Ухвала суду № 61402507, 30.09.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0915/2273/12

Провадження № 11/779/294/2013

Категорія ч.1 ст.115 КК України

Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І.М. Іван Миколайович

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Дячука В.М.,

суддів Іванів О.Й., Гриновецького Б.М.,

прокурора Грищука В.І.,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Тисменицького районного суду від 22 травня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Даним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлучений, пенсіонер, раніше не судимий, українець, громадянин України, -

засуджений за ч.1 ст.115 КК України (далі КК ) на 10 ( десять ) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишено без змін тримання під вартою, а строк відбуття покарання обчислюється з 16.01.2010 року.

Задоволено цивільний позов та постановлено стягнути з ОСОБА_3 Я,А. на користь потерпілої ОСОБА_4 3173,75 грн. матеріальної та 100000 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання речових доказів та судових витрат.

Згідно вироку суду злочин вчинено при наступних обставинах.

Підсудний ОСОБА_3 у 2005-2009 роках перебував у фактичних шлюбних відносинах з потерпілою ОСОБА_5, з якою проживав у власному будинку в с. Тязів, по вул. Руданського, 5, Тисменицького району, Івано-Франківської області. У грудні 2009 року ОСОБА_5 покинула його та повернулася в м. Івано-Франківськ, де проживала зі своєю дочкою у квартирі АДРЕСА_1.

Протягом грудня 2009 року ОСОБА_3 неодноразово приходив до ОСОБА_5 та вимагав, щоб вона повернулася до нього. Так як остання відмовлялася, то підсудний, підозрюючи, що вона зустрічається з іншими чоловіками, на грунті ревнощів, вирішив вбити її та скрити сліди злочину.

08.01.2010 року приблизно о 16 год. вони разом приїхали до будинку підсудного, де розпивати спиртні напої.

Через деякий час ОСОБА_3 переконавшись, що ОСОБА_5 перебуває у стані сильного алкогольного спяніння та не може чинити опору, озброївся заздалегідь принесеною із господарського приміщення сокирою та будучи у нетверезому стані, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою вбивства ОСОБА_5 наніс їй численні цілеспрямовані удари обухом сокири в життєво-важливу ділянку тіла голову, спричинивши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпіла померла на місці скоєння злочину. Всього підсудним ОСОБА_3 було нанесено ОСОБА_5 не менше 14 ударів.

Після вчиненого, з метою приховання слідів злочину ОСОБА_3 спалив одяг потерпілої в печі, а труп згодом розчленив сокирою та заховав.

У апеляції ОСОБА_3 вважає вирок незаконним , а призначене покарання надто суворим, оскільки, на його думку, суд першої інстанції не врахував всі помякшуючі обставини, а саме зявлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Крім того, зазначає, що перебував у стані сильного душевного хвилювання, а не алкогольного спяніння. Просить вирок скасувати та винести новий вирок, яким призначити покарання 7 ( сім ) років позбавлення волі, а цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково, а саме матеріальну шкоду в сумі 3173,75 грн. та моральну 35000 грн.

Заслухавши доповідь судді Дячука В.М., захисника ОСОБА_2, який підтримав апеляцію засудженого, прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи і мотиви апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено, за обставин, зазначених у вироку, ґрунтується на досліджених по справі доказах, яким суд дав належну оцінку.

Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні сам ОСОБА_3 не заперечував, що вчинив спочатку вбивство ОСОБА_5, а потім розчленив труп. При цьому зазначав, що вчинив злочин у стані сильного душевного хвилювання, а тілесні ушкодження спричинив ОСОБА_5 дубовим поліном, нанісши кілька ударів по обличчю та голові.

Спростовуючи ці твердження засудженого, суд першої інстанції належним чином мотивував свій висновок про винуватість ОСОБА_3А саме у вчиненні умисного вбивства за зазначених у вироку обставинах.

Даними висновку судово-медичної експертизи ( т.2, а.с.135-141, 147-152) встановлено, що смерть ОСОБА_5 настала від відкритої черепно-мозкої травми з переломами кісток мозкового та лицевого черепа, крововиливами під оболонки головного мозку, ускладнена набряком та стисненням головного мозку. Характер, розташування та кількість тілесних ушкоджень, нанесених прижиттєво в ділянку голови свідчить про те, що було нанесено не менше 12-14 ударів тупими твердими предметами в ділянки обличчя та волосистої частини голови.

Із даних висновків медико-криміналістичних експертиз ( т.2, а.с. 161-166, 172-173) вбачається, що досліджені забійні рани голови та багато відламковий перелом кісток обличчя і склепіння черепа могли утворитися внаслідок ударів обухом сокири, поданої на експертизу, або іншим предметом, що має подібні ознаки будови. Із врахуванням показань обвинуваченого ОСОБА_3, що поліно було округлої форми, а також характер ран і осадження на шматку шкіри обличчя справа та характер відламкового перелому кісток склепіння черепа слід думати, що вони не могли бути заподіяні деревяним поліном, на яке вказує обвинувачений ( т.2, а.с.173).

За таких обставин посилання ОСОБА_3 в апеляції про нанесення декількох ударів деревяним поліном слід визнати необгрунтованими.

Не встановлено по справі доказів того, що ОСОБА_3 вчинив умисне вбивство ОСОБА_5 у стані сильного душевного хвилювання, про що йдеться в апеляції.

Твердження у апеляції засудженого про те, що він не перебував у стані алкогольного спяніння, спростовуються його ж показаннями як підозрюваного, в яких він вказував про спільне розпиття 8 січня 2010 року разом із ОСОБА_5 спиртних напоїв ( т.1, а.с.23-28) та висновком судово-медичної експертизи ( т.2, а.с.135-141) про виявлення в крові та сечі від трупа ОСОБА_5 етилового алкоголю в кількості, що свідчить про вживання нею незадовго до смерті спиртних напоїв у значній кількості.

Дії ОСОБА_3 за ст.115 ч.1 КК кваліфіковано правильно, а призначене йому покарання відповідає вимогам ст.65 КК.

Вважати призначене покарання надто суворим, як про це зазначає ОСОБА_3 у апеляції, у колегії суддів немає підстав.

Призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції належним чином врахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, так і дані про особу та обставини, що помякшуть і обтяжують покарання.

Із врахуванням викладеного, а також обставин вчинення злочину, колегія суддів приходить до переконання, що призначене ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на визначений судом строк є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Підстав для помякшення покарання, про що просить в апеляції засуджений, не встановлено.

Суд першої інстанції також правильно вирішив цивільний позов, обґрунтувавши при цьому в чому виразилося заподіяна потерпілій ОСОБА_4 моральна шкода.

Підстав для зміни чи скасування вироку немає.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України ( у редакції 1960 року ), пунктами 11,15 Розділу ХІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Тисменицького районного суду від 22 травня 2013 відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.

Головуючий В.М. Дячук

Судді: О.Й. Іванів

ОСОБА_6