Ухвала суду № 61407579, 31.08.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1345/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 81 Ротаєнко Д. С. Доповідач в апеляційній інстанції Захарова А. Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЗахарової А. Ф.суддівКачана О. В., Фетісової Т. Л. при секретаріЛитвин-Восколович Ж. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до УДАІ УМВС України в Черкаській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника ОСОБА_6, який підтримав доводи апеляційної скарги, судова палата, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до УМВС України в Черкаській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позивач посилався на те, що згідно наказу за №294 від 30 жовтня 2015 його, старшого прапорщика міліції, інспектора ДПС ВДАІ м. Черкаси УДАІ УМВС України в Черкаській області, звільнено із займаної посади за станом здоров'я.

При звільненні 3О жовтня 2015 року позивачу не було виплачено нараховану компенсацію за невикористану відпустку, премію в розмірі 4 396,33 гривень відповідно до розрахункових листів за листопад, грудень місяці 2015 року наданих йому у відділі бухгалтерії, що передбачені законодавством України. Відповідач затримав виплату позивачу належних йому грошових сум майже на чотири місяці. Тобто, ОСОБА_6 має право вимагати від відповідача сплатити йому його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вимогу позивача від 23.12.2015 р. до відповідача, яку останній отримав 23.12.2015 р. за вх. №11/с-573 про проведення розрахунку при звільненні та виплату належних позивачу грошових сум, передбачених вищезазначеними нормами матеріального права, останній залишив без належного реагування. Відповідь відповідача без вихідного номера та дати містить в собі посилання, що відповідач не може виплатити суми грошових коштів по причині нехватки коштів тобто є формальною відпискою, яка не звільняє відповідача від відповідальності за своєчасний розрахунок.

На підставі наведеного, ст.ст. 43, 116 КЗпП, позивач просив суд стягнути з Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області на користь ОСОБА_6 середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час затримки в розмірі 20 783, 40 грн..

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2016 року провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - закрито.

В апеляційній скарзі на цю ухвалу, вважаючи її необґрунтованою, ОСОБА_6 просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обговоривши матеріали справи судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходив з того, що розгляд такого позову з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби здійснюється в порядку адміністративного судочинства (ст. 2, 3, 17 КАС України) і такі заяви не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства в місцевих загальних судах.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як видно із справи, наказом УМВС № 294 о/с від 30 жовтня 2015 року старшого прапорщика міліції інспектора ДПС ВДАІ м. Черкаси УДАІ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_6 звільнено з органів внутрішніх справ за станом здоров'я з 30 жовтня 2015 року із сплатою компенсації за 29 діб невикористаної відпустки в 2015 році, встановленням премії за вересень в розмірі 150% та за жовтень в розмірі 150% (а.с. 22).

Таким чином, позивач ОСОБА_6 проходив службу в органах внутрішніх справ, мав спеціальне звання особи молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України, тобто перебував на публічній службі і виплата йому грошового забезпечення пов'язана з прийняттям ОСОБА_6 на публічну службу , її проходженням та зі звільненням з публічної служби.

Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (ОВС) не перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору, а проходять службу. Порядок проходження публічної служби в ОВС регулюється не Кодексом законів про працю України, а спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565 - ХІІ, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ УРСР від 29.07.1991 року за № 114, Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за 205/14896 (зі змінами та доповненнями) та іншими нормативно-правовими актами.

Так, в 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки та відповідальність, що випливають із умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Тому, встановивши, що підставою звернення позивача до суду з даним позовом є необхідність захисту його прав у сфері публічно-правових відносин, оскільки спір за участю суб'єкта владних повноважень в особі Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області (щодо проходження служби в ОВС), суд цілком обґрунтовано закрив провадження у відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, так як спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскаржуючи дану ухвалу суду, ОСОБА_6 послався на роз'яснення в ухвалі Черкаського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року, куди звертався з адміністративним позовом до Управління МВС України в Черкаській області про стягнення компенсації. У відкритті провадження у справі йому було відмовлено з роз'ясненнями, що розгляд даного спору відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства, з чим позивач погодився.

Надаючи зазначені роз'яснення, адміністративний суд, як вбачається з його ухвали, виходив з того, що позивачем не оскаржується наказ про його звільнення з органів внутрішніх справ, тобто не заявлено вимоги з приводу проходження публічної служби, позивач лише просить стягнути з відповідача компенсацію за невикористану відпустку, премію, вихідну допомогу та середній заробіток за весь час затримки, тобто між позивачем та відповідачем існує спір, який виник з трудових правовідносин, тобто не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади та не заявлений в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, що виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства, а здійснюється у порядку, передбаченому цивільним судочинством України і не належить до компетенції адміністративних судів.

Проте, з такими висновками не можна погодитись.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнення із неї, права і обов'яжи таких осіб визначені та урегульовані спеціальними законодавством, як зазначалось вище, зокрема Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-ХІІ.

Статтею 18 Закону №565-ХІІ передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Таким нормативно-правовим актом є Положення, відповідно до п. 24 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законодавстві.

Аналізуючи наведене, слід констатувати, що позивач ОСОБА_6, як зазначалось вище, проходив службу в органах внутрішніх справ, тобто перебував на публічній службі, (маючи спеціальне звання особи молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України) не на підставі трудового договору, а тому спір виник не з трудових відносин, а з приводу прийняття ОСОБА_6 на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, з чим безпосередньо пов'язана і виплата йому грошового забезпечення.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що ухвала суду відповідає обставинам справи, вимогам закону і підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги - не вбачається.

Доводи останньої на обґрунтованість висновків суду не впливають.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 317, 218 ЦПК України судова палата, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Придніпровського райсуду м. Черкаси від 21 липня 2016 року по даній справі залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :