Рішення № 6140180, 30.04.2009, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 2 – 1949/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 30 » січня 2009 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого – судді Шестакової З.С.

при секретарі – Демченко М.Л.

за участю представника

позивача – ОСОБА_1

представника

третьої особи – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ЛЕКОМ " м. Нікополь до ОСОБА_3, третя особа: Виконавчий комітет Нікопольської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -

встановив:

Спочатку позивач звернувся до суду із позовом про зобов'язання виконати договір.

Згодом він уточнив свої позовні вимоги, попросивши суд визнати за ним право власності на нерухоме майно.

Між ним та відповідачем 23.10.2008 року було укладено попередній договір купівлі-продажу складської будівлі, що розташована біля за адресою: м. Нікополь, вул. Шмідта, 2 а.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, позивач та відповідач зобов’язуються у строк до 02.11.2008 року укласти основний договір купівлі – продажу складської будівлі, що розташована біля за адресою: м. Нікополь, вул. Шмідта, 2 а.

02.11.2008 року відповідач ОСОБА_3 письмово повідомила позивача про відмову від укладення основного договору купівлі-продажу у зв’язку з відсутністю у останнього належним чином оформленого права власності на спірні складські приміщення.

Позивач при цьому посилається на те, що він 20 березня 2003 року уклав договір купівлі – продажу майна № 1, згідно якого придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю " ІМПЕКС " м. Нікополь ( далі – ТОВ " ІМПЕКС " ) будівлю контори УРП ( інв. 133529 ), загально – корисною площею 839,6м2, що розташована за адресою: м. Нікополь, вул. Шмідта, 2А. Ця будівля була передана позивачу згідно акту прийому – передачі від 20 березня 2003 року.

Вказаний договір між ТОВ " ЛЕКОМ " та ТОВ " ІМПЕКС "був укладений ними у письмовій формі і зареєстровано у КП " НМБТІ ". При цьому тип придбаного об’єкту у Реєстрі прав власності на нерухоме майно було вказано як " нежитлова будівля контори УРП ".

Під час експлуатації вказаної нежитлової будівлі позивач на відведеній згідно договору оренди від 10.06.2005 року для розміщення адміністративної будівлі та товарного складу земельній ділянці, на якій перебуває вказана будівля, здійснив її самовільне переобладнання внаслідок чого вона була перетворена у складську будівлю.

Це переобладнання було здійснено позивачем власними силами, коштами, будівельними матеріалами шляхом інвестування у об’єкт нерухомості. Загальна вартість затрачених на переобладнання спірної будівлі коштів становила 101500 грн.

Згідно технічного висновку ТОВ " Нікопрогресбуд ", подальше користування складським приміщенням по вул. Шмідта, 2 А в м. Нікополі є можливим, поскільки будівництво відповідає нормам ДБН 370-92** " Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень ".

Враховуючи той факт, що позивач правомірно володіє придбаним нерухомим майном, вчинив його переобладнання на земельній ділянці, що відведена для цього майна, це переобладнання відповідає існуючим будівельним нормам та стандартам, він просить суд задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, від неї надійшла заява про слухання справи за її відсутності. Проти позову заперечує, вважаючи, що ТОВ " ЛЕКОМ " не має права власності на спірне нерухоме майно.

Представник виконавчого комітету Нікопольської міської ради у судовому засіданні не заперечив проти позову, однак вважає, що у подальшому самочинне будівництво слід погодити з управлінням архітектури та містобудування Виконавчого комітету Нікопольської міської ради.

Заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Як було встановлено судом, між ТОВ " ЛЕКОМ " та ОСОБА_3 23.10.2008 року було укладено попередній договір купівлі-продажу складської будівлі, що розташована біля за адресою: м. Нікополь, вул. Шмідта, 2 а.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, позивач та відповідач зобов’язуються у строк до 02.11.2008 року укласти основний договір купівлі – продажу складської будівлі, що розташована біля за адресою: м. Нікополь, вул. Шмідта, 2 а.

02.11.2008 року відповідач ОСОБА_3 письмово повідомила позивача про відмову від укладення основного договору купівлі-продажу у зв’язку з відсутністю у останнього належним чином оформленого права власності на спірні складські приміщення.

Судом встановлено, що ТОВ " ЛЕКОМ " 20 березня 2003 року уклав договір купівлі – продажу майна № 1, згідно якого придбав у ТОВ " ІМПЕКС " будівлю контори УРП ( інв. 133529 ), загально – корисною площею 839,6м2, що розташована за адресою: м. Нікополь, вул. Шмідта, 2А. Ця будівля була передана позивачу згідно акту прийому – передачі від 20 березня 2003 року.

Вказаний договір між ТОВ " ЛЕКОМ " та ТОВ " ІМПЕКС "був укладений ними у письмовій формі і зареєстровано у КП " НМБТІ ". При цьому тип придбаного об’єкту у Реєстрі прав власності на нерухоме майно було вказано як " нежитлова будівля контори УРП ".

10.06.2005 року між ТОВ " ЛЕКОМ " та Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради було укладено договір оренди земельної ділянки. Пунктом 13 цього договору було передбачено, що ця земельна ділянка відводиться для розміщення адміністративної будівлі та товарного складу.

Під час експлуатації вказаної нежитлової будівлі ТОВ " ЛЕКОМ " здійснив її самовільне переобладнання, внаслідок чого вона була перетворена у складську будівлю, що і було передбачено п. 13 договору оренди земельної ділянки від 10.06.2005 року. Однак на час переобладнання ТОВ " ЛЕКОМ " не мав належного дозволу чи проекту для реконструкції спірної нерухомої споруди. Після реконструкції загальна площа спірної будівлі становить 720,1м2.

Це переобладнання було здійснено позивачем власними силами, коштами, будівельними матеріалами шляхом інвестування у об’єкт нерухомості. Загальна вартість затрачених на переобладнання спірної будівлі коштів становила 101500 грн.

Згідно технічного висновку ТОВ " Нікопрогресбуд ", подальше користування складським приміщенням по вул. Шмідта, 2 А в м. Нікополі є можливим, поскільки будівництво відповідає нормам ДБН 370-92** " Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень ".

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи та наявними у них доказами.

У суду не викликає сумніву та обставина, що ТОВ " ЛЕКОМ " з моменту переобладнання спірної нерухомої будівлі року набув право власності на неї на законних підставах, поскільки він придбав її у первісному стані згідно договору від 20.03.2003 року, вчинив переобладнання на земельній ділянці, що відведена для цього майна з метою ведення комерційної діяльності власними силами, коштами, будівельними матеріалами без порушення інтересів третіх осіб.

На даний момент спірне складське приміщення перебуває у справному технічному стані. Згідно висновку ТОВ " Нікопольпрогресбуд " воно відповідає вимогам ДБН 370-92** " Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень ", його експлуатація відбувається за призначенням і не порушує прав та законних інтересів інших осіб.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку, що позивач самовільно провів реконструкцію нерухомого майна виключно з метою поліпшення умов виробництва та комерційної діяльності, що ніяким чином не порушила права та законні інтереси інших осіб, а тому його позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 376,392 ЦК України, ст.ст. 10,11,14,15,88,212,213-215,217,218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю " ЛЕКОМ " м. Нікополь ( ідентифікаційний код 25002336 ) право власності на складську будівлю, загальною площею 720,1м2, яка розташована за адресою: м. Нікополь, вул. Шмідта, 2 А.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту подання заяви про апеляційне оскарження , яка може бути подана протягом 10 днів з моменту проголошення рішення через Нікопольський міськрайонний суд або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: