Ухвала суду № 61414288, 19.09.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 вересня 2016 року Справа № 905/1794/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівМележик Н.І. Самусенко С.С.розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Корум Україна"на ухвалу від та на постанову відГосподарського суду Донецької області 24.02.2016 Донецького апеляційного господарського суду 30.06.2016у справі Господарського суду№ 905/1794/15 Донецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанк Росії"доПриватного акціонерного товариства "Горлівський Машинобудівельник"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Корум Україна"простягнення заборгованостіВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Корум Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.02.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у справі № 905/1794/15.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Законом України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір" (далі - Закон), у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, визначено правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Згідно із підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується за ставкою - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно із довідкою Вищого господарського суду України № 09.03-02/3359/16 від 15.09.2016 кошти судового збору в сумі 1 378, 00 грн., сплачені Приватним акціонерним товариством "Корум Україна" квитанцією від 13.07.2016 № 9275077 до спеціального фонду Державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22030104 "Судовий збір (Вищий господарський суд України,070)" не зараховано.

Водночас, колегією суддів встановлено, що заявником на підтвердження сплати судового збору додано квитанцію № 9275077 від 13.07.2016 про сплату 1 378, 00 грн., яка не може вважатися належним доказом сплати судового збору, так як свідчить про перерахування коштів за реквізитами: код отримувача - 37999649, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, код банку отримувача - 851011.

В той час як, листом Головного управління Державного казначейства України у місті Києві від 07.02.2012 № 06-08/512-1512 встановлені наступні реквізити для сплати судового збору за подання касаційних скарг до Вищого господарського суду України: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва; банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві; код банку отримувача - 820019; рахунок - 31211254700007; ЄДРПОУ - 38004897; код платежу за бюджетною класифікацією - 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)"; символ звітності банку - 254.

Наказом Державної казначейської служби України від 14.01.2016 № 13 затверджено Зміни до Довідника відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 15.01.2007 № 5. Таким чином, при сплаті судового збору за звернення до Вищого господарського суду України слід враховувати, що код класифікації доходів бюджету змінився з 22030004 на 22030104.

Наведене свідчить про те, що Приватним акціонерним товариства "Корум Україна" судовий збір сплачено не у встановленому порядку, що є підставою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, для неприйняття касаційної скарги до розгляду та повернення її скаржникові.

Керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Не приймати до розгляду та повернути Приватному акціонерному товариству "Корум Україна" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.02.2016 та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у справі № 905/1794/15.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО СуддіН.І. МЕЛЕЖИК С.С. САМУСЕНКО