Ухвала суду № 61411304, 14.09.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/2968/16 Головуючий у 1 інстанції: Кочева І.В.

Є.У.№ 311/4189/15-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

ОСОБА_2

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що банк та відповідачка 06 грудня 2007 року уклали кредитний договір № ZPVAGA00002596, відповідно до якого відповідачці було надано кредит у розмірі 13296,00 дол.США на строк до 05 грудня 2017 року. Відповідачка зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до умов договору погашення кредиту здійснюється щомісячними платежами для погашення: заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати відповідно до кредитного договору. За договором сторони узгодили сплату відсотків у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом у разі порушення позивальником зобов'язань за кредитним договором. Позивач свої зобов'язання виконав та надав кредит відповідачці, яка у свою чергу не надавала банку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та іншими витратами відповідно до умов договору. Посилаючись на ст. ст. 509, 525, 526, 530 1050, 1054 ЦК України позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість, яка станом на 30 вересня 2015 року складає 43824,78 дол.США, та складається з наступного: 6945,30 дол.США - заборгованість за кредитом; 7157,61 дол.США заборгованість по процентам за користування кредитом; 1752,00 дол.США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 27969,87 дол.США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Разом з тим, рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 24 вересня 2013 року з відповідачки ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнута заборгованість в сумі 29 919,98 дол.США, яка підлягає відрахуванню від загальної суми заборгованості та ця різниця становить 13 904,80 дол. США, а також штрафів відповідно до Договору: 11,62 дол.США - штраф (фіксована частина); 695,24 дол.США - штраф (процентна складова), що в загалом становить 14 611,66 дол.США.

У зв'язку з порушенням зобов'язань відповідачкою за вказаним кредитним договором станом на 30 вересня 2015 року відповідачка має заборгованість загальною сумою 46027,64 дол.США, яка складається з наступного: 6945,30 дол.США - заборгованість за кредитом; 7157,61 дол.США -заборгованість по процентам за користування кредитом; 1752 дол.США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 27969,87 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до договору: 11,62 дол.США штраф (фіксована частина); 2191,24 дол.США - процентова складова штрафу. Від цієї суми заборгованості віднімається сума -29919,98 дол.США, яка була стягнута рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 24 вересня 2013 року, за яким здійснюється погашення заборгованості, але в повному обсязі зобов'язання відповідачкою не виконані, що спричинило за собою право банку на стягнення суми заборгованості з відповідача, яка вираховується як різниця між загальною сумою заборгованості та сумою стягнутою за рішенням суду: 46027,64-(29919,98 - 475,49)=16583,15 дол.США,

Згодом уточнивши позовні вимоги та посилаючись на зазначені обставини, просило суд, стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 16583,15 дол.США, що за курсом 21,52 відповідно до службового розпорядження НБУ від 30 вересня 2015 року складає 356869,30 грн.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 10 травня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ІПН-2280509828) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № ZPVAGA00002596 від 06 грудня 2007 року в сумі 1341,59 дол. США., яка складається з: заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 981, 59 дол.США; заборгованості за комісією - в сумі 360 дол. США.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ІПН-2280509828) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 «Приватбанк» судові витрати в сумі 424 грн. 76 коп.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обємі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Заперечуючи проти ухваленого судового рішення, позивач зазначає, що суд безпідставно ухвалив рішення про відмову у задоволенні в частині зменшення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та комісії, а також в частині відмови у стягненні пені та штрафів.

Натомість ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції надав оцінку доводам та запереченням сторін в тому числі доводами, викладеним в апеляційній скарзі на обґрунтування доводів позивача щодо стягнення заборгованості по відсоткам, комісії та пені.

Зокрема, у судовому рішенні, частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що ВДВ службою проводиться стягнення у примусовому порядку суми заборгованості, стягнутої попереднім рішенням суду, яке ухвалювалося за цим же кредитним договором, про що надавала суду копії квитанцій. Також відповідачка подала суду письмові заперечення проти позову, в яких вказала про часткове визнання позовних вимог банку, а саме зазначила, що з врахуванням вже стягнутої рішенням суми боргу, яка стягується у примусовому порядку з неї у виконавчому провадженні, заборгованість по процентам нею визнається в різниці між сумою, заявленою в позові та стягнутої попереднім рішенням суду : 7157,61-6176,02=9812,59 дол.США, що становить 21124 грн.; заборгованість за комісією також становить різницю 1752-1392=360 дол. США, що становить 7747,20 грн.; заборгованість по пені: 27969-13590,83= 14379,04 дол.США, що становить 309436,94 грн.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 610 ЦК України під порушенням зобов'язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини щодо валютного кредитування врегульовані положеннями ст. 99 Конституції України, ст. ст.19, 47 закону України «Про банки і банківську діяльність», іншими нормативно правовими актами.

Судом встановлено, що 06 грудня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачкою було укладено кредитний договір № ZPVAGА00002596 (а.с.9-11), копія якого є у справі.

Сторонами не оспорюється той факт, що кредит був правомірно виданий в іноземній валюті, що підтверджено наданими позивачем довідкою з ЄДРПОУ (а.с.16), банківською ліцензією та свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи (а.с.18,73), генеральною ліцензією з додатком(а.с.71-72), дозволом з додатком (а.с.74, 75).

Відповідно до договору відповідачка отримала кредит у розмірі 13296,00 дол. США, з них 12000,00 дол. США на ремонт квартири та 1296,00 дол.США - на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструмента у розмірі 2 % від суми виданого кредиту у момент його надання та винагороди за розрахунково-касове обслуговування 0,2% від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту за п.3.11 договору, винагороди за проведення додаткового моніторингу за п.6.2 договору. За умовами кредитного договору відповідачка повинна була сплачувати щомісячно платежі на погашення кредиту з 06 по 13 число та надавати банку кошти в сумі 190,62 дол. США для погашення: заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди, комісії.

Відповідно до п.2.2.10, п.2.3.3 договору у разі порушення позичальником зобовязань, передбачених умовами договору, він зобовязався достроково погасити заборгованість перед банком у повному обсязі.

Невиконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором та наявність простроченої заборгованості, відповідно до умов договору та ч.2 ст. 1050 ЦК України, надає право банку вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту.

Заявляючи позов, позивач надав розрахунок, який місить загальну заборгованість за кредитним договором, яка визначена шляхом встановлення наявної заборгованості на час звернення з позовом, при цьому ця сума визначена загальною, шляхом вирахування з усієї суми заборгованості тих сум, які вже були стягнені попереднім судовим рішенням та сплачені.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 30 вересня 2015 року (а.с.66-68) відповідачка має заборгованість в сумі 46027,64 дол.США, яка складається з наступного: 6945,30 дол.США заборгованість за кредитом; 7157,61 дол.США заборгованість по процентам за користування кредитом; 1752 дол.США заборгованість по комісії за користування кредитом; 27969,87 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; а також штрафи відповідно до договору: 11,62 дол.США штраф (фіксована частина); 2191,24 дол.США процентова складова штрафу.

Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції не може бути стягнено грошову суму, яка вже увійшла до рішення Василівського районного суду Запорізької області від 24 вересня 2013 року (а.с.4), яке набрало законної сили 04 жовтня 2013 року, сторонами не оскаржувалося, тому в силу ст.1; ЦПК України, є обовязковим для суду при вирішенні цієї справи.

Таким чином, з відповідачки на користь банку вже було стягнуто визнану повністю відповідачкою заборгованість за вказаним кредитним договором яка станом на 23 липня 2013 року становила 29919,98 дол.США, яка складалася з: 7306,57 дол.США заборгованості за кредитом; 6176,02 дол.США заборгованості по процентам за користування кредитом; 1392 дол. США заборгованості по комісії за користування кредитом; 13590,83 дол.США пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором: штрафи фіксована частина в сумі 31,29 дол. США та процентова складова - 1423,27 дол. США.

На пропозицію суду надати відомості та розрахунок суми з зазначенням її складових, про стягнення якої заявлено позовні вимоги в уточненій позовній заяві, позивачем надано лише розрахунок на загальну суму заборгованості станом на 30 вересня 2015 року (а.с.66-67), де окремо вказано про суму яка стягнута рішенням суду - 29919,98 дол.США.

З наданих відповідачкою суду копій квитанцій (а.с.48-50) та пояснень учасників судового розгляду встановлено, що ВДВС Василівського РУЮ проводиться примусове виконання судового рішення, вказаного вище, в межах виконавчого провадження № 40565650 з відповідачки на користь банку стягуються кошти на погашення заборгованості за кредитним договором за першим судовим рішенням.

Таким чином, суд правильно виходи з того, що відсутність розрахунку з зазначенням періоду несплати окремих грошових сум, які входять до складу позову, унеможливлює вирішення питання про стягнення заявлених позивачем сум.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин № 5 від 30.03.2012 року наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобовязання залишаються невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526,599 ЦК України.

Суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні грошових сум, які вже заявлялися та поя ким було ухвалено рішення, що набуло чинності і знаходиться на виконанні, зокрема: вже стягнуто заборгованість за кредитним договором загальною сумою 29919,98 дол.США, яка складалася з: 7306,57 дол.США заборгованості за кредитом; 6176,02 дол.США заборгованості по процентам за користування кредитом; 1392 дол. США заборгованості по комісії за користування кредитом; 13590,83 дол. США пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором: штрафи фіксована частина в сумі 31,29 дол. США та процентова складова - 1423,27 дол. США.

Наразі проводиться примусове стягнення вказаних сум з відповідачки ВДВС Василівського РУЮ в межах виконавчого провадження, отже підстав для стягнення повторно цих сум не має.

Наявність непогашеної заборгованості не звільняє відповідачку від сплати боргу, вимог про стягнення коштів з врахуванням індексу інфляції та 3% річних. Але такі вимоги банком не заявлено.

Суд задовольняючи частково позовні вимоги зазначив, що стягненню підлягає лише різниця між загальним залишком заборгованості по процентам 7157,61 дол. США та вже стягнутою сумою процентів - 6176,02 дол. США, яка становить 981,59 дол. США. Аналогічно стягненню підлягає комісія за користування кредитом, в сумі, що становить різницю між її розміром, вказаним у розрахунку станом на 30 вересня 2015 року 1752 та сумою комісії, що вже стягнута судовим рішенням 1392 дол. США, тому стягненню підлягає сума комісії 360 дол. США.

Відмовляючи у стягнені пені,суд першої інстанції виходив з положень ч.3 ст. 551 ЦК України, якою встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідачкою подано заяву про зменшення неустойки, про стягнення якої просить банк у цій справі до 1000 дол. США. Проте за умовами договору пеня з позичальника, який прострочив виконання зобовязання встановлено у гривні. Крім того, першим судовим рішенням пеня стягнута в розмірі 13590,83 дол. США, розмір якої майже у два рази перевищує суму заборгованості по тілу кредиту. Тому, виходячи з положень вказаної норми закону, суд вважав достатнім розмір пені, стягнутий судовим рішенням на користь банку у 2013 році, а стягнення додаткових сум пені є нерозумним та несправедливим.

Ухвалення рішення виходячи з вимог розумності та справедливості передбачено ст. 3 ЦК, у якій серед засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачає.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 травня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: