Рішення № 61405943, 20.07.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12818/15-ц

Провадження № 2/638/1676/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20.07.2016 р. Дзержинський районний суд м. Харкова, в складі:

головуючого судді - Шестака О.І.,

при секретарі - Піоваровій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту не прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно і визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд встановити факт, що ОСОБА_2 не проживала постiйно разом з померлим ОСОБА_3 на день його смертi ІНФОРМАЦІЯ_3 р.; встановити факт, що ОСОБА_2 не прийняла спадщину за законом пiсля смертi ОСОБА_3; визнати за ОСОБА_1 право власностi на квартиру АДРЕСА_1 в м. Харковi, загальною площею 79,7 кв.м, жилою площею 53,7 кв.м, в порядку спадкування за законом пiсля смертi ОСОБА_3; визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 р. помер її чоловік ОСОБА_3. Спадкоємцями за законом після його смерті є його дружина - позивач по справі, а також доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Після смерті спадкодавця залишилась спадщина - квартира АДРЕСА_2, в якій померлий проживав і був зареєстрований на час своєї смерті, і яка належала померлому на праві власності.

Позивачка вказує, що в установлений законом шестимісячний строк після смерті ОСОБА_3 вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. А його донька ОСОБА_4 в цей же строк подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини на користь позивача. Інша дочка спадкодавця ОСОБА_2 заяву про прийняття або про відмову від прийняття спадщини нотаріусу не подавала, була зареєстрована за однією адресою зі спадкодавцем, однак фактично ОСОБА_2 близько 11 років не проживає у зазначеній квартирі.

28.05.1996 р. позивачка подарувала відповідачці квартиру АДРЕСА_3, в якій відповідачка мала змогу проживати окремо від родини позивача.

Позивач вказує, що вона ніколи ніяких перешкод в користуванні житловим приміщенням відповідачці не чинила. Ніяких її особистих речей і майна в квартирі не зберігається. Ніяких дій, направлених на турботу та утримання квартири, відповідачка не вчиняла і не вчиняє, і ОСОБА_1 змушена самостійно нести всі витрати. Де відповідач проживає зараз, позивачу невідомо; зв'язатися з нею позивач змоги не має.

ОСОБА_1 вважає, що викладене свідчить про те, що ОСОБА_2 не може вважатись такою, що постійно проживала зі спадкодавцем на день відкриття спадщини. Також, зважаючи на неподання нею заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня смерті батька, спадщину вона не прийняла. Таким чином, відповідач є такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позивач ОСОБА_1, а також її представник в судове засідання не з'явились. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, причину неявки суду не повідомила. Для її повiдомлення про час i мiсце проведення судового засiдання по данiй справi в газетi «Слобiдський край» вiд 14.07.2016 р. №84 (22360) було розміщено оголошення.

Представник третьої особи - Дзержинського районного відділу ГУ ДМС України в Харківській області - в судове засідання не зявився, до суду подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутністю і прийняти рішення на розсуд суду; після розгляду справи копію рішення для відома або виконання просив надіслати на адресу Дзержинського РВ ГУ ДМС України в Харківській області.

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослiдивши матерiали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_3 р. помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

Відповідно до реєстраційного посвідчення, Харківським міським бюро технічної інвентаризації посвідчено, що кооперативна квартира АДРЕСА_1, кооператив «Оазис», зареєстрована за ОСОБА_3 на праві особистої власності на підставі довідки ЖБК «Оазис» від 05.02.1993 р. №28 і записано в реєстрову книгу за реєстровим номером 57995 18.02.1993 р.

Відповідно до довідки ЖБК «Оазис» від 05.02.1993 р. №28, ОСОБА_3 був власником квартири АДРЕСА_4.

Згідно листа Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану №683/0/22-16 від 29.02.2016 р., відповідно до інформації КП «Харківське міське БТІ» від 15.02.2016 №800, згідно з матеріалами інвентаризаційної справи станом на 31.12.2012 квартира АДРЕСА_4 по праву власності зареєстрована за ОСОБА_5 (російською мовою) на підставі реєстраційного посвідчення, виданого згідно довідки Управління будинками №52 ЖБК «Оазіс» від 05.02.1993 №28.

З листа Шостої харківської державної нотаріальної контори від 15.03.2016 р. №688/01-16 вбачається, що ОСОБА_3, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 р., проживав в м. Харкові за адресою: АДРЕСА_5.

Як вбачається з довідки №181 від 02.09.2014 р., наданої Асоціацією «Управління будинками №52 Житлових кооперативів «Оазис», за адресою АДРЕСА_6 прописані і проживають ОСОБА_1, ОСОБА_4 (донька), ОСОБА_6 (донька), ОСОБА_16 (онук), ОСОБА_17 (онук).

Відповідно до довідки №280 від 30.11.2015 р., наданої Асоціацією «Управління будинками №52 Житлових кооперативів «Оазис», за адресою АДРЕСА_6 проживає і зареєстрована ОСОБА_1 Разом з нею проживають ОСОБА_4 (донька), ОСОБА_7 (онук), ОСОБА_8 (онук).

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, спадкоємцями першої черги спадкування є дружина спадкодавця - ОСОБА_1, і його доньки - ОСОБА_2, ОСОБА_4

Як вбачається з заяви ОСОБА_1, поданої до Шостої Харківської державної нотаріальної контори, зареєстрованої в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №1429 (спадкова справа №520/2014) 05.09.2014 р., ІНФОРМАЦІЯ_3 р. помер її чоловік ОСОБА_3, який на день смерті проживав в АДРЕСА_1. Після його смерті залишилась спадщина. Вказаною заявою ОСОБА_1 повідомила нотаріальну контору про те, що спадщину вона приймає.

З заяви ОСОБА_4, поданої до Шостої Харківської державної нотаріальної контори, зареєстрованої в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №1448 (спадкова справа №520/2014) 09.09.2014 р., ІНФОРМАЦІЯ_3 р. помер її чоловік ОСОБА_3, який на день смерті проживав в АДРЕСА_1. Після його смерті відкрилась спадщина. Вказаною заявою ОСОБА_4 відмовилась від прийняття спадщини і всього спадкового майна, яке входить до складу спадщини, де б воно не було і з чого б не складалось, на користь її матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2

З матеріалів вказаної спадкової справи вбачається, що від ОСОБА_2 ніяких заяв не надходило.

Згідно з листом Харківської дирекції Поштамт-Центр поштового зв'язку №1 від 30.04.2015 р. №09.07.729, візуальною перевіркою відомостей на виплату пенсій та соціальних допомог за період з 2014 р. по 31.04.2015 р., виплата пенсій на ім'я ОСОБА_2 не проводилась.

Відповідно до листа Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 19.05.2015 №3197, в період з 2000 р. по теперішній час звернень або заяв з питань перешкоджання в проживанні в АДРЕСА_1 до Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області не надходило.

З відповіді КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №8» №01-15 від 29.02.2016 р., наданої на запит суду, вбачається, що амбулаторна карта ф.025.0 ОСОБА_2, 1968 р.н., яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, в реєстратурі КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №8» відсутня. За даними комп'ютерної реєстрації хворих, в період з 2000 р. по теперішній час ОСОБА_2 до поліклініки не зверталась.

З договору дарування від 28.05.1996 р., зареєстрованого в реєстрі за №2-2699, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_10, вбачається, що ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_10 - дочка прийняла в дар квартиру АДРЕСА_14.

Під час судового провадження в якості свідків були допитані ОСОБА_11, що проживає за адресою: АДРЕСА_10, ОСОБА_9, що проживає за адресою: АДРЕСА_12, ОСОБА_12, який проживає за адресою: АДРЕСА_11, ОСОБА_13, яка проживає за адресою: АДРЕСА_13, які підтвердили, що відповідач протягом останніх 10 років разом зі своїми батьками не проживала, вони ніколи її не бачили, хоча товаришують з позивачкою тривалий час і періодично бувають в її квартирі.

Частина 2 ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлює, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 3 вказаного закону визначено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

В відповідності до роз'яснень, що містяться в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Враховуючи той факт, що згідно з ч.6 ст. 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання, але проживати постійно в якомусь одному місці, правове значення має встановлення факту, в якому з цих місць проживання вона знаходилась на час смерті спадкодавця, від чого залежать юридичні наслідки щодо успадкування квартири.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

З матеріалів справи і з пояснень свідків вбачається, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 його донька ОСОБА_2 разом з ним за адресою АДРЕСА_7, не поживала, тому, враховуючи, що відповідач не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, не може вважатись такою, що прийняла спадщину.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, є ОСОБА_1

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Визнання права власності на майно через звернення до суду не суперечить чинному законодавству України.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_2 не проживала зі спадкодавцем за його адресою та не подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, у неї не виникло право на спадкування. Враховуючи також, що ОСОБА_4 відмовилась від прийняття спадщини і всього спадкового майна, яке входить до складу спадщини, на користь своєї матері ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що право власності на квартиру АДРЕСА_8, яка залишилась після смерті ОСОБА_3, повинно перейти до його дружини ОСОБА_1 в порядку успадкування за законом.

З матеріалів справи вбачається, що перешкод в користуванні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, позивач відповідачці не чинив; особистих речей та майна відповідачки в зазначеній квартирі не зберігається; свідки підтверджують, що відповідачку вони в квартирі ніколи не бачили, хоча знають, що вона є дочкою позивача, і періодично бувають в указаній квартирі. Зі слів позивача, ніяких дій, направлених на турботу та утримання квартири, відповідачка не вчиняла та не вчиняє, позивач змушена самостійно нести всі витрати. Теперішнє місце проживання відповідача невідомо; не дивлячись на неодноразове розміщення судом оголошень в друкованому виданні, встановити зв'язок з відповідачкою не вдалось.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №53860253, подарована позивачем відповідачу квартира АДРЕСА_15, з 2010 р. належить іншій особі.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верхового суду України від 03.04.1987 року №2 «Про практику застосування судами житлового законодавства», за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї житлове приміщення зберігається протягом шести місяців. Якщо людина відсутня в житловому приміщенні понад шість місяців без поважних причин, вона вважається такою, що втратила право на житлове приміщення.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верхового суду України від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може біти підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача приміщення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідно до ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом в разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Виходячи з викладеного, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 не проживає в квартирi за адресою: АДРЕСА_7 понад встановлений законом шестимiсячний строк, а отже є такою, що втратила право користування житловим приміщенням за вказаною адресою.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 71, 72 ЖК України, ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», п. 8 Постанови Пленуму Верхового суду України від 03.04.1987 р. №2 «Про практику застосування судами житлового законодавства», п. 9 Постанови Пленуму Верхового суду України від 12.04.1985 р. №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», ст. 391, 405, 1216, 1218, 1268, 1274 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту неприйняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно і визнання особи такою, що втратила право користування житлом - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 не проживала постійно разом з померлим ОСОБА_3 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 р.

Встановити факт, що ОСОБА_2 не прийняла спадщину за законом після смерті ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 79,7 кв.м, жилою площею 53,7 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено шляхом подання до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення, а особами, які були відсутні в судовому засіданні - в той же строк з моменту отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий