Вирок № 61406466, 19.08.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/562/16

Справа № 643/4326/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2016 року Московський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Букреєвої І.А., при секретарі Темченкової Д.В., за участю прокурора Омельченко І.І., адвоката - захисника ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2, представника потерпілої адвоката Ковбасенко І.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження , внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000001060 від 25 грудня 2015 року стосовно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Новосибірськ, РФ, громадянки України, росіянки, з середньою освітою, пенсіонерки, інваліда 2 групи, що зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої

що обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України , -

встановив:

24 грудня 2015 року близько 11:30 год. ОСОБА_4, керувала технічно справним автомобілем «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер «НОМЕР_1», на якому рухалась по пр. Ювілейному (прос. 50-річчя ВЛКСМ) в м. Харкові, в напрямку вул.Салтівське шосе, зі швидкістю близько 50 км/год.

Проїжджаючи навпроти будинку №83 по пр. Ювілейному в м. Харкові, ОСОБА_4, своєчасно не зреагувала на небезпеку у вигляді перетинаючого проїжджу частину з права на ліво по ходу руху автомобіля, пішохода, не застосувала аварійне гальмування та допустила наїзд на пішохода ОСОБА_5, 1939 року народження, чим порушила вимогу п.12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

п. 12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_5, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1-Ат/16 від 04.02.2016 року, спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: синця та садна в потиличній ділянці, синця м'яких покровів голови з внутрішньої поверхні в потиличній ділянці, крововилив під оболонку головного мозку, забій головного мозку; закритої травма грудної клітини: переломів 5-10 ребер зліва без порушення цілісності плірви, забою легенів; закритої травма живота: розриву селезінки, крововиливу в брижу тонкого кишечника, внутрішнього черевного крововиливу; синця на лівому плечі, синця у проекції правого тазостегнового суглобу - внаслідок яких ІНФОРМАЦІЯ_2 у лікарні настала смерть потерпілої.

Порушення п.12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4, відповідно до висновків судових автотехнічних експертиз №50/16 від 08.02.2016 та №2600 від 12.03.2016, перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та наслідками, що наступили.

У судовому засіданні , ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнала повністю, покаялася, повністю підтвердив фактичні обставини справи.

Крім визнання ОСОБА_4 вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, її винуватість у вчиненні вказаного злочину підтверджується доказами, зібраними стороною обвинувачення і дослідженими в судовому розгляді.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому, судом з»ясовано, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності її позиції немає; обвинуваченій роз»яснено, що у такому випадку, вона будє позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила , що у ДТП загинула її бабця ОСОБА_5 Як сталося ДТП вона знає тільки з матеріалів справи . Діями обвинуваченої їй вчинена матеріальна шкода , яка полягала в витратах на поховання загиблої - 5 489,55 грн. , на надання правової допомоги під час досудового слідства та під час суду - 4 000 грн. та моральна шкода , що полягає в фізичних та психологічних стражданнях , які вона зазнала з вини відповідачки з моменту вчинення ДТП та по теперішній час вона оцінює у 50 000 грн. Частково обвинувачена допомагала на лікування , тому просить суд суворо не карати обвинувачену і не позбавляти її волі . Позов просить задовольнити та стягнути на її користь матеріальну шкоду з винної особи та страхової компанії , де була застрахована цивільна відповідальність водія.

Вина обвинуваченої підтверджується наступними письмовими доказами по справі.

Висновком судової автотехнічної експертизи № 2600 від 12.03.2016 року, згідно якої : В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля Хюндай ОСОБА_4 повинна була діяти згідно вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля Хюндай ОСОБА_4 мала технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля Хюндай ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3. Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1-Ат/16 від 04.02.2016 року, ОСОБА_5 спричинені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: синець та садно в потиличні ділянці, синець м'яких покровів голови з внутрішньої поверхні, в потиличні ділянці, крововилив під оболонку головного мозку, забій головного мозку; закрита травма грудної клітини: перелом 5-10 ребер зліва без порушення цілісності плірви, забій легенів; закрита травма живота: розрив селезінки, крововилив в брижу тонкого кишечника, внутрішній черевний крововилив; синець на лівому плечі, синець у проекції правого тазостегнового суставу, внаслідок яких настала смерть.

Постановою слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківської області були оцінені дії пішохода ОСОБА_5 Відповідно до п. 4.7, 4.14 (п/п «а») Правил дорожнього руху України: п. 4.7. - «Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.»

п. 4.14 «а» - « заборонено виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху »

Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.12.2015 року, показань підозрюваної ОСОБА_4, пішохід ОСОБА_5 переходила проїжджу частину поза межами пішохідного переходу .

У зв'язку з тим, що пішохід ОСОБА_5, переходила проїжджу частину поза межами пішохідного переходу, в її діях вбачаються склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП «Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.»

Таким чином, в діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та розясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином, дані про особу винної, обставини, що помякшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Крім того, при призначенні покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 23.12.2005 року (з наступними змінами) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», враховує не тільки наслідки, що настали, а характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

Суд вважає, що ОСОБА_4 щиро розкаялася у скоєному злочині. Про її каяття говорить публічне звернення до потерпілої зі словами вибачення і співчуття, що суд враховує, відповідно до вимог ч.1 ст.66 КК України, як обставину, що помякшує її покарання, оскільки з початку досудового слідства і в судовому розгляді ОСОБА_4 визнавала, що з її вини сталася ДТП, зазначила під час судового розгляду, що вона готова понести покарання за вчинений злочин та просить її суворо не карати.

ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання , є пенсіонеркою , інвалідом 2 групи , на диспансерному обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває, має хворобливий стан здоров»я, так як з 2013 року хворіє на онкозахворювання , потребує постійного лікування у лікаря - онколога . Ці обставини суд також враховує як пом»якшуючі покарання обвинуваченої .

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої , відповідно до ст.67 КК України, не має.

Також, при призначенні покарання ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема, порушення пішоходом ОСОБА_5 правил дорожнього руху , але внаслідок дій обвинуваченої загинула людина, отже наступив невідворотний для потерпілих наслідок.

Крім того, відповідно до вимог п.5 ч.3 ст.56 КПК України, суд враховує думки потерпілого, висловлені щодо призначення покарання обвинуваченій, яка вважає, що покарання повинно бути призначене з випробувальним терміном, оскільки, на її переконання, обвинувачена усвідомила свою протиправну поведінку та суспільну небезпечність злочину, частково компенсувала витрати , має впевненість , що вона з часом відшкодує шкоду у повному обсязі .

З урахуванням обставин, що помякшують та обтяжують покарання, особи винуватої, її ставлення до вчиненого нею діяння, зокрема, що обвинувачена визнала свою провину, усвідомила протиправну поведінку, виявляє жаль з приводу вчиненого злочину, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд приходить до переконання про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі з встановленням випробувального терміну , відповідно до ст.75 КК України.

При цьому, суд вважає таке рішення справедливим та достатнім для досягнення мети покарання, таким, що відповідає принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд також вважає за необхідне не призначати обвинуваченій додаткове покарання, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами , зважаючи на те, що ОСОБА_4 хворіє на тяжку онкологічну хворобу, у зв»язку з чим пересування громадським транспортом є для неї неможливим , оскільки несе загрозу здоров»ю і власний транспорт є єдиним можливим засобом пересування.

У кримінальному провадженні заявлено цивільний позов потерпілою ОСОБА_2, згідно з яким вона просить стягнути з відповідачів на її користь суму витрат на поховання у розмірі 5 489,55 грн., юридичну допомогу надану адвокатом у розмірі 4 000, 00 грн. , та моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн.

Обвинувачена ОСОБА_4 цивільний позов не визнала, посилаючись на той факт, що керувала забезпеченим за полісом АІ № 6982367 транспортним засобом Хундай Гетс державний номер НОМЕР_1, вважає , що вчинена нею шкода у повному обсязі може бути відшкодована страховою компанією . Щодо витрат на правову допомогу , до позову не долучений розрахунок на правову допомогу.

У грудні 2015 р. обвинувачена сплатила у добровільному порядку на лікування потерпілої ОСОБА_5 суму у розмірі 7 185, 00 гривень, що підтверджується розписками ОСОБА_2, та ОСОБА_8, за період з 25.12.2015р. по 30.12.2015р., та приєднані до матеріалів справи .

Витрати на лікування склали 5 385,00 грн. Поверх цієї суми ще було сплачено 1 800 грн. Ліміт відповідальності за вищезазначеним полісом за шкоду завдану життю та здоров'ю складає сто тисяч гривень на одного потерпілого, за шкоду завдану майну складає п'ятдесят тисяч гривень.

За вимогою позивача та відповідача судом залучено у якості співвідповідача Товариство з додатковою відповідальністю « Міжнародна страхова компанія » . Вирішуючи питання по цивільному позову, заявленому потерпілою ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченої та з Товариства з додатковою відповідальністю « Міжнародна страхова компанія » матеріальних та моральних збитків, суд вважає ці вимоги підлягають частковому задоволенню .

Представник цивільного відповідача Товариства з додатковою відповідальністю « Міжнародна страхова компанія » у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, з дотриманням вимог ст.135 КПК України, доказів поважності причин неодноразового неприбуття у судове засідання до суду не надав. На підставі вимог ч.2 ст.326 КПК України, судом прийнято рішення про проведення судового розгляду за відсутності представника Товариства з додатковою відповідальністю « Міжнародна страхова компанія » , який надав суду свої заперечення за позовом .

Згідно статті 1166 ЦК України , шкода, завдана неправомірними діями немайновим правам та майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. Відповідно до ст. 1187 ЦК України, п.6 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.13 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Отже, при визначенні розміру матеріальної шкоди суд, виходячи з положень ст. 1201 ЦК України, вважає що потерпілою доведено належними доказами, що нею понесені витрати на поховання.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що відшкодуванню підлягали: витрати на ритуальні послуги у розмірі 5489 грн.55 коп.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 23.09.2015 року між ОСОБА_4 та ТДВ «МСК» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі чого видано поліс №АІ/6982367. За умовами страхування ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну здоров'ю та життю складає 100000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50000 грн., розмір франшизи - 1000 грн. Термін дії договору - з 23.09.2015 року по 22.09.2016 року .

Позиція відповідача полягає в тому, що вимоги повинні в даному випадку бути пред'явлені до страхової компанії ТДВ «МСК», в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача .

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно - правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до ст. 22 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв»язку з чим витрати на поховання в розмірі 5 489 грн. 55 коп. , які понесла ОСОБА_2 мають бути стягнуті з ТДВ « МСК».

Що стосується відшкодування моральної шкоди . Доводи щодо відшкодування завданої моральної шкоди потерпілій ОСОБА_2 , суд також вважає обґрунтованими та доведеними частково з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, суд повинен виходити з принципів законності, зваженості і справедливості.

Так, під час судового розгляду зазначеного кримінального правопорушення судом встановлено, що внаслідок протиправних вищезазначених дій обвинуваченої , загинула бабця потерпілої , ОСОБА_2 відчуває страждання внаслідок втрати близької людини, порушені нормальні життєві зв»язки.

Розмір відшкодування моральної шкоди, суд визначає з урахуванням характеру правопорушення, фізичних і душевних страждань, , ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 27 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" cтраховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам та дітям . Загальний розмір такого страхового відшкодування цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Як вбачається з тексту позовної заяви цивільний позивач ОСОБА_2 є онукою загиблої ОСОБА_5, тому ОСОБА_2 не має право на одержання страхового відшкодування в межах компенсації моральної шкоди, пов'язаної зі смертю ОСОБА_5 від ТДВ «МСК».

Але це не позбавляє її можливості отримати таке відшкодування від обвинуваченої . З урахуванням наведеного, суд вважає розумним і достатнім буде відшкодування моральної шкоди онуці загиблої у розмірі 30 000 грн. При цьому суд вважає за необхідне з визначеної суми вирахувати вже отримані потерпілою ОСОБА_2 1 800 грн. Стягненню підлягає - 28 200 грн.

Відповідно до пункту 48 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Потерпілою ОСОБА_2 надано копію квитанції про внесення 4 000 грн. за послуги адвоката , але не надано розрахунку таких витрат. Тому в цієї частині суд відмовляє у позові.

Підстав для зміни обвинуваченій запобіжного заходу немає.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення експертиз у звязку із залученням стороною обвинувачення експертів спеціалізованої державної установи.

Розмір витрат на залучення експерта: При проведенні судової авто-технічної експертизи обставин ДТП №2600 від 12.03.2016 року - 1107 грн. При проведенні судової авто-технічної експертизи обставин ДТП №50/16 від 08.02.2015 року - 982,08 грн., (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Таким чином, ці процесуальні витрати в сумі 2 089,08 грн. на залучення експерта слід стягнути з обвинуваченої .

Питання про долю речових доказів у даній кримінальній справі слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. ст.368, cт.ст.374-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за якою засудити її до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави на відшкодування судових витрат за проведення експертизи 2089.08 грн. (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ТДВ « Міжнародна страхова компанія » про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 28 200 грн.

Стягнути з ТДВ « Міжнародна страхова компанія » на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 5 489 грн.55 коп.

В решті позову відмовити.

Речовий доказ: речі в яких потерпіла ОСОБА_5 була на момент ДТП, які були вилучені з КЗОЗ «ХМКЛШНМД ім, проф. Мешанінова» залишити ОСОБА_8

Автомобіль «Хюндай-Гетц» р.н. «НОМЕР_1» залишити власнику - ОСОБА_4

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя І.А.Букреєва