Постанова № 61413353, 15.09.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 р. Справа №805/2428/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 10 година 20 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Молочної І.С.

при секретарі судового засідання Зимі М.О.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про скасування вимоги № Ф-2663-25 від 13.05.2016 року -

встановив:

Позивач - Субєкт підприємницької діяльності фізичної особи підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (Далі відповідач) про скасування вимоги № Ф-2663-25 від 13.05.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм Конституції України, оскільки Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивача як платника єдиного внеску звільнено від виконання обовязків, визначених Законом України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, оскільки спірне рішення сформоване внаслідок наявності за позивачем суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 13.05.2016 відповідно до статті 25 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на підставі даних інформаційної системи фіскального органу Артемівською обєднаною державною податковою інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (Дзержинське відділення) виставлено вимогу Субєкту підприємницької діяльності фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2663-25, відповідно до якої станом на 30 квітня 2016 року позивач має недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 8739,26 грн.

Матеріалами справи підтверджено, а сторонами не оспорюється факт, що виставлена спірна вимога сформована за такі періоди:

ІІІ квартал 2014 року на суму 1267,95 грн.,

IV квартал 2014 року на суму 1267,95 грн.,

І квартал 2015 року на суму 1267,95 грн.,

ІІ квартал 2015 року на суму 1267,95 грн.,

ІІІ квартал 2015 року на суму 1323,47 грн.,

IV квартал 2015 року на суму 1434,51 грн.,

І квартал 2016 року на суму 909,48 грн.

При цьому, сторонами не оспорюється, що позивачем ініційовано до податкового органу, на обліку в якому знаходиться позивач як платник єдиного внеску, звернення про звільнення від виконання обовязків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» (заява б/н від 01.07.2016 року).

Вирішуючи заявлені вимоги по суті, суд виходив з наступного.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-VI (Далі Закон № 2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

При цьому, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (частина 1 статті 4 Закону № 2464).

Суд констатує, що позивач в розумінні зазначених норм Закону № 2464 є страхувальником та на нього покладений обовязок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 11.04.2016 № 441), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 р. за № 460/26905 (Далі Порядок № 435).

Пунктом 2 Розділу ІІІ Порядку № 435 визначено, що ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом є календарний рік.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».

За результатом розгляду справи судом встановлено, а сторонами не оспорюється, що за результатом кожного звітного періоду, позивачем, як платником єдиного внеску, подавався звіт за встановленою формою. При цьому, платником єдиного внеску дотримано строки подачі такої звітності.

Разом з тим, абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464 регламентує, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Отже, з огляду на викладене, позивач як фізична особа - підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування зобовязаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, що сторонами не оспорюється.

Як встановлено судом, а сторонами підтверджено в судовому засіданні, позивач визначив розмір єдиного внеску, подавши до податкового органу відповідача звіти за 2014 рік та 2015 рік. При цьому, звіт за 2016 рік позивачем не сформовано та не подано, оскільки такий обовязок у нього виникне лише з 01 січня 2017 року.

Разом з тим, позивач як платник єдиного внеску, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, не виконував обовязок щодо сплати такого внеску до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, мотивуючи такі дії звільненням від сплати єдиного внеску на підставі пункту 9.4 Прикінцевих положень Закону № 2464, оскільки запроваджено тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

Аналізуючи доводи позивача щодо звільнення його як платника єдиного внеску від виконання обовязків, визначених статтею 6 Закону № 2464, суд виходив з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII (Далі Закон № 1669) визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України (частина перша статті 1 Закону № 1669).

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 (частина друга статті 1 Закону № 1669).

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 (у редакції, що діяла до прийняття Закону України № 911) внесено зміни у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» № 2464:

розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

"9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

При цьому, згідно із Законом N 219-VIII (219-19) від 02.03.2015 пункт 9-3 в редакції Закону N 1669-VIІ (1669-18) від 02.09.2014 прийнято вважати пунктом 9-4.

Отже, для застосування положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке втратило чинність 2 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, м. Дзержинськ (Торецьк на теперішній час) Донецької області було віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України м. Дзержинськ (Торецьк на теперішній час) Донецької області знову віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Судом також встановлено, що 01 липня 2016 року позивачем подано до відповідача відповідну заяву. З цього приводу суд також зазначає, що вищезазначеним Законом визначений період, протягом якого така заява подається, а саме не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

На час вирішення справи, Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» 24 грудня 2015 року № 911-VIII (Далі Закон № 911), який набрав чинності з 01.01.2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669.

З системного аналізу норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову. Так, суд погоджується з позицією позивача в частині звільнення його від виконання обовязків, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464, щодо зобовязань з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування. Адже позивач знаходиться в місті Торецьк (Дзержинськ), а рішення про припинення антитерористичної операції не прийнято, в той час як для застосування положень Закону № 1669 та Закону № 2464 необхідно дотримуватися лише двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, суд констатує, що звільнення платника єдиного внеску від зобовязань за Законом № 2464 поширюється виключно на зобовязання, що виникли за 2014 рік та 2015 рік. Адже, як встановлено вище, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669.

В свою чергу, суд не приймає до уваги твердження позивача, що Законом № 911 внесено зміни лише до Закону № 1669, при цьому такі зміни відсутні у Законі № 2464. Так як, по-перше, положення пп.8 п.4 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» після набрання ними чинності стали невід'ємною складовою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а сам пп.8 п.4 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вичерпав свою функцію.

По-друге, саме Закон № 1669 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання та встановлює пільги для звільнення від зобовязань для осіб, визначених його положеннями, тому нормативне виключення тимчасових заходів з положень такого закону є обовязком їх виконувати, адже відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобовязаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладені обставини та те, що сторонами не оспорюється розмір недоїмки, включеної до спірної вимоги, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога підлягає скасуванню в частині визначення суми недоїмки сформованої за 2014 рік та 2015 рік у розмірі 7829,78 грн. При цьому, в частині визначення зобовязання зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове соціальне страхування за І квартал 2016 року в сумі 909,48 грн. оскаржувана вимога є обґрунтованою, адже як встановлено вище з 01.01.2016 року у позивача відсутні підстави для застосування пп.8 п.4 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Частиною першою статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 КАС України).

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 94 КАС України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 551,00 грн., а позовні вимоги задоволено частково, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам - у розмірі 496 грн. за рахунок асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати вимогу Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Донецькій області № Ф-2663-25 від 13.05.2016 року в частині визначення суми боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 2014 року по 2015 року включно в сумі 7829,78 грн.

3. Стягнути з Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39884035) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 496 (чотириста девяносто шість) грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні.

6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

7. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

8. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

9. Повний текст постанови виготовлено 20 вересня 2016 року.

Суддя Молочна І. С.