Ухвала суду № 61409844, 19.09.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/3876/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1681/2016

Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Груіцької Л.О., Осипчук О.В.

при секретарі Чуряєві В.С.

за участю:

прокурора Сєрової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Краматорський мясопереробний завод» до Слов'янської міської ради про визнання права власності з апеляційною скаргою заступника прокурора Донецької області, який діє в інтересах держави, на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2016 року позивач - Приватне акціонерне товариство «Краматорський мясопереробний завод» (далі ПрАТ «КМПЗ») звернулося до суду з позовом до Словянської міської ради про визнання права власності.

Зазначало, що ПрАТ «КМПЗ» є правонаступником ЗАТ «Краматорський мясопереробний завод», який є власником об'єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1. Квартира належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності від 21.11.2002 року, виданого на підставі рішення Словянської міської ради № 561/1 від 20.11.2002 року. Право власності на квартиру зареєстроване КП БТІ м. Слов'янська 22.11.2002 року.

Посилаючись на те, що зазначене свідоцтво про право власності на квартиру втрачене, що отримати дублікат свідоцтва про право власності не можливо, просило визнати за ПрАТ «КМПЗ» право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 3 - 5).

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2016 року позовні вимоги ПрАТ «КМПЗ» задоволено.

Визнано за ПрАТ «КМПЗ» право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 78,10 кв. м, житловою площею 49,60 кв. м (а.с. 44 47).

В апеляційній скарзі заступник прокурора Донецької області, який не брав участь у справі, діючи в інтересах держави, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зокрема статей 1, 12 ГПК України, статей 15, 205 ЦПК України, просить рішення суду скасувати та постановити ухвалу про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 ст. 205 ЦПК України у звязку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, спір має вирішуватися у порядку господарського судочинства (а.с. 51-54).

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор Сєрова Н.С. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Представник позивача - ПрАТ «КМПЗ» та представник відповідача - Слов'янської міської ради в судове засідання апеляційного суду не з'явилися.

Позивач - ПрАТ «КМПЗ» та його представник ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 14 квітня 2016 року № 02 (а.с. 26), повістку про явку до суду 19 вересня 2016 року отримали відповідно 07 вересня 2016 року та 09 вересня 2016 року, відповідач - Слов'янська міська рада повістку про явку до суду 19 вересня 2016 року отримала 06 вересня 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень (а.с. 94, а.с. 98-99).

Представник позивача - ПрАТ «КМПЗ» надіслав заяву від 13 вересня 2016 року про розгляд справи у його відсутність (а.с. 101 104).

Слов'янська міська рада також надіслала заяву від 12 вересня 2016 року про розгляд справи у відсутність її представника (а.с. 105).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора Донецької області підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з закриттям провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 ст. 45 ЦПК України прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Заступник прокурора Донецької області наявність підстав для представництва інтересів держави в суді в апеляційній скарзі обґрунтував тим, що Словянська міська рада, яка є відповідачем по справі, як орган місцевого самоврядування неналежним чином здійснює захист інтересів держави у сфері права власності, зокрема, у визнанні лише тих прав, які набуто та підтверджено у спосіб, передбачений законом. Згідно матеріалів справи представник Словянської міської ради не заперечував проти прийняття судом рішення у справі, яка цьому суду не підсудна (а.с. 51 54).

Відповідно до ст. 30 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» міським радам делеговані повноваження в галузі житлово-комунального господарства, зокрема, щодо обліку відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; обліку відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Тобто, до компетенції Словянської міської ради дійсно віднесені повноваження щодо обліку відповідно до закону житлового фонду та об'єктів нерухомого майна, до яких відноситься в тому числі і квартира, на яку позивач просив, а суд визнав право власності.

Згідно матеріалів справи представник Словянської міської ради у судовому засіданні у суді першої інстанції участі дійсно не брав, міським головою до суду було направлено клопотання від 23 травня 2016 року № 01.01-12/734 про розгляд справи за відсутністю представника Словянської міської ради та ухвалення рішення на розсуд суду (а.с. 37). Тобто, посилання прокурора на те, що Словянська міська рада, як орган місцевого самоврядування, неналежним чином здійснює захист інтересів держави у сфері права власності, ґрунтуються на матеріалах справи, а тому є підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Копія апеляційної скарги заступника прокурора Донецької області отримана Словянською міською радою 30 серпня 2016 року. Відповідно до частини 4 ст. 23 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави Словянською міською радою не оскаржена, будь-яких заперечень на апеляційну скаргу до апеляційного суду не направлено.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта від 31 травня 2016 року № 60259635 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 78,10 кв.м, житловою 49,60 кв.м, що є предметом позову по цій справі, зареєстровано за ЗАТ ««Краматорський мясопереробний завод» на підставі свідоцтва про право власності від 21 листопада 2002 року (а.с. 38 - 39).

Відповідно до довідки Словянського відділу Головного управління Національної поліції у Донецькій області від 12 квітня 2016 року ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності ПрАТ «КМПЗ», зверталася до Словянського відділу ГУ Національної поліції у Донецькій області за фактом втрати ПрАТ «КМПЗ» свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 19).

В газеті «Славянские обьявления» № 15 (508) від 14 квітня 2016 року є оголошення ПрАТ «КМПЗ» про те, що втрачене свідоцтво про право власності від 20 листопада 2002 вважати недійсним (а.с. 20).

Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності, суд першої інстанції послався на вимоги ст. 392 ЦК України та виходив з того, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2, правовстановлюючий документ на квартиру втрачено, отримати дублікат свідоцтва про право власності ПрАТ «КМПЗ» можливості не має, що позбавляє його можливості зареєструвати право власності на цю квартиру (а.с. 44 47).

З таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, до нього суд дійшов, порушивши норми процесуального права.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 12 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII) ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Оскаржуване судове рішення судом першої інстанції ухвалено в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо:

- захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

- інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з розясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15ЦПК) (пункт 2).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16ЦПКу порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ заКодексом адміністративного судочинства України(стаття 17),Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12),Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа) (пункт 3).

Відповідно до пункту 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК), а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК (стаття 396 ЦК), тому такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень).

По цій справі обидві сторони є юридичними особами, що не було враховано судом першої інстанції та про що обґрунтовано зазначає прокурор в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 12 ГПК України встановлена підвідомчість господарським судам справ, зокрема, у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів , у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

Відповідно до пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між субєктами господарської діяльності, а також спори, повязані з захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права.

Відповідно до частини 3 ст. 16 ГПК України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Згідно правової позиції, яка висловлена Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України в постанові від 23.12.2014 року у справі № 3 - 191г14, за змістом статті 392 ЦК України позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Звернення з позовом про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах, оскільки передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Тобто, посилання позивача в позовній заяві на те, що спір про визнання на підставі ст. 392 ЦК України права власності у звязку із втратою документа, який засвідчує право власності позивача, не належить до господарського спору, є необгрунтованим.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що спір щодо визнання за ПрАТ «КМПЗ» права власності на квартиру АДРЕСА_1 підвідомчий господарському суду, є обгрунтованими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий суд, тобто на публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні «Сокуренко і Стригун проти України», «Занд проти Австрії» фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".

Тобто, порушення правил юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд. Розглянувши справу за позовом ПрАТ «КМПЗ» до Словянської міської ради про визнання права власності в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції порушив норми процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі.

Згідно із частиною 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених статтею 205 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2016 року підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 ст. 205 ЦПК України.

Згідно з частиною 2 ст. 206 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 205 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись ст. 307, ст. 310, пунктом 1 ст. 205, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2016 року скасувати.

Закрити провадження у справі № 243/3876/16-ц за позовом Приватного акціонерного товариства «Краматорський мясопереробний завод» до Слов'янської міської ради про визнання права власності.

Розяснити Приватному акціонерному товариству «Краматорський мясопереробний завод», що спір за позовом Приватного акціонерного товариства «Краматорський мясопереробний завод» до Слов'янської міської ради про визнання права власності віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: Л.О. Груіцька

ОСОБА_3