Рішення № 61403454, 14.09.2016, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3677/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Проць Т. В. ,

при секретарі Бенчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовомПублічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду із вказаним вище позовом, який надалі уточнив і мотивував тим, що 02.10.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційний банк «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11227413000, згідно якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 40000 доларів США із розрахунку 12,90 % річних, строком з 02.10.2007 року до 02.10.2017 року, а позичальник зобовязався повернути отриманий кредит. На забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком і відповідачем 02.10.2007 року було укладено іпотечний договір №65817, згідно якого останній передав в іпотеку належне йому майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. За умовами кредитного договору позичальник мав повертати кредит щомісячними платежами, однак не виконує цих обовязків і станом на 30 липня 2015 року має заборгованість в розмірі 2274676 грн. 25 коп. Письмова вимога ОСОБА_1 про погашення боргу та наслідки їх невиконання у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки, направлена у серпні 2015 року, залишена ним без задоволення. Посилаючись на ст.1054 ЦК України, ст.ст.33,36,37 Закону України «Про іпотеку» та умови кредитного і іпотечного договорів просив в рахунок погашення заборгованості за кредитом в розмірі 2274676 грн. 25 коп., з яких тіло кредиту 774963 грн. 77 коп., проценти 1066947 грн. 94 коп., пеня 405845 грн. 64 коп., сума з ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13326 грн. 47 коп., сума за ставкою 3% річних від простроченої заборгованості по процентам в розмірі 13592 грн. 43 коп. звернути стягнення на належний відповідачу ОСОБА_1 предмет іпотеки у вигляді квартири АДРЕСА_2 ринкова вартість якої станом на 22.02.2016 року відповідно до висновку субєкта оціночної діяльності становить 512923 грн. 00 грн. шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на цю квартиру, визнати за позивачем права власності на предмет іпотеки а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив через їх безпідставність. ОСОБА_2 застосувати до позовних вимог наслідки спливу строку позовної давності.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 02.10.2007 року між ПАТ «Дельта Банк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11227413000, згідно якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 40000 доларів США на строк з 02.10.2007 року до 02.10.2017 року, а позичальник зобовязався повернути отриманий кредит та сплатити відсотки за його користуванням.

На забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком і ОСОБА_1 02.10.2007 року укладено іпотечний договір, згідно якого відповідач передав в іпотеку належне йому майно: квартиру АДРЕСА_1. Згідно пунктів 4.1, 4.2 договору банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання позичальником зобовязань за кредитним договором в тому числі шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Позичальник умови укладеного сторонами кредитного договору щодо повернення кредиту не виконує і станом на 30.07.2015 року має прострочену заборгованість в розмірі 2274676 грн. 25 коп., з яких тіло кредиту 774963 грн. 77 коп., проценти 1066947 грн. 94 коп., пеня 405845 грн. 64 коп., сума з ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13326 грн. 47 коп., сума за ставкою 3% річних від простроченої заборгованості по процентам в розмірі 13592 грн. 43 коп.

Письмова вимога ОСОБА_1 про погашення боргу та наслідки її невиконання у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки, направлена відповідачу 18 серпня 2015 року. Докази отримання вказаної вимоги відповідачем суду не надано.

Згідно виписки з договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, витягу з додатку №1 до вказаного договору позивач придбав у ПАТ «УкрСиббанк» права вимоги за кредитним договором №11227413000, укладеним 02.10.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційний банк «УкрСиббанк» і ОСОБА_1

Згідно звіту про оцінку ТОВ «Експертна компанія «ПРОФЕСІОНАЛ» ринкова вартість предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 станом на 22.02.2016 року становить 512923 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України, яка визначає способи судового захисту цивільних прав та інтересів особи, одним із таких способів захисту є визнання права, в тому числі визнання права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом даної норми власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права у суді, який, визначається законом чи договором.

Спеціальним законом, який регулює питання звернення стягнення на предмет іпотеки є Закон України «Про іпотеку».

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до положень ст.36 вказаного Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя, які визначають можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч.1,3 ст.37 вказаного Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

В той же час порядок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду врегульовано ст.39 вказаного Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону.

Тобто, Закон України «Про іпотеку» передбачає як судовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки - ст.ст.38,39 Закону, так позасудове врегулювання - ст.36,37 Закону, які відрізняються за процедурою та правовими наслідками.

Аналогічні положення щодо можливості судового і позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки містить іпотечний договір, укладений між ПАТ «Дельта Банк» і ОСОБА_1

Зокрема, у п.4.2 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до уов цього договору та Закону України «Про іпотеку»; в інших випадках відповідно до діючого законодавства.

Згідно п.4.5 того ж договору звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 іпотечного договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Згідно з п.5.2 іпотечного договору позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов»язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

З аналізу наведених положень вбачається, що як Закон України «Про іпотеку», так і укладений сторонами іпотечний договір передбачають можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання виключно в позасудовому порядку.

Вищевикладене узгоджується із законодавством, яке регулює питання набуття права власності в судовому порядку.

Так, можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.335 та ст.376 Кодексу. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує вже наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідч не визнає, заперечує, або оспорює наявне у позивача право власнсоті, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його парво власності.

Така ж правова позиція щодо набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, яка згідно ст.3607 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що не підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок задоволення його вимог у спосіб, який визначено останнім, а саме шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки, оскільки такий спосіб згідно Закону України «Про іпотеку» є позасудовим способом врегулювання такого питання, що повністю узгоджується із розділом 5 іпотечного договору.

За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» відсутні.

Відмовляючи по суті у задоволенні позовних вимог суд не вбачає правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності про що просив представник відповідача.

Керуючись ст.ст.10, 11, 15, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги.

СуддяОСОБА_2