Рішення № 61411206, 13.09.2016, Приазовський районний суд Запорізької області

Справа № 2/325/384/2016

325/822/16-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2016 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Васильцової Г.А.

секретарі: Міняйло А.П..

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш АВТО» про визнання договору недійсним та витребування безпідставно набутого майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом та просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 002501 від 19.11.2015 року, укладений між нею та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш АВТО»; визнати недійсним договір фінансового лізингу № 002877 від 17.12.2015 року, укладений між нею та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш АВТО»; стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш АВТО» на її користь безпідставне набуте майно, а саме грошові кошти в сумі 50000 грн..

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 19 листопада 2015 року між нею і ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» було укладено договір фінансового лізингу № 002501, з додатками (далі - Договір 1), згідно якого предметом Лізингу по даному договору є FOTON FТ 354. Відповідно до умов Договору 1 лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу ( FOTON FТ 354, зазначений у специфікації, що є додатком № 2 до договору) у власність та передати предмет лізингу у користування їй на умовах, передбачених договором. На офіційному сайті ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» вона знайшла вищезазначений транспортний засіб, після чого зв'язалась із офісом м. Харків для оформлення кредиту на купівлю даного транспортного засобу, їй роз'яснили, що дійсно такий вид транспортного засобу є і зараз на нього акційна ціна. При цьому представник даного салону роз'яснила, що вона повинна спочатку сплатити передплату у розмірі 50 000 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача. Вона надала свої персональні дані, після перевірки яких їй повідомили, що з нею готові укласти договір, і навіть зменшили їй суму першочергового внеску до 32 000 грн. Для цього їй потрібно було приїхати за адресою; м. Харків, вул. Дарвіна,6 і оформити кредит у даній фірмі. Після укладання Договору 1 їй роз'яснили, що протягом декількох днів відповідач передасть в користування предмет лізингу. Також вона написала заяву, в якій вказала, який саме транспортний засіб їй потрібно. В той же день нею було сплачено першочерговий внесок на суму 32 000 грн..

Через декілька тижнів їй подзвонив менеджер компанії «ВАШ АВТО» і пояснив, що транспортного засобу, який вона хотіла придбати, немає в наявності, але є транспортний засіб іншої марки, проте він коштує дорожче, для цього треба доплатити ще 150 000 гривень, на що вона не погодилася.

Згодом, 17 грудня 2015 року, вона разом з чоловіком відвідали офіс «ВАШ АВТО» в м. Запоріжжі, де представник фірми, попередньо порадившись з головним офісом м. Києва, повідомив, що Позивач може укласти ще один договір, аби не втратити суму коштів витрачену на укладання Договору 1 укладеного в м. Харків, і отримати бажаний транспортний засіб, але першочерговий внесок треба заплатити в сумі 50 000 гривень, тобто доплатити ще 18000 гривень до вже заплачених 32000 грн. за договором м. Харкова. Сподіваючись на те, що дійсно отримає бажаний транспортний засіб, вона погодилася, внесла потрібні кошти в сумі 18 000 грн та уклала договір Фінансового лізингу №002877 (далі -Договір 2). Проте, транспортний засіб їй так і не було відправлено. Після багаточергових телефонних дзвінків в Харківський офіс «ВАШ АВТО» їй повідомили, що їй треба написати заяву про розірвання з ними Договору, після чого їй будуть повернені 50 000 грн. Але ані грошей, ані транспортного засобу після розірвання договору вона так і не отримала. Крім того, як згодом виявилися сплачені нею кошти є адміністративним платежем, про що їй не було роз'яснено, оскільки вона вважала їх авансовим платежем у рахунок вартості транспортного засобу. Під час підписання договорів вона не мала можливості детально ознайомитися з їх умовами, а надалі, ознайомившись зі їх змістом, виявилося, що договори не містить відомостей ані про рік випуску, ані про будь-які якісні характеристики транспортного засобу, тобто з договорів не вбачається, чи йдеться про новий транспортний засіб, чи про вживаний або взагалі пошкоджений чи зіпсований автомобіль. Вказані умови суттєво відрізнялися від того, що насправді було попередньо узгоджено сторонами під час переговорів, а тому зміст договорів не відповідає його внутрішній волі.

Таким чином, вважає, що вказані договори є такими, що не відповідають вимогам законодавства, зокрема, всуперечст. 799 ЦК Українидоговір не посвідчений нотаріально; між сторонами не узгоджено та не підписано Додаток № 3 «Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів між сторонами»; договір не містить істотних умов щодо детальних особливостей предмету лізингу (рік випуску транспортного засобу, колір або інші індивідуальні ознаки), що визнані істотними договором та законом; на порушенняст. 17 ЗУ «Про захист прав споживачів»договір містить несправедливі умови. Тому у відповідності до вимог ст.ст. 215-216 ЦК Українипозивачка просить визнати ці договори недійсними та застосувати наслідки недійсного правочину, стягнувши з відповідача всі отримані від неї на виконання цих договорів грошові кошти у сумі 50000 грн. як безпідставно набуті.

В судове засідання представник позивача не зявився, суду надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій вказав, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує /а.с. 59/.

Представник відповідача до судового засідання не зявився, причину неявки суду не сповістив, про день і місце слухання справи завчасно повідомлявся, у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с. 56, 58/. У звязку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У звязку з чим, на підставі ст.ст. 197, 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.11.2015р. між ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" (лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 002501, предметом якого є транспортний засіб FOTON FТ 354, тип КПП мех, привід 4х4. Специфікація предмета лізингу була самостійно та свідомо обрана лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає його вимогам (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.3 договору лізингодавець бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору фінансового лізингу та згідно з положеннями чинного законодавства.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що вартість предмета лізингу на момент укладення договору становить 11800 доларів США, що є гривневим еквівалентом суми 295 000 грн. (з ПДВ). Згідно з п. 8.1 договору, всі платежі підлягають сплаті в українських гривнях.

Згідно пункту 1.7 договору предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачеві не пізніше 120 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок товариства: адміністративного платежу, авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу суму 32 000 грн., що підтверджується квитанцією № 36 від 19.11.2015 року. /а.с. 24/.

Згідно з п. 9.7 договору вказані грошові кошти були зараховані відповідачем як адміністративний платіж в розмірі 29 500 грн., як авансовий внесок в розмірі 2500,00 грн..

Крім того, 17.12.2015р. між ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" (лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 002877, предметом якого є транспортний засіб FOTON FТ 244, привід 4х4. Специфікація предмета лізингу була самостійно та свідомо обрана лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає його вимогам (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.3 договору лізингодавець бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору фінансового лізингу та згідно з положеннями чинного законодавства.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що вартість предмета лізингу на момент укладення договору становить 7171,31 доларів США, що є гривневим еквівалентом суми 180 000 грн. (з ПДВ). Згідно з п. 8.1 договору, всі платежі підлягають сплаті в українських гривнях.

Згідно пункту 1.7 договору предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачеві не пізніше 120 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок товариства: адміністративного платежу, авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу суму 18 000 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.47768038 від 17.12.2015 року. /а.с. 39/.

Згідно з п. 9.7 договору вказані грошові кошти були зараховані відповідачем як адміністративний платіж в розмірі 18 000 грн..

Пунктом 12.1 договорів передбачено, що лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж, частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та надати реквізити особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

Не отримавши предмет лізингу після здійснення вищезазначених платежів за договорами, ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про розірвання договорів фінансового лізингу (заява отримана відповідачем 25.12.2015 року.).

Листом від 12.01.2016 р. відповідач повідомив позивача про те, що договір № 002501 від 19.11.2015 року вважається розірваним з 25.12.2015р. Цим же листом позивача повідомлено про те, що сплачений ним за умовами договору адміністративний платіж в розмірі 29500 грн. поверненню не підлягає, а авансовий платіж буде повернуто у розмірі 1500 грн. ( а.с. 40).

29.06.2016 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання договорів лізингу № 002501 від 19.11.2015 року, та № 002877 від 17.12.2015 року недійсними та повернення сплачених на її виконання сум платежів в повному обсягу.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннямиЦК Українипро лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж,Законом України "Про фінансовий лізинг".

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів"містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи нормустатті 18 Закону України "Про захист прав споживачів"можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Статтею 808 ЦК України передбачено, що, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п. 11-1ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ч. 1ст. 227 ЦК Україниправочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2ст. 806 ЦК Українидо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства оспорюванні позивачем договори за своєю правовою природою є змішаними договорами та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно дост. 628 ЦК України.

Згідно зіст. 799 ЦК Українидоговір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1ст. 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судом також встановлено, що зміст спірних договорів не містять відомостей: про рік випуску та якісні характеристики транспортних засобів, крім того, виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені вЗаконі України «Про фінансовий лізинг», положенняхЦК України, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно пункту 1.4 договорів, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Крім того, договори фінансового лізингу від № 002501 від 19.11.2015 року, та № 002877 від 17.12.2015 року, укладені між сторонами, нотаріально посвідчено не було, а тому в силу ст.. 220 ЦК України є нікчемними.

Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, враховуючи невідповідність договорів умовамст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», що виключає можливість визнання їх дійсними на підставі ч. 2ст. 220 ЦК України, не мають правового значення ті обставини, що сторони частково виконали їх умови та за ініціативою позивача прийняли рішення про їх розірвання. Але ці дії сторін є лише підставою для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Разом з тим, враховуючи, що в спеціальномузаконі «Про фінансовий лізинг», яким врегульовано правовідносини між сторонами, не передбачено прямої вказівки на нікчемність договору фінансового лізингу у випадку недотримання вимоги про його нотаріальне посвідчення, а його нікчемність встановлюється через аналіз нормцивільного кодексу, за яким на правовідносини між сторонами одночасно розповсюджується параграф 5глави 58 цивільного кодексущодо найма (оренди) транспортного засобу, а також враховуючи, що оспорюванні договори одночасно не відповідають положеннямст.. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд вважає, що вимога позивача про визнання недійсними цих договорів є такою, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просив одночасно застосувати наслідки недійсних правочинів, передбаченихст.. 216 ЦК України, стягнувши на її користь всі сплачені за недійсними договорами платежі у розмірі 32 000 грн. та 18000 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разу недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочинну.

Таким чином, вказана вимога є також законною і обґрунтованою, а суми відповідають наданими платіжними документами, а також не оспорена відповідачем.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у відповідності дост. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1653,20 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 197, 209, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш АВТО» про визнання договору недійсним та витребування безпідставно набутого майна задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 002501 від 19.11.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш АВТО».

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 002877 від 17.12.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш АВТО».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш АВТО» (код ЄДРПОУ 39733392, р/р 26004482354 в АТ «ОСОБА_2 Аваль», МФО 380805) на користь ОСОБА_1, грошові кошти в сумі 50000 (пятдесят тисяч) грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш АВТО» (код ЄДРПОУ 39733392, р/р 26004482354 в АТ «ОСОБА_2 Аваль», МФО 380805) в дохід держави суму судового збору у розмірі 1653 /одна тисяча шістсот пятдесят три/ грн 20 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Г. А. Васильцова