Ухвала суду № 61401534, 13.09.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/16874/15-ц Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.

Категорія 27 Доповідач Талько О. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Жигановської О.С., Якухна О.М.,

за участю секретаря Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», третя особа - орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про визнання недійсним іпотечного договору,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним іпотечний договір, укладений 21 травня 2007 року між ОСОБА_3 та АКБ «Тас-Комерцбанк».

В обгрунтування позову зазначив, що з вересня 2003 року по даний час проживає у АДРЕСА_1. Власником даного житла є його мати ОСОБА_3

У вересні 2015 року йому стало відомо, що 21 травня 2007 року ОСОБА_3 уклала із АКБ «ТАС -Комерцбанк» договір про передачу цієї квартири в іпотеку з метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору. В подальшому право вимоги за кредитними зобов'язаннями, в тому числі й права іпотекодержателя за спірним договором, перейшли до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Позивач вважає, що іпотечний договір суперечить вимогам законодавства та порушує його права, оскільки на час укладення спірної угоди він не досяг повноліття, проживав та був зареєстрований у цьому житлі. За таких обставин, відповідно до положень ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та ч.3 ст.17 Закону України « Про охорону дитинства», при передачі в іпотеку вказаної квартири необхідна була згода органу опіки та піклування.

Однак, вказані вимоги законодавства не були дотримані при посвідченні іпотечного договору, що, в свою чергу, є підставою для визнання його недійсним.

Рішенням Богунського районного суду Житомирської області від 18 липня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, зазначає, що суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи довідкам ПП «КВЖРЕП №8», які місять інформацію щодо реєстрації позивача у спірній квартирі.

Окрім того, суд не застосував положення ст. ст. 29, 405 ЦК України та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

ОСОБА_3 в судовому засіданні визнала апеляційну скаргу, зазначивши, що при посвідченні іпотечного договору банк самостійно витребовував інформацію щодо зареєстрованих осіб у спірній квартирі. Вона не приховувала факт реєстрації та проживання неповнолітнього сина у даному житловому приміщенні та не знала про необхідність одержання згоди органу опіки та піклування на посвідчення іпотечного договору.

На думку представника ОСОБА_3, апеляційна скарга є обгрунтованою.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 21 травня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та матір'ю позивача ОСОБА_3 укладений іпотечний договір, за умовами якого остання передала в іпотеку банку належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1

Пунктом 4 угоди передбачено, що іпотекодавець свідчить про те, що предмет іпотеки належить йому на праві приватної власності та до укладення цього договору ні предмет іпотеки, ні будь-яку його частину нікому будь-яким способом не відчужено, не передано в оренду, користування на будь-яких інших підставах, він не є предметом податкової застави, судового спору і не перебуває під забороною (арештом), треті особи не мають на нього будь-яких прав, в тому числі прав та вимог, що підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства України.

В судовому засіданні також встановлено, що на час укладення даного договору позивач був неповнолітнім.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 надав суду довідку ПП «КВЖРЕП №8», видану 20 листопада 2015 року, яка містить інформацію про те, що він зареєстрований та проживає разом з матір'ю у квартирі АДРЕСА_1.

Долучена до матеріалів справи довідка ПП «КВЖРЕП №8» від 15 липня 2016 року свідчить про реєстрацію позивача за вказаною адресою з 27 квітня 2013 року.

Судом досліджувалась також й довідка, видана Житомирською міською гуманітарною гімназією №23 ім. М.Й. Очерета, про те, що позивач навчався у даній гімназії з 1 вересня 2003 року по 30 травня 2012 року та проживав АДРЕСА_1.

Інформацію щодо проживання позивача за вказаною адресою також містить медична картка амбулаторного хворого №2732.

Однак, при нотаріальному посвідченні іпотечного договору ОСОБА_3 була надана довідка КВЖРЕП №8 від 19 травня 2007 року, про те, що у даній квартирі разом з іпотекодавцем зареєстровані та проживають чоловік ОСОБА_4, син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та свекруха ОСОБА_6

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків ( усиновлювачів) або одного з них або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

За змістом ч.ч.1,2,4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна , право власності на яке або право користування яким мають діти. Для здійснення таких правочинів потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Вирішуючи категорію справ за позовами про визнання недійсними договорів іпотеки, обгрунтованими порушеннями ст.12 Закону України « Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», судам необхідно в кожному конкретному випадку: 1) перевіряти на момент укладення оспорюваного договору наявність у дитини права користування житловим приміщенням, яке може грунтуватися на документальній підставі ( наприклад, довідка про наявність зареєстрованих осіб на житловій площі, серед яких зазначено й дитину) або на законі ( стаття 29 ЦК України); за відсутності реєстрації дитини в спірному приміщенні на момент укладення оспорюваного договору - з'ясовувати наявність у дитини іншого місця проживання; 2) ураховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло - предмет іпотеки при укладенні оспорюваних договорів.

Зазначена правова позиція міститься у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 січня 2016 року ( справа №6-1055 цс15).

Отже, в даному випадку ОСОБА_3, будучи власником майна й одночасно законним представником неповнолітнього позивача, при укладенні спірного іпотечного договору, який впливає на права останнього щодо користування даним житловим приміщенням, зобов'язана була діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона, в свою чергу, мала права очікувати від неї таких дій.

Однак, при укладенні іпотечного договору ОСОБА_3 надала довідку про відсутність зареєстрованих неповнолітніх осіб у вказаній квартирі та повідомила про те, що треті особи не мають будь-яких прав на дане житло ( п.4 угоди).

За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча : Судді: