Ухвала суду № 61410497, 13.09.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/118/15-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

13.09.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів :

ОСОБА_1 /головуючої /

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_4,

з участю прокурора Стільника А.М. , представника цивільного позивача і потерпілих- адвоката ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №11-кп/777/461/16 (ЄРДР №1201470000000128 від 02.05.2016) за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 7 червня 2016 року.

Цим вироком:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, не працюючого,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 222 , ч. 5 ст. 191 КК України та призначено йому покарання:

за ч.2 ст. 222 КК України штраф у розмірі 3 000 (три тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (пятдесят одну тисячу) гривень із позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два) роки;

за ч. 5 ст. 191 КК України 8 (вісім) років позбавлення волі із позбавлення права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки;

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_6 звільнено від призначеного за ч.2 ст.222 КК України покарання , у звязку із закінченням строку давності.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишено особисте зобовязання.

Задоволено цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТзОВ «Ованго» 984 750 (девятсот вісімдесят чотири тисячі сімсот пятдесят) гривень.

Відповідно до ст.100 КПК України вирішено питання речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 1 лютого 2007 року будучи службовою особою - виконавчим директором ТзОВ «Ованго» без відома засновників товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які в той момент перебували за межами території України, а саме у Чеській Республіці, підробив за допомогою компютерної техніки протокол загальних зборів учасників ТзОВ «Ованго» №7 від 1 лютого 2007 року та вніс в нього неправдиві відомості, про нібито проведення зборів засновників вказаного товариства та про прийняття ними рішення про отримання кредиту в акціонерному комерційному промислово-інвестиційного банку, а саме філії «Промінвестбанку» в м. Тячів Закарпатської області в сумі 200 000 доларів США та про уповноваження його на укладення цього договору на зазначених умовах. В наступному 19 лютого 2007 року ОСОБА_10 умисно, з корисливих спонукань, з метою отримання кредиту надав підроблений протокол зборів працівникам АКПІБ ЗАТ філія «Промінвестбанк», що стало підставою для укладення кредитного договору №34/2007 між АКПІБ ЗАТ філія «Промінвестбанк» з однієї сторони та ТзОВ «Ованго», в собі директора ОСОБА_6 з другої сторони. Згідно умов договору ТзОВ «Ованго» отримало кредит в сумі 195 000 доларів США, що становило 984 750 грн., в наслідок вказаних дій ОСОБА_6 - ТзОВ «Ованго» спричинено матеріальну шкоду на вказану суму.

Окрім того ОСОБА_6 будучи службовою особою - виконавчим директором ТзОВ «Ованго» у відповідності до протоколу зборів засновників № 1 від 05 березня 2002 року , в період 2007 року в порушення вимог п.14.4 п. 14.5.2 ч. 14 статуту ТзОВ «Ованго» , згідно, яких директор в межах своєї компетенції, має право вчиняти без довіреності в інтересах Товариства будь-які юридичні акти, в тому числі угоди на суму, що не перевищує 40 000 гривень, а також директор не має права розпоряджатись майном та активами Товариства без належно оформленого у письмовому вигляді протоколу зборів, тобто згоди учасників Товариства, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, умисно, в інтересах третіх осіб, зловживаючи своїм службовим становищем, без відповідного рішення зборів засновників товариства громадянки України ОСОБА_8 та громадянина ОСОБА_11 ОСОБА_9 та без відома останніх розтратив кошти отримані ним за кредитним договором №34/2007 від 19 лютого 2007 року у кредитній установі АКПІБ ЗАТ філія «Промінвестбанк» шляхом безготівкового їх перерахування на розрахункові рахунки: ПП Кухта ОСОБА_12, ПП Носа ОСОБА_13 та ТзОВ «ДЮК і «К» на загальну суму 974 168 грн. 27 коп. за ніби-то придбаний товар, а саме: гриби, тара для грибів та сушка для грибів. Зокрема, ОСОБА_6 здійснив перерахування грошових коштів з рахунку ТзОВ «Ованго» на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_14 №26004501136241 на загальну суму 761 768, 27 грн.; на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_15 №26008501135798 на суму 60 400 грн.; на розрахунковий рахунок ТзОВ «Дюк і «К» на загальну суму 152 000 грн. Однак, після перерахування коштів за нібито придбаний товар, ОСОБА_6 цей товар на Товариство не доставив і не оприбуткував, в податкових деклараціях по податку на прибуток не відобразив і у такий спосіб розтратив грошові кошти належані ТзОВ «Ованго» на загальну суму 947 168 , 27 грн., що в 600 і більше разів перевищує встановлений на 2007 рік неоподаткований мінімум доходів громадян.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить скасувати вирок в частині визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, провадження в цій частині закрити, а ОСОБА_16 виправдати. Вказує на відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про його причетність до вказаного злочину. Зазначає, що після реєстрації ТзОВ «Ованго» та купівлі комплексу колишньої фабрики «Карпати» товариство не працювало, оскільки засновниками не було встановлено відповідне обладнання, тому було прийнято рішення про отримання кредиту на закупівлю товарів, які потрібно було експортувати, а з отриманої виручки виплатити кредит. Стверджує, що кредитні кошти були використані на виробничі потреби Товариства, а саме на закупівлю заморожених грибів та тари для їх зберігання та транспортування, а також тракторні запчастини, поступлення яких було відображено по бухгалтерському обліку. Оплата проводилась у безготівковій формі і банк контролював цільове використання коштів. Закуплені на кредитні кошти товари зберігались на ТОВ «ДЮК і «К», однак 15.07.2008 на підприємстві сталась пожежа, яка знищила все майно, в тому числі майно ТзОВ «Ованго», яке там зберігалось. Все це повністю підтверджується показаннями свідків ПП ОСОБА_14, ПП ОСОБА_15 , директора ТОВ «ДЮК і «К» ОСОБА_17, а також Актом про пожежу. Акцентує увагу, що окрім статуту Товариства в своїй діяльності він керувався ще й нотаріально завіреним дорученням, яким засновники Товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_9 значно розширили його повноваження як директора, включно до повного розпорядження коштами та майном товариства. Також просить врахувати, що слідчим безпідставно було внесено 02.06.2014 року до ЄРДР відомості про вчинення ним кримінального правопорушення, передбачено ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки на цей час існувала не скасована постанова слідчого від 15.11.2012, якою було припинено кримінальне переслідування щодо нього за ч. 5 ст. 191 КК України, у звязку з відсутністю в його діях складу злочину. На думку апелянта, порушень ним ч. 14 п. 14.4 Статуту Товариства, не було і взагалі такі порушення не мають відношення до кваліфікації правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Також вважає необгрунтованим задоволення цивільного позову, оскільки не зрозумілим є яка саме шкода, якщо вона заподіяна, підлягає відшкодуванню: сума отриманого кредиту 974168 грн. 27 коп., чи сума цього кредиту, використана на закупівлю товарів ( грибів, тари, транспортні витрати ) 954268 грн. 27 коп. , як це підтверджено актом перевірки цільового використання кредитних коштів, вартості приміщення Товариства, яке було звернуто в погашення кредиту, списання суми кредиту як безнадійного. Тому просить рішення суду і в цій частині скасувати, як необгрунтоване вирішення цивільного позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника про підтримання апеляційної скарги, прохання про скасування вироку в частині визнання винним за ч.5 ст. 191 КК України та вирішення цивільного позову, заперечення прокурора та представника цивільного позивача проти доводів апеляційної скарги та прохання про залишення вироку без зміни, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Визнаючи ОСОБА_6 винним за ч.5 ст. 191 КК України суд першої інстанції ретельно перевірив докази обвинувачення, даючи їм оцінку дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 за ч.5 ст. 191 та ч.2 ст. 222 КК України. Вирок постановлений з урахуванням ст. 368 КПК України, відповідає вимогам ст. 370 КПК України. Суд навів у вироку докази обвинувачення та навів мотиви відхилення показань ОСОБА_6 та захисника, в яких вони наводили доводи про відсутність складу злочину та вини за ч.5 ст. 191 КК України .

Апеляційний суд вважає вирок законним та обгрунтованим.

Твердження обвинуваченого та захисника про те, що ОСОБА_6 узгодив дії по отриманню кредиту на суму 200 тис. доларів США із засновниками ТзОВ «Ованго» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не відповідають фактичним обставинам. Доручення, на яке сторона захисту посилається, тобто від 01.06.2006, яким надано право вчиняти дії від імені засновників, не спростовує вини ОСОБА_6, оскільки за таким дорученням він мав діяти в рамках статуту підприємства, а не всупереч йому. Статутом підприємства чітко визначено, що виконавчий директор має право розпорядження коштами підприємства на суму, що не перевищує 40 тисяч гривень та для здійснення господарської діяльності, яка визначена статутом.

ОСОБА_6, отримавши кредит у сумі 200 тис. доларів США, використав його на проведення діяльності, яка не була узгоджена із засновниками: купівлю-продаж заморожених грибів, таким чином самовільно розпорядився кредитними коштами усупереч інтересам підприємства та його засновників, тобто розтратив кошти підприємства в інтересах третіх осіб. Як встановлено вироком, обвинувачений від імені Товариства перерахував кошти на закупівлю грибів приватному підприємцю ОСОБА_14, який є його родичем на суму 725268 грн. 27 коп. , та для покупки тари для цих грибів приватному підприємцю ОСОБА_15 на суму 77 000 грн. та ТзОВ «Дюк і К» 152000 грн. Товар, який він придбав для ТзОВ «Ованго», за його же поясненнями, зберігав на території підприємства « Юлія» без оформлення будь-якого довогору на зберігання (оренду потужностей ) та без договору страхування. Внаслідок пожежі, яка відбулась на «Юлії», закуплені заморожені гриби були знищені, а тракторні запчастині здав на металолом.

Через неповернення кредиту ТзОВ «Ованго», рішенням господарського суду Закарпатської області від 13.10.2009 кошти були стягнуті з Товариства в користь «Промінвестабанку» шляхом звернення стягнення на примішення ( виробниче) ТзОВ «Ованго», яке перебувало в іпотеці банку. Про вказані обставини ОСОБА_6 засновників не повідомив, скривши інформацію про отримання кредиту, його нецільове використання (на діяльність не передбачену статутом), знищення продукції та про наявність судових рішень і позбавлення майна ТзОВ «Ованго» внаслідок виконання судового рішення про стягнення кредитної суми.

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги пояснення ОСОБА_6 , що у його діях нема складу злочину, що ці обставини трапились через нещасний випадок, тобто пожежу, тому було втрачено майно товариства. Такі його твердження спростовані, окрім вищенаведеного, наступним.

Встановлено, що ОСОБА_6 був засуджений за підробку документів з метою отримання кредиту за ч.1, ч.3 ст. 358 КК України Тячівським районним судом 07.10.2011, а за цим вироком - за ч.2 ст. 222 КК України, про що обвинуваченим і не оспорюється. Отже ОСОБА_6 визнав, що підробивши документи від імені засновників, як субєкт господарювання отримав кредит для ТзОВ « Ованго» всупереч інтересам засновників і розпорядився ним на свій розсуд в інтересах третіх осіб, розтративши кошти товариства, чим заподіяв шкоду на суму отриманого кредиту.

Не заслуговують на увагу і твердження апелянта про те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 було закрито з підстав відсутності складу злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України. Убачається, що кримінальна справа за постановою слідчого від 06.11.2012 була зупинена, у звязку з розшуком осіб, причетних до злочину. При цьому потерпілі повторно звернулися із заявами про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6, тому відомості були внесено до ЄРДР 02.06.2014 за правилами КПК України в редакції Закону 2012 року та правомірно проведено досудове розслідування.

В судовому засіданні суду першої інстанції засновник ТзОВ « Ованго» ОСОБА_8 була допитана у якості свідка і підтвердила обставини з-за яких звернулася до правоохоронних органів про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6, який є її родичем, ввів її в оману, взяв кредит без відома, використав кредитні кошти на свої потреби, підробивши документи від імені засновників ТзОВ «Ованго», при цьому майновий комплекс, який вона разом з ОСОБА_9 придбала, вніс у заставу також без їх відома, та на який в наступному було звернуто стягнення на виконання рішення господарського суду, про яке вона також не знала. Таким чим їм заподіяно матеріальну шкоду на суму 984750 грн. 00 коп.

Окрім того, суд у вироку навів і докази про фактичну діяльність ОСОБА_6, яка не узгоджувалась із засновниками, а також і не відображалась у бухгалтерських і податкових документах.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга є необґрунтованою, а доводами сторони захисту не спростовано обвинувачення і в апеляційній інстанції.

Щодо цивільного позову, то апеляційний суд вважає, що суд правильно вирішив цивільний позов в межах заявлених вимог, тобто суд стягнув саме ту суму матеріальної шкоди, заподіяної злочином, яка була встановлена органом досудового розслідування та підтримана цивільним позивачем і доведена достатніми, належними доказами. Підстав для його зміни чи скасування , апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а

вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 7 червня 2016 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення.

Судді: