Постанова № 61413992, 14.09.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/869/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ясиновського І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Петренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" до Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" (надалі по тексту - ТОВ "Лозівський молочний завод", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі по тексту - ПОВ Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 04 лютого 2016 року № 33 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким зобов'язано позивача повернути до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності суми неправомірних витрат до 01 січня 2015 року у розмірі 5681,78 грн та з 01 січня 2015 року у розмірі 2776,90 грн а також сплатити штраф за порушення порядку використання страхових коштів у розмірі 1388,45 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на незгоду з оскаржуваним рішенням, оскільки воно винесено необґрунтовано та безпідставно. Вказував на те, що надання застрахованим особам, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2, путівок на санаторно-курортне лікування, які придбані за кошти Фонду, здійснено у відповідності до Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 №12 (надалі по тексту - Порядок №12). Застраховані особи працівники підприємства, яким були видані путівки під час перебування останніх у відпустці. При цьому зауважував, що відповідачем хоч і встановлено, що під час знаходження на санаторно-курортному лікуванні ОСОБА_2 в період з 13 грудня 2013 року по 23 грудня перебував у відпустці, а з 24 по 26 грудня 2013 року - у відгулі, однак не враховано, що таке порушення не призвело до матеріальних збитків.

Сторони у судове засідання явку уповноважених осіб не забезпечили, хоча повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином. Надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач у своїх запереченнях просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. За результатами перевірки були виявлені допущені позивачем порушення п. 3 ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240), який діяв до 01.01.2015, п. 4.2 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 25.02.2009 № 12 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.04.2009 за №339/16355 (далі - Порядок № 12). Так, у 2013 році соціальна послуга за рахунок коштів Фонду у вигляді оплаченої путівки на санаторно-курортне лікування № 113110 до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» була надана застрахованим особам не у відповідності із Законом № 2240 (порушено п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону № 2240), всупереч порядку та умовам, визначеним правлінням Фонду (порушено ч. 1 ст. 47 Закону № 2240), зокрема, застрахованій особі не на весь період санаторно-курортного лікування надано відпустку (порушено п. 4.2 Порядку № 12).

Суд, заслухавши в ході судового розгляду справи пояснення сторін, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

В період з 18 по 22 січня 2016 року відповідачем проведено планову перевірку правильності нарахування та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності позивача за період 3 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 22 січня 2016 року, яким зафіксовано суми неправомірних витрат у сумі 8458,68 грн /а.с.9-19/.

За результатами адміністративного оскарження акт залишено в силі /а.с. 25-28/.

На підставі вказаного акту винесено рішення від 04 лютого 2016 року № 33 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким зобов'язано позивача повернути до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності суми неправомірних витрат до 01 січня 2015 року у розмірі 5681,78 грн та з 01 січня 2015 року у розмірі 2776,90 грн а також сплатити штраф за порушення порядку використання страхових коштів у розмірі 1388,45 грн /а.с.23-24/.

За результатами адміністративного оскарження акт залишено в силі /а.с. 29-39/.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд виходив з наступного.

Основним завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105) в редакції, що діє з 01.01.2015, у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

За визначенням, наведеним у ст. 2 Закону № 2240, ст. 1 Закону № 1105, страхові кошти - це акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за цими Законами.

Згідно із п. 5, п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону № 1105 за органами Фонду закріплено право накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону, вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених фактів порушення законодавства про соціальне страхування.

Згідно із п. 6.2 Порядку № 12 сума витрат Фонду за путівки, що видані або використані з порушенням цього Порядку, у тому числі, що залишилися невикористаними, відшкодовується за рахунок страхувальника. Тобто, внаслідок допущення страхувальником під час видачі путівки порушень Порядку № 12 не приймається до заліку і відшкодовується цим страхувальником вся сума витрат Фонду на оплату вартості такої путівки.

Так, відповідно до акту перевірки позивачем у 2013 році соціальна послуга за рахунок коштів Фонду у вигляді оплаченої путівки на санаторно-курортне лікування № 113110 до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» була надана застрахованим особам не у відповідності із Законом № 2240 (порушено п. З ч. 2 ст. 27 Закону № 2240), всупереч порядку та умовам, визначеним правлінням Фонду (порушено ч. 1 ст. 47 Закону № 2240), зокрема, застрахованій особі не на весь період санаторно-курортного лікування надано відпустку (порушено п. 4.2 Порядку № 12).

Так, рішенням комісії із соціального страхування Позивача, копія протоколу засідання якої від 28.11.2013 № 10 додається (додаток 1), путівка № 113110 на санаторно-курортне лікування тривалістю 21 календарний день з 13.12.2013 вартістю 6258 грн була виділена з поділом застрахованим особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за умов попереднього письмового погодження адміністрації санаторно-курортного закладу і терміну лікування кожної особи не менше 12 діб. Але відпустку згаданим застрахованим особам надано не на весь період санаторно-курортного лікування, зокрема, наказом Позивача від 10.12.2013 № 2281 ОСОБА_2 відпустку надано з 13.12.2013 по 23.12.2013. Згідно із довідкою санаторно-курортного закладу від 25.12.2013 № 19530, копія якої додається (додаток 2), ОСОБА_2 знаходився на лікуванні з 14.12.2013 по 25.12.2013, але у табелі заробітної плати адміністрації за грудень 2013 року, копія якого додається (додаток 3), дні санаторно-курортного лікування 24.12.2013 та 25.12.2013 відмічені як робочі, за які нараховано і виплачено заробітну плату.

Тобто, на думку відповідача, комісією із соціального страхування Позивача прийнято рішення про виділення путівки завідомо з порушенням вимог пункту 4.2 Порядку № 12, а саме не в період відпустки.

Витрати Фонду на оплату путівки № 113110, яку Позивачем було видано і використано з порушенням встановленого порядку, склали 5006,40 грн, що відповідає різниці між вартістю цієї путівки (6258 грн) та сумою часткової оплати (1251,60 грн).

Надаючи оцінку викладеній позиції відповідача, суд виходив з наступного.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 34 вказаного Закону, за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг - забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків) (статті 47, 48 цього Закону).

Згідно частини 1 та абзацу 1 частини 3 статті 50 вказаного Закону матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 27 Закону, страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Згідно із частиною 1 статті 47 Закону для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

Віднесення вказаних вище застрахованих осіб до таких, які мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах відповідачем не оскаржується.

Пунктом 4.2. Порядку № 12 встановлено, що відповідно до рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємство, установа, організація, а також фізична особа, у якої працює за трудовим договором (контрактом) найманий працівник (далі - підприємство), за основним місцем роботи застрахованої особи видає путівку до санаторію в період відпустки, а до санаторію-профілакторію - в період відпустки або без відриву від виробництва за умови часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду, окрім осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи та віднесені до категорії 1, яким путівки видаються без оформлення відпустки.

Отже, необхідною умовою для виділення соціальної послуги у вигляді оплати коштами Фонду вартості санаторно-курортного лікування є надання роботодавцем працівнику відпустки на період його перебування у санаторно-курортному закладі.

Путівка є документом, який надає застрахованій особі і члену її сім'ї право на отримання відповідних послуг у зазначеному в путівці санаторно-курортному закладі протягом указаного в ній терміну - 18, 21, 24 або 45 діб (п. 1.3 Порядку № 12).

Так, працівникам ТОВ "Лозівський молочний завод" було видано путівки на санаторно-курортне лікування на підставі наказів про надання відпусток та надання іншого часу відпочинку підтверджено належним чином завіреними копіями наказів позивача від 10.12.2013 № 2281 та № 2286 (а.с. 20-21).

Хоча у табелі заробітної плати адміністрації за грудень 2013 року, копія якого наявна в матеріалах справи дні санаторно-курортного лікування 24.12.2013 та 25.12.2013 наявні відмітки "8" замість відміток про перебування у відгулі згідно наказу від 10.12.2013 № 2282, дане посилання відповідача як порушення порядку надання путівки судом не може бути розцінене як підтвердження вказаного вище порушення, оскільки останнє може бути визначене лише неналежним заповненням таких табелів робочого часу.

Отже, застрахована особа ОСОБА_2 отримав путівку у відповідності до Порядку, в повному обсязі скористалась послугою санаторно-курортного закладу, яка передбачена путівкою № 1007446 (використала путівку за призначенням), що свідчить про виконання вимог ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та п. 4.2 Порядку.

Кошти, надані відповідачем, були використані застрахованою особою в повному обсязі за цільовим призначенням та з дотриманням порядку витрачання коштів відповідача на санаторно-курортне лікування застрахованої особи.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що застосування санкцій за витрачання страхових коштів з порушенням встановленого законодавством порядку має здійснюватися з урахуванням принципу розсудливості, оскільки не будь-яке формальне порушення Порядку № 12 означає неправомірне використання коштів Фонду.

Аналогічна думка викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/43382428).

З огляду на фактичні обставини справи (путівки видані працівникам, які мають на право на санаторно-курортне лікування, охоплення всього строку перебування на такому лікуванні строком перебування застрахованої особи як у відпустці, так і лише двома днями - у відгулі) суд вважає, що у цьому конкретному випадку не може йтися про неправомірне витрачання коштів Фонду.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" до Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" до Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 04 лютого 2016 року № 33 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378 грн (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2016 року.

СуддяІ.Г. Ясиновський