Постанова № 61401733, 16.09.2016, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/2813/16-а

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2016 року м.Калуш

Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Кардаш О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Калуського об»єднаного управління пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов»язання призначення пенсії та повернення недоотриманих коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У своєму адміністративному позові позивач просить суд визнати неправомірними дії пенсійного фонду по призначення пенсії з 14.04.2013 року , а не з часу , на коли позивачка набула право на її призначення і відповідно звернулася з заявою про її призначення та виплатити недоотримані коштів за період з 07.06.2010 року по 14.04.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12 липня 2010 року позивачка звернулася до УПФУ в м.Калуш із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2. На той час її пільговий стаж за Списком №2 становив 5 років 7 місяців та 1 день, а загальний 20 років 5 місяців та 12 днів, тому 07.06.2010 року вона набула право на призначення пенсії у відповідності до п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» при досягненні нею 53 років. Однак, у відповідності до даної заяви пенсійний фонд надав відмову у призначенні їй даного виду пенсії, оскільки нею надано довідки видані ВАТ «Калушхімремонт» про пільговий стаж за період роботи з 02.10.1987 року по 03.05.1993 року, які не відповідають вимогам, передбаченим п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, тобто немає законних підстав зарахувати їй до пільгового стажу період роботи в ВАТ «Калушхімремонт», як роботи з шкідливими умовами праці . З даного приводу позивачка була змушена звернутися до суду за захистом свого права на пенсію, і постановою Калуського міськрайонного суду від 17.01.2011 року її позов задоволено повністю, а 12.12.2012 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду постанову Калуського суду залишено без змін. Після набрання рішення законної сили, позивачка звернулася з виконавчим листом у відділ ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції для примусового виконання. Так, з квітня 2013 року їй почала проводитися виплата пенсії. Однак, донедавна позивачка вважала, що пенсію вона отримує з дати , коли вона звернулася з заявою в органи пенсійного фонду про призначення їй пенсії. Тому, у червня 2016 року ознайомившись з матеріалами пенсійної справи та отримавши копії про призначення їй пенсії, вона дізналася, що пенсія їй призначена з 15 квітня 2013 року.

В зв»язку з даною обставиною, позивачка звернулася до відповідача з проханням виправити їхню помилку та здійснити їй виплату недоотриманих коштів та призначити пенсію з 07.06.2010 року. Однак, відповідачем в даному клопотанні їй було відмовлено, оскільки постанова Калуського міськрайонного суду від 17.01.2011 року не містила дати, з якої зобов»язано було б УПФУ призначити пенсію, тому пенсію позивачу було призначено з дати подання заяви, тобто з 15.04.2013 року.

З даними діями відповідача ОСОБА_1 не згідна та вважає їхні дії протиправними, оскільки постановою Калуського міськрайонного суду від 17.01.2011 року чітко вказано, що вона зверталася до пенсійного фонду по призначення їй пенсії, однак їй з зазначених підстав відмовлено, тому рішенням суду зобов»язано їх включити період роботи до трудового стажу. Однак, відповідачем самовільно розтлумачено рішення суду і на власний розсуд призначено та розпочато виплату пенсії з 15.04.2013 року, тобто з часу , коли закінчено виконання по виконавчому листі №2-а-18/2011 . В результаті чого позивачу помилково призначено пенсію з 15 квітня 2013 року.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 надав заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовільнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення наявним в матеріалах справи. На адресу суду відповідачем було надіслано письмового заперечення, у відповідності до якого позов не визнають та просять в задоволенні позову відмовити повністю з підстав, які наведенні в запереченні (а.с.24-26). Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За таких обставин, враховуючи вимоги вищезазначеної процесуальної норми, суд вважав за належне розгляд справи проводити за відсутності сторін та їх представників за наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 12 липня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача ПФУ в м.Калуш з заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.4).

Однак їй було відмовлено з підстав, що нею надано копії довідок видані ВАТ «Калушхімремонт» про пільговий стаж за період роботи з 02.10.1987 року по 03.05.1993 року які не відповідають вимогам, тобто немає законних підстав зарахувати їй до пільгового стажу період роботи в ВАТ «Калушхімремонт». З даних підстав вона була змушена звернутися до суду з позовом.

На підтвердження права на пільгову пенсію 17 січня 2011 року постановою Калуського міськрайонного суду позов ОСОБА_1 задоволено та визнано дії УПФУ в м.Калуш щодо відмови у призначенні пільгової пенсії неправомірною та зобов»язання зарахувати до пільгового стажу, стаж роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 (а.с.7-8).

12 грудня 2012 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду постанову Калуського міськрайонного суду від 17.01.2011 року за №2-а-18/11 залишено без змін (а.с.9-10).

Згідно заяви від 02.06.2016 року до пенсійного фонду ОСОБА_1 клопотала про ознайомлення з матеріалами її пенсійної справи та надання їй копій розпорядження про призначення її пенсії (а.с.5).

Так, у відповідності з заявою від 08.06.2016 року до пенсійного фонду ОСОБА_1 виявила, що їй призначено пенсію не з дати , з якої в неї виникло право на пенсію і нею було подано відповідну заяву, тобто з 07 червня 2010 , а з 15 квітня 2013 року. Просила призначити їй пенсію з 07.06.2010 року та повернути недоотримані кошти (а.с.6).

У відповідності до листа Калуського об»єднаного управління пенсійного фонду України від 08.07.2016 року за №250/Х-15, встановлено, що пенсію ОСОБА_1 призначено з 15.04.2013 року, тобто з часу, коли вона звернулася до них із заявою про призначення їй пенсії після отриманого повідомлення про надходження до пенсійного фонду рішень суду (а.с.14).

Згідно ст. 45 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку , якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Ст.14 КАС України передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов»язковими до виконання на всій території України і їх невиконання тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Проаналізувавши вищенаведене, суд вважає, що позивачем надано всі докази, зокрема заява від 12.07.2010 року позивачки з відміткою про її прийняття працівниками УПФУ в м.Калуш про призначення пільгової пенсії з 07.06.2010 року, рішення Калуського міськрайонного суду від 17.01.2011 року, яке набуло законної сили, де вказано, що визнано дії УПФУ в м.Калуш щодо відмови у призначенні пільгової пенсії неправомірною та зобов»язання зарахувати до пільгового стажу, стаж роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2. А внаслідок власного тлумачення рішення суду ПФУ неправомірно призначило пенсію позивачу з 15.04.2013 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії Калуського об»єднаного управління пенсійного фонду України щодо відмови у зміні дати призначення пенсії на 07.06.2010 року ОСОБА_1 слід визнати неправомірною та зобов'язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 07.06.2010 року та повернути всі недоотримані кошти за період з 07.06.2010 року по 14.04.2013 року.

Згідно ст. 99 ч. 2 КАС України , для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки, позивачка ОСОБА_1 про порушення своїх прав дізналася 02.06.2016 року після ознайомлення з матеріалами своєї пенсійної справи, про що свідчить її заява, а тому термін на оскарження не пропустила.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст.94 КАС України.

На підставі ст. ст. 45 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст.2, 3, 9, 11, 14, 71, 99, 158-163, 167, 181, 185-186, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Визнати дії Калуського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови у зміні дати призначення пенсії ОСОБА_1 на 07.06.2010 року неправомірними.

Зобов'язати Калуське об'єднане Управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 07.06.2010 року та повернути всі недоотримані кошти за період з 07.06.2010 року по 14.04.2013 року.

Стягнути з Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного Апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги або в порядку ст. 186 КАС України.

СУДДЯ: