Рішення № 61409753, 20.09.2016, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

20.09.16

Провадження 2/235/1977/16

Справа 235/4329/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Ярмаченко В.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Бушинської Є.В., представника третьої особи Пупченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 04.07.2016 року звернувся до суду з позовом до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем по справі він перебував у трудових відносинах з 04 серпня 2015 року по 17 вересня 2016 року, працюючи прохідником підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем у шахті.

07.12.2015 року під час виконання своїх трудових обов'язків на підприємстві відповідача він був травмований, йому було встановлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма виробничого характеру, струс - забій головного мозку, забої та садна м»яких частин голови, право стегна і гомілки.

За цією травмою було складено акт за формою Н-5 про розслідування нещасного випадку на виробництві та був виданий акт форми Н-1 від 10.12.2015 року.

Згідно висновку МСЕК від 17.03.2016 року йому було встановлено 50% втрати працездатності в зв»язку з нещасним випадком на виробництві та третя група інвалідності.

Внаслідок нещасного випадку на виробництві позивач зазнав моральну шкоду в зв»язку з душевними та фізичними стражданнями, зміною укладу життя, необхідністю постійного лікування, зміною настрою, усвідомленням того, що він у віці 31 рік став інвалідом і вже ніколи не зможе повноцінно працювати та жити. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 80000 грн. та просить стягнути з відповідача, крім того, просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 1740 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_4 не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ДП «ВК «Краснолиманська» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, заперечував проти їх задоволення.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області позовні заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_4 з відповідачем по справі ДП ВК «Краснолиманська» перебував в трудових відносинах з 04 серпня 2015 року по 17 вересня 2016 року, працюючи прохідником підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем у шахті, був звільнений в зв»язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров»я (а.с. 7-10).

07.12.2015 року під час виконання своїх трудових обов'язків на підприємстві відповідача позивач ОСОБА_4 був травмований, йому було встановлено діагноз:

закрита черепно-мозкова травма виробничого характеру, струс-забій головного мозку, забої та садна м»яких частин голови, право стегна і гомілки (а.с. 11).

За цією травмою було складено акт за формою Н-5 про розслідування нещасного випадку на виробництві та був виданий акт форми Н-1 від 10.12.2015 року (а.с. 12-23).

Згідно висновку МСЕК від 17.03.2016 року позивачу було встановлено 50% втрати працездатності в зв»язку з нещасним випадком на виробництві та третя група інвалідності, дата чергового переогляду 17.03.2017 року (а.с. 24).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Законом України "Про охорону праці", а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров"я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Судом встановлено, що тяжкі та шкідливі умови праці призвели до травмування позивача, яке мало місце 07.12.2015 року. Висновком МСЕК від 17.03.2016 року йому було встановлено третю групу інвалідності та 50% втрати професійної працездатності в зв»язку з травмою на виробництві, дата чергового переогляду 17.03.2017 року (а.с. 24).

В зв»язку з цим 04.07.2016 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про відшкодування моральної шкоди. Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов'язку Фонду відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами статті 237-1 КЗпП України.

Відповідно до роз"яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)" спори про відшкодування заподіянної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв"язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 50% працездатності в зв»язку з травмою, визнаний інвалідом третьої групи. Після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими, спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Вищезазначене законодавство, а також роз"яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов"язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стресс, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв"язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_4 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз"ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров"я позивача, те, що професійна працездатність в зв»язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 50%, він визнаний інвалідом третьої групи.

Виходячи із викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ДП «ВК «Краснолиманська» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн.

Згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн.

Крім того, суд вважає, що вимоги ОСОБА_4 про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню.

Згідно довідки, наданої позивачем, він сплатив за правову допомогу 1740,00 грн. (а.с. 40).

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ і зазначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в

адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може

перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час

ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у

відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, час, який витрачено представником позивача ОСОБА_1 на участь в судовому засіданні складає 60 хвилин (одна година), що в грошовому відшкодуванні складає 580,00 грн. При визначенні вказаної суми судом враховується розмір мінімальної заробітної плати станом на вересень 2016 року, що становить 1450,00 грн., та визначається за наступним розрахунком: 1450,00 грн. х 40% = 580,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 268 ЦК України, ст.ст. 11, 60, 79, 88, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», р\р 26004051827012, банк ПАТ «КБ «Приватбанк», МФО 335496, ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошову компенсацію у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв»язку з нещасним випадком на виробництві та витрати на правову допомогу в розмірі 580,00 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», р\р 26004051827012, банк ПАТ «КБ «Приватбанк», МФО 335496, ЄДРПОУ 31599557 на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: