Ухвала суду № 61409937, 15.09.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/1869/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1399/2016

Головуючий у 1 інстанції Челюбєєв Є.В.

Доповідач - Санікова О.С.

Категорія 32

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Канурної О.Д., Постолової В.Г.

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецькгої області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Дзержинськвугілля» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату одноразової допомоги та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 01 червня 2016 року,-

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 01 червня 2016 року, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного підприємства «Дзержинськвугілля» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату одноразової допомоги та відшкодування моральної шкоди відмовлено, - та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права; апелянт вважає, що судом допущено невірне тлумачення ст. 2 ч.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»; посилання суду на постанову КМ України №1078 від 17 липня 2003 року необґрунтовано, оскільки відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-111 своєчасно невиплачена одноразова допомога підлягає індексації на коефіцієнт росту споживчих цін; апелянт також вважає, що правомірність його позовних вимог підтверджують положення, викладені в абз.6 п.2 постанови КМ України №913 від 11.07.2007 року, а п. 3 Положення перелічує обєкти, які не підлягають індексації, а п.п. 5 п. 3 Положення не вказує обєкт одноразову допомогу у звязку з втратою працездатності і заборони на індексацію цього виду виплат; в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд не прийняв до уваги доводи, що у звязку з невиконанням судового рішення він доповнює, що одноразова допомога, яка повинна була бути призначена у 1998 році, за судовим рішенням у 2012 році з вини відповідача гроші ним отримані 30 грудня 2015 року, за цей час протягом 27 років він був вимушений звертатися в суди, в кожній судовій справі маються медичні документи, які свідчать про втрату здоровя із-за невиконання Законів України відповідачем, він поніс значні фізичні і моральні страждання, погіршився його психічний стан; в сім»ї усі роки був не достаток коштів, із-за чого відбувались скандали, він втратив друзів.., все з вини відповідача із-за незаконних дій і бездіяльності, ображань на всіх судах.

У судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не зявився; про час і місце розгляду справи повідомлений повісткою, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 06 серпня 2013 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та з ДП «Дзержинськвугілля» було стягнуто не донараховану суму одноразової допомоги у розмірі 18 875 грн. та на відшкодування моральної шкоди 1000 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату одноразової допомоги було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2013 року з ДП «Дзержинськвугілля» на користь ОСОБА_1В, було стягнуто компенсацію в сумі 15 289 грн. 24 коп. за період з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2000 року.

На підставі зазначених судових рішень Дзержинським міським судом видано виконавчі листи, які позивачем 12.11.2013 року предявлені для примусового виконання до Дзержинського міського управління юстиції у Донецькій області.

Постановами начальника відділу ДВС Дзержинського міського управління юстиції від 14.11.2013 року було відкрито виконавчі провадження по виконавчим листам №2/225/778/2013 про стягнення з ДП «Дзержинськвугілля» на користь ОСОБА_1 недораховану суму одноразової допомоги у розмірі 18875 грн. та компенсацію за несвоєчасну виплату одноразової допомоги у розмірі 15289,24 грн.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 060.08.2013 року та рішення Апеляційного суду від 14.10.2013 року були виконані 30.12.2015 року шляхом виплати грошових коштів позивачу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що компенсація втрати частини грошових доходів у вигляді одноразової допомоги та компенсації у звязку з порушенням термінів їх виплати за період з 14.102013 року по день виплати 31.12.2015 року не передбачена законодавством. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд виходив з того, що погіршення стану здоровя позивача у 2012, 2013, та 2015 роках не повязано з невиплатою йому сум одноразової допомоги та компенсації.

Такі висновки суду в основному є правильними.

Так, дійсно чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, зокрема ст. ст. 4, 11 Закону України "Про охорону праці", передбачено повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що включає й повне відшкодування працівнику втраченого заробітку.

Згідно із п. 4 Правил, які були спеціальним нормативним актом, що регулював питання відшкодування шкоди потерпілим на виробництві до 1 квітня 2001 року (часу введення в дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"), відшкодування шкоди складається, зокрема, виплати втраченого заробітку.

Статтею 13 Закону України "Про охорону праці" передбачено обов'язок перегляду (перерахунку) розміру відшкодування шкоди в разі зміни вартості життя порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 43 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, якщо потерпілому з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню у зв'язку із зростання цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому ст. 34 Закону України "Про оплату праці".

Таким чином, указана норма передбачає відповідальність власника не тільки за несвоєчасну виплату сум відшкодування шкоди, а й за несвоєчасне визначення цих сум.

Статтею 34 Закону України "Про оплату праці" передбачена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, яка провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Такий порядок з 1 січня 1998 року до 31 грудня 2000 року було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року N 1427, якою затверджено Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Виходячи з аналізу зазначених нормативних актів та змісту п. 43 Правил, в разі несвоєчасної виплати або несвоєчасного визначення сум відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, стягненню підлягає компенсація за втрату частини доходу у зв'язку із затримкою її виплати в порядку, передбаченому ст. 34 Закону України "Про оплат праці" і Положенням.

З 1 січня 2001 року набрав чинності Закон України від 19 жовтня 2000 року N 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати". З метою реалізації цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N 159 затверджено Порядок проведено компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати. Згідно з указаним Порядком у разі затримки виплати компенсації підлягають щомісячні суми відшкодування шкоди, нараховані за період, починаючи 1 січня 2001 року. При цьому п. 2 Порядку встановлено, що компенсація працівника втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої працівникові за період роботи з 1 січня 1998 року до 31 грудня 2000 року, проводиться відповідно до Положення від 20 грудня 1997 року N 1427, до ліквідації заборгованості із заробітної плати за зазначений період.

Тобто, своєчасно не виплачені суми відшкодування шкоди за період з 1 січня 1998 року до 31 грудня 2000 року, підлягають компенсації на підставі Положення від 20 грудня 1997 року N 1427, а з 1 січня 2001 року - на підставі Порядку від 21 лютого 2001 року N 159.

При цьому зазначені нормативні акти не містять будь-якого виключення для нарахування такої компенсації залежно від порядку виплати сум доходу - у добровільному чи судовому порядку.

Проте, як вбачається з матеріалів справи рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2013 року з ДП «Дзержинськвугілля» на користь ОСОБА_1В, було стягнуто компенсацію в сумі 15 289 грн. 24 коп.

Звертаючись до суду з позовом по даній справі позивач просив стягнути компенсацію невиплачених сум, стягнутих судовими рішеннями за період з 14 жовтня 2013 року по день виплати, тобто за період невиконання судових рішень, що не передбачено зазначеним законодавством.

Доводи апеляційної скарги зазначені висновки не спростовують.

Виходячи з викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 01 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Судді: