Постанова № 61413389, 13.09.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2016 р. Справа №805/2412/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 16-55

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання - Маковецькій О.О.,

за участю:

прокурора - Буяновського В.В.,

представника позивача - Кузнецової О.М.,

представника відповідача - Шевченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури

в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області

до Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Дзержинська"

про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Костянтинівської місцевої прокуратури звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, в якому просить суд (з урахуванням зменшених позовних вимог) стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Дзержинська" заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період лютий 2016 року - травень 2016 року в сумі 257 654,57 грн (а.с. 5-9, 221).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивачем призначена та сплачена у спірному періоді пільгова пенсія особам, що працювали у підприємстві відповідача, зайнятим на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Управлінням направлялись відповідачу відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за лютий 2016 року - травень 2016 року, які відшкодовані відповідачем не в повному обсязі и складають станом на час розгляду справи 257 654,57 грн. В наданих в ході розгляду справи поясненнях позивачем зазначено, що Публічним акціонерним товариством "Центральна збагачувальна фабрика "Дзержинська" здійснювались платежі з призначенням погашення заборгованості за спірний період (в тому числі і за період лютий-березень 2016 року), втім, на підставі п. 5.4 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-2, позивачем було змінено призначення вказаних платежів (частково) та зараховано ці суми (частково) в рахунок погашення заборгованості з відшкодування фактичних витрати за попередні (минулі) періоди, у зв'язку із чим на погашення заборгованості з відшкодування фактичних витрат за період лютий-березень 2016 року було зараховано лише частину коштів, а за інші спірні місяці (квітень-травень 2016 року) позивачем заборгованість взагалі не погашалась (а.с. 5-9, 139-142, 176-177, 211, 221, 229-231).

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у позові. Представник позивача зауважила, що наявність у управління права міняти призначення платежу надано йому п. 5.4 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 988/18283.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі зазначивши, що товариством сплачена заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період лютий 2016 року - березень 2016 року в повному обсязі; проти існування заборгованості перед позивачем з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за квітень - травень 2016 року в сумі 154 266,72 грн не заперечувала.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача, в яких відповідачем також зазначено про часткове погашення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за спірний період (до березня 2016 року включно) та зазначено про безпідставність зміни позивачем призначення платежі відповідача та зарахування отриманих від товариства коштів в рахунок погашення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, яка виникла раніше, так як відповідні повідомлення про таку зміну на адресу Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Дзержинська" не надходили (а.с. 163-164).

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з абз. 1, 3 ч. 2 ст. 60 КАС України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в адміністративному суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Абзацами 1-3 п. 4 вказаної статті визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором повідомлено позивача про намір звернутись до суду із даним позовом листом від 13 липня 2016 року № 90-8086 вих - 16 (а.с. 48).

Тобто, звернення прокуратури до суду із даним позовом узгоджено із позивачем у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Враховуючи наведене вище, суд вважає доведеним факт наявності підстав, передбачених частинами 2 та 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", для здійснення заступником керівника Костянтинівської місцевої прокуратури представництва у суді інтересів Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області у справі щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Дзержинська" заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період лютий 2016 року - травень 2016 року в сумі 257 654,57 грн.

Згідно п. 1 ч. 6 цієї статті під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 зазначеного Закону, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Таким чином, заступник керівника Костянтинівської місцевої прокуратури має право на звернення до суду із даним позовом.

Заслухавши прокурора, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Дзержинська" зареєстроване в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 00176495, місцезнаходження - 85205, Донецька область, місто Дзержинськ, вулиця Леніна, будинок 11, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (а.с. 38-41, 42, 43).

Позивачем були призначені та виплачені пенсії на пільгових умовах пенсіонерам, які працювали в підприємстві відповідача та були зайняті на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці відповідно до п.п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Список № 2) (а.с. 59-124).

На адресу відповідача пенсійним органом направлялись розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період лютий 2016 року - травень 2016 року в сумі 257 654,57 грн (а.с. 17-37, 139-142, 143-161), які отримувались представником підприємства нарочно під підпис, що відображено у супровідних листах до розрахунків.

Зазначені розрахунки відповідачем не оскаржені, факт їх отримання товариством останнім не заперечується.

Відповідно до пояснень представника відповідача та матеріалів справи (а.с. 216, 218) товариством частково погашена заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за спірний період, зокрема за лютий 2016 року - 69 016,50 грн, березень 2016 року - 67 027,54 грн.

Зазначене не заперечується прокурором та представником позивача.

Разом із цим як вбачається з картки особового рахунку відповідача (у період розрахунку з 1 січня 2016 року по 13 вересня 2016 року) станом на 2 червня 2016 року заборгованість склала 447 329,69 грн (період заборгованості: листопад 2015 року - травень 2016 року); станом на 13 вересня 2016 року - 257 654,57 грн (період заборгованості: лютий-травень 2016 року), з яких: за лютий 2016 року - 36 360,31 грн, за березень 2016 року - 67 027,54 грн, за квітень 2016 року - 64 738,97 грн, за травень 2016 року - 89 527,75 грн (а.с. 222, 250-252).

Як встановлено в судовому засіданні позивачем змінено призначення платежів відповідача, що мали місце 29 лютого 2016 року (платіжне доручення № 255) та 4 квітня 2016 року (платіжне доручення № 301) в загальній сумі 136 044,04 грн, та зараховано з цих коштів 103 387,85 грн в рахунок погашення заборгованості з відшкодування фактичних витрат, яка виникла раніше, а 32 656,19 грн - зараховано в рахунок погашення заборгованості за лютий 2016 року (а.с. 222).

У зв'язку із непогашенням відповідачем заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період позивач звернувся до Костянтинівської місцевої прокуратури, а останній - до суду із даним позовом (а.с. 10, 53).

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Таким чином, позивач у справі - орган владних повноважень, який виконує у спірних правовідносинах владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом під час розгляду справи, працівникам відповідача правомірно призначена та виплачена пенсія відповідно до п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

На момент набрання чинності Закону № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", було врегульовано Законом України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР).

Згідно абз. 4 п.1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених п.п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР встановлена ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону. Оскільки судом встановлено, що спір стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд вважає, що на відповідача у справі покладений обов'язок щодо покриття витрат на виплату та доставку пенсій таким особам.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону № 400/97-ВР розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція 21-1).

Згідно п. 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено п. 6.7 Інструкції.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи відповідні розрахунки за спірний період (за лютий 2016 року в сумі 69 016,50 грн, березень 2016 року в сумі 67 027,54 грн, квітень 2016 року в сумі 64 738,97 грн, травень 2016 року в сумі 89 527,75 грн, а.с. (а.с. 17-37, 139-142, 143-161) управлінням направлялись відповідачу та останнім не оскаржені; платіжними дорученнями від 29 лютого 2016 року № 255 на суму 69 016,50 грн та від 4 квітня 2016 року № 301 на суму 67 027,54 грн позивач сплатив заборгованість з відшкодування фактичних витрат за лютий та березень 2016 року відповідно (а.с. 216, 218).

За поясненнями позивача, наданими представником в ході розгляду справи, які підтверджуються матеріалами справи, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області на підставі п. 5.4 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-2, зареєстрованого в Мін'юсті 27 жовтня 2010 року за № 988/18283 (далі - Порядок № 21-2), було зараховано отримані кошти в рахунок погашення заборгованості за лютий 2016 року лише суму у розмірі 32 656,19 грн, призначення вказаних платежів в іншій сумі - було змінено та гроші зараховані в рахунок погашення заборгованості за періоди, що передували лютому-травню 2016 року (а.с. 229-231).

При вирішенні питання щодо правомірності/неправомірності зміни позивачем призначення платежів відповідача з оплати фактичних витрат управління на виплату і доставку пільгових пенсій, та зарахування ним отриманих коштів в рахунок погашення заборгованості товариства з відшкодування таких витрат, що виникла раніше, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.ч. 2, 3 ст. 25 Закону № 2464-VI).

При цьому за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (ч. 6 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до ст. 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від останнього місця роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Як вже зазначалось судом, згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 6 Інструкції 21-1, яка регулює Порядок відшкодування фактичних витрат з виплати та доставки пенсій, передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п. 6.7 Інструкції).

Проаналізувавши наведені вище приписи положень Законів України №№ 1788-ХІІ, 2464-VI, 1058-IV та Інструкції № 21-1, суд дійшов висновку, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню Пенсійного фонду України лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Відповідно, зміна позивачем призначення платежів відповідача, що здійснено останнім 29 лютого 2016 року та 4 квітня 2016 року за платіжними дорученнями №№ 255, 301 (відповідно) є неправомірною.

Аналогічний правовий висновок викладено і у постанові Верховного Суду України від 2 червня 2015 року у справі № 21-166а15.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд відхиляє доводи представника позивача щодо правомірності зміни призначення платежу відповідно до п. 5.4 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-2, враховуючи наступне.

Як вбачається з зазначеного пункту операції здійснюються в картках особових рахунків платників у хронологічному порядку. Облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів.

Відповідно до преамбули Порядку № 21-2 він затверджений відповідно до ст. 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, а згідно п. 1.2 цим Порядком установлюється механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сум штрафів та пені, що застосовуються до платників, на яких покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, регресних вимог, адміністративних штрафів.

Таким чином, Порядок № 21-2, по-перше, регулює питання, пов'язані із порядком відображення в особовій картці платника надходження відповідних платежів, а не питання, пов'язані із порядком відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, які врегульовані Інструкцією № 21-1, по-друге, цим Порядком врегульовані питання відображення органами Пенсійного фонду України не лише платежів, пов'язаних зі сплатою підприємствами фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, але й платежів, пов'язаних зі сплатою цими підприємствами (платниками) інших обов'язкових платежів і внесків, зокрема, страхових внесків, стосовно яких Інструкцією 21-1 передбачено можливість органами Пенсійного фонду України здійснити перерозподілу сплачених сум в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення, але при цьому в якості обов'язкової умови законодавцем визначено направлення відповідного повідомлення платнику протягом певного періоду часу (п. 10.11).

Також суд зауважує, що пунктом 5.2 Порядку 21-2 передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників за видами платежів органи Пенсійного фонду проводять облік надходження сум платежів згідно з їх призначенням.

До цього ж, поняття «здійснення обліку надходження платежів в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів» не є тотожним поняттю «спрямування сум платежів на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення».

Таким чином, пункт 5.4 Порядку № 21-2 не спростовує висновок суду, що надане позивачу право змінювати призначення платежу та зараховувати кошти, отримані від платника, на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення, стосуються лише недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про неправомірність дій позивача щодо незарахування сплачених відповідачем сум в розмірі 69 016,50 грн та 67 027,54 грн в рахунок повного погашення заборгованості підприємства з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за лютий-березень 2016 року, отже, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про стягнення з підприємства заборгованості за цей період задоволенню не підлягають.

Водночас в судовому засіданні встановлено, що сума заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 154 266,72 грн за період квітень-травень 2016 року товариством не відшкодована.

Зазначене не заперечується і представником відповідача.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги доведеність позивачем заявлених позовних вимог в частині заборгованості відповідача з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 154 266,72 грн за період квітень-травень 2016 року, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в цій частині.

Відповідно, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, ст. 69-71, ст. 86, ст. 94, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області до Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Дзержинська" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Дзержинська" (код ЄДРПОУ 00176495) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (код ЄДРПОУ 21970814) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період квітень-травень 2016 року в сумі 154 266 (сто п'ятдесят чотири тисячі двісті шістдесят шість) гривні 72 копійки.

Постанова прийнята та підписана у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні в присутності прокурора та представників сторін.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 19 вересня 2016 року.

Суддя Волгіна Н.П.