Постанова № 61412607, 07.09.2016, Шумський районний суд Тернопільської області

Справа № 609/1090/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2016 р. Шумський районний суд Тернопільської області

В складі головуючого судді Ковтуновича О.В.

З участю секретаря Кухарчук О.М.

озглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду м.Шумськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременецького об»єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про порушення права на соціальний захист, визнання неправомірними рішення відповідача про припинення виплати пенсії та зобов"язання відповідача поновити виплату пенсії інваліду ІІІ групи з 01.04.2015 р. по 21.11.2015 р. в повному обсязі.

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Кременецького об»єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання відновлення виплати пенсії по інвалідності.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 12 жовтня 2011 року вона перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області та отримує пенсію, як інвалід третьої групи загального захворювання.

20.11.2010 року позивачку обрано на посаду секретаря Темногаєцької сільської ради та з 21.11.2015 року звільнена з даної посади. З 01 квітня 2015 року по 21 листопада 2015 року відповідачем припинено виплату позивачці пенсії. 29 червня 2016 року позивачка звернулася до Кременецького об»єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про відновлення виплати даної пенсії.

02 липня 2016 року відповідачем розглянуто заяву позивачки та надано відповідь, в якій зазначено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213 внесено зміни до ст.37 Закону України «Про державну службу» в частині, що тимчасово у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року в період роботи особи (крім інвалідів І та II груп інвалідності, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, не виплачуються.

Оскільки з 01 квітня 2015 року поширюється дія Закону України «Про державну службу», тому призначена їй пенсія не виплачується правомірно, тобто в управлінні відсутні правові підстави для відновлення з 01 квітня 2015 року по 21 листопада 2015 року виплати призначеної їй пенсії.

Відтак, вказаним листом від 02 липня 2016 за № 13/Г-11 Кременецького об»єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області було відмовлено позивачці в відновленні виплати пенсії.

Вважаючи дії відповідача протиправними, що порушують право не пенсійне забезпечення, позивачка звернулась до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Позивачка в судове засідання не з"явилася, однак представила заяву про повне підтримання позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, однак представив заяву, що позов не визнає та просить у ньому відмовити відповідно до заперечення від 25.08.2016 року.

Суд, оцінивши письмові докази по справі, вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що позивачка є пенсіонером по інвалідності загального захворювання, з 2011 р. перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне забезпечення» та Закону України «Про державну службу».

З 01 квітня 2015 року позивачці припинено виплату пенсії.

Листом № 13/Г -11 від 02 липня 2016 року відповідач відмовив у відновленні виплати пенсії з посиланням на Закон України від 02 березня 2015 року №213 та повідомив про відсутність права на отримання пенсії з 01 квітня 2015 року по 21 листопада 2015 року, а після звільнення з посади секретаря Темногаєцької сільської ради з 22 листопада 2015 року поновлена.

Вирішуючи питання правомірності припинення виплати пенсії позивачці, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.ст.22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про державну службу») є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав свобод.

Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону України «Про державну службу», в редакції, що діяла на момент призначення пенсії позивачці.

Принципом верховенства права, який визнається і діє в Україні, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Законом України у межах і відповідно до законів України.

Відмову відповідача щодо виплати пенсії позивачці суд вважає неправомірною, оскільки Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх старості. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею, є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» (з урахуванням змін, внесених Законом України №213, які набрали чинності з 01 квітня 2015 року), тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII (далі - Закон № 213) у разі неприйняття до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213 Закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії/щомісячне довічне грошове утримання за цими Законами не призначаються.

У теперішній час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позбавлення позивачці з 01 квітня 2015 року по 21 листопада 2015 року права на отримання раніше призначеної пенсії державного службовця є звуженням її конституційного права на соціальний захист і порушує її конституційні права на соціальний захист.

Згідно ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Окрім того, статті 58 та 64 Конституції України передбачають, що Закони не мають зворотної дії в часі. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод, а конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Тому суд вважає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, який скасовує норми щодо пенсійного забезпечення державних службовців та суддів, прийнятий через 10 років після призначення позивачу вказаної пенсії, не може бути підставою для невиплати пенсії позивачу, оскільки обмежує права на соціальне забезпечення, передбачені Конституцією України.

При цьому суд враховує, що законодавцем не виконано вимогу вищевказаного закону про прийняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення усіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах.

З 01 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», призначаються пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення». Але враховуючи, що пенсія державного службовця позивачці призначена та виплачувалася з 2011 року та зважаючи на те, що відповідно до Конституції України Закони не мають зворотної дії в часі, суд вважає дії відповідача по невиплаті позивачу раніше призначеної пенсії, прирівнюється до державного службовця незаконними. При цьому поновити права позивача іншим шляхом ніж відновлення виплати цієї пенсії неможливо.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову.

Крім цього, відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст.2, 4, 9, 11, 71, 86, 158-163, 256 КАС України, ст.ст.19, 22, 46, 64 Конституції України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задоволити частково.

Поновити позивачці строк звернення до суду.

Визнати дії Кременецького об»єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , як інваліду третьої групи з 01 квітня 2015 року неправомірними.

Зобов»язати Кременецьке об»єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області поновити з 01 червня 2015 року по 21 листопада 2015 року ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком, раніше призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»..

Постанова суду в частині виплати пенсії у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу сторонами до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів.

Суддя: О. В. Ковтунович