Запоріжжя» №5 від 05.01.2013 р. про введення в дію з 05.01.2013 р. єдиного тарифу на послуги служби головного енергетика для використання в межах ПП «МТЦ-Запоріжжя» на період з 31.12.2013 р.

Відповідно до вказаних актів засвідчено факти здачі-прийняття робіт між змовником ПП «МТЦ-Запоріжжя» та виконавцями послуг з виміру опору заземлюючих пристроїв, ізоляції проводів та кабелів, повірки трансформаторів струму, пломбування вимірювальних трансформаторів, вимірювання опору ізоляції трансформаторів, навчання та перевірка знань з питань пожежної безпеки посадових осіб, навчання з охорони праці. Видатковими накладними засвідчені факти передачі позивачу постачальниками певних товарів: автоматичних вимикачів, наконечників, реле, кабельних коробок, вилок з заземленням, проводів, ізоляційної стрічки, прожекторів, ламп, респіраторів, кронштейнів для вогнегасника, сокири, лому пожежного, знаку безпеки тощо.

Суд зазначає, що у вказаних документах (окрім акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг)) від 18.10.2013 р. по договору №44/1-13 від 18.10.2013 р. в ЗТП-10/0,4 кВ ПП «МТЦ-Запоріжжя») немає посилання на те, що роботи та послуги надавались, а товари придбавались саме для використання в ЗТП-10/0,4 кВ ПП «МТЦ-Запоріжжя». Договорів, на підставі яких надавались послуги та придбавались товари, а також рахунки на оплату товарів, на які є посилання у видаткових накладних, суду не надано.

Крім того, позивачем не надано доказів оплати вказаних послуг та товарів.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного понесення витрат на утримання в ЗТП-10/0,4 кВ у спірному періоді у заявлених розмірах.

Відповідач, у свою чергу, надав суду письмові пояснення про те, що відповідачем з метою обслуговування своєї частки у спільному майні укладено договір від 03.06.2013 р. №1/06 на технічне обслуговування ТП та договір від 25.06.2013 р. №6/06 щодо прокладки кабелів, надав докази виконання робіт за цими договорами та їх оплати з боку відповідача. Зауважив, що позивач умисно чинить відповідачу перешкоди в користуванні спільним майном і тільки за рішенням суду відповідач відновив можливість користуватись та обслуговувати своє майно.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2013 р. у справі 35009/3247/12 скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р. в частині скасування рішення господарського суду Запорізької області від 03.01.2013 р. та залишено без змін вказане рішення, яким зобовязано ПП «МТЦ-Запоріжжя» усунути перешкоди в користуванні ТОВ «ОСОБА_1Д.А.» та ТОВ «Камелот» в користуванні їхнім майном шляхом забезпечення доступу до будівлі трансформаторної підстанції, яка розташована по вул. Магістральній, 100-А (літ. Т), для здійснення заміни засобів обліку спожитої електроенергії. У даній справі судами встановлено, що у звязку з проведенням планово-попереджувального ремонту по комірці на трансформаторі, який проводився ПП «МТЦ-Запоріжжя», електроустановки позивачів виявились повністю знеструмленими. При цьому ПП «МТЦ-Запоріжжя» чинило перешкоди позивачам для доступу до трансформаторної підстанції, чим позбавило останніх здійснювати заходи для підтримання підстанції та належного позивачам обладнання в належному стані. При цьому Вищий господарський суд України з посиланням на ч. ч. 1, 2 ст. 358 Цивільного кодексу України зазначив, що здійснення кожним із співвласників володіння і користування майном відбувається з урахуванням інтересів інших учасників і узгодження їхньої спільної волі. Належна співвласнику частка у спільній власності не міститься у конкретній частині спільного майна, а поширюється на майно в цілому.

За таких обставин, враховуючи те, що за приписами ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а позивач не надав суду доказів узгодження сторонами видів, обсягів та порядку здійснення витрат на утримання спільного майна, а також не надано належних та допустимих доказів фактичного понесення витрат на утримання в ЗТП-10/0,4 кВ у спірному періоді, позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат по утриманню та експлуатації трансформаторної підстанції за договором №1 про спільну діяльність від 22.10.2003р. в розмірі 58337,58 грн. за травень - грудень 2013 року не підлягають задоволенню.

У звязку з відмовою в позові по суті, клопотання відповідача про застосовування позовної давності до вимог про стягнення витрат по документах, датованих до 27.07.2013р., судом не розглядається, оскільки позовна давність застосовується судом тільки в разі встановлення факту порушення прав, за захистом яких звернувся позивач.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Також судом встановлено, що у вступних частинах ухвал від 27.07.2016 р. та від 09.09.2016 р. в даній справі, допущено описку при зазначенні найменування відповідача, а саме: помилково вказано найменування ТОВ «ОСОБА_7Д.А.» замість вірної назви ТОВ «ОСОБА_1Д.А.», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.08.2016 р.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Враховуючи викладене, суд ухвалив виправити допущені описки.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 89 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Виправити описки, допущені у вступних частинах ухвал господарського суду Запорізької області від 27.07.2016 р. та від 09.09.2016 р. у справі №908/1960/16 при зазначенні найменування відповідача, а саме: замість товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_7Д.А.» слід читати товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1Д.А.».

В позові відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 16.09.2016р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.