Ухвала суду № 61414337, 20.09.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 вересня 2016 року Справа № 911/4321/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Губенко Н.М., Владимиренко С.В., перевіривши касаційну скаргу Приватного підприємства "Парадіс Нова" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 липня 2016 року у справі Господарського суду Київської області за позовом Приватного підприємства "Парадіс Нова" до Приватного підприємства "Контраст" про стягнення суми та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Контраст" до Приватного підприємства "Парадіс Нова" про визнання договору недійсним,

УСТАНОВИВ:

Подана 3 серпня 2016 року касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

У жовтні 2014 року Приватне підприємство "Парадіс Нова" звернулось до суду з позовом про стягнення 482 687 гривень 66 коп.

Згідно пп. 1) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у редакції, що діяла на час звернення з позовом, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Вбачається, що у квітні 2016 року Приватне підприємство "Парадіс Нова" збільшило розмір позовних вимог до 1149474 гривні 52 коп.

Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі, якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

Згідно пп. 1) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції, що діяла на час збільшення розміру позовних вимог, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Водночас, вбачається, що у червні 2015 року Приватне підприємство "Контраст" звернулось до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди, який прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідно до пп. 2) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції, що діяла на час звернення з зустрічним позовом, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно пп. 5) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції на час звернення з касаційною скаргою, ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно доданої до касаційної скарги квитанції платіж № 746 від 3 серпня 2016 року судовий збір сплачено заявником у розмірі 11584 гривні 53 коп., тобто, без врахування збільшених позовних вимог та немайнової вимоги зустрічного позову.

Відтак, подана квитанція не може вважатись належним доказом сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 4 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Оскаржувану постанову Київського апеляційного господарського суду винесено 13 липня 2016 року, отже, строк касаційного оскарження збіг 2 серпня 2016 року.

Відтак, касаційну скаргу Приватного підприємства "Парадіс Нова" подано до Вищого господарського суду України з пропуском строку касаційного оскарження без клопотання про його відновлення.

Відповідно до п. 5 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

З огляду на викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст. 86, п. п. 4, 5 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Парадіс Нова" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 липня 2016 року повернути заявнику, а справу - Господарському суду Київської області.

Головуючий Т. Козир

Судді Н. Губенко

С. Владимиренко