Ухвала суду № 61400999, 15.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 184/836/15-ц Головуючий у першій

Провадження 22-ц/774/1727/К/16 інстанції Коваль А.М.

Категорія 48 (І) Доповідач - Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Митрофанової Л.В.,

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

при секретарі - Чубіній А.В.

за участю: представника позивача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідача - ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_5 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, треті особи - Служба у справах дітей виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області, Орган опіки та піклування Макарівської районної державної адміністрації про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до суду в інтересах позивача ОСОБА_2 з позовною заявою до ОСОБА_5 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, посилаючись на те, що він є батьком малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася від шлюбу з відповідачем, який розірвано 19.01.2015 року за рішенням суду.

Оскільки з лютого 2014 року відповідач, яка разом з дитиною, мешкають окремо від відповідача, остання чинить йому перешкоди у вільному спілкуванні та вихованні ним своєї дитини, рішенням виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області від 15.12.2014 року визначено порядок його спілкування з дитиною двічі на тиждень, а саме: у суботу та неділю з 10-00 годин до 18-00 години у присутності матері з можливістю коригування часу зустрічей за домовленістю батьків або змін в морально-психологічному стані дитини.

Однак, не зважаючи на наявність вказаного рішення, відповідач продовжує чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, її вихованні, у зв'язку з чим, уточнивши позовні вимоги, представники позивача просили суд усунути позивачу ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з дитиною шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_7 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з донькою для виконання своїх батьківських обов'язків, брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його донькою, визначити такі способи його участі у вихованні доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, особистого спілкування, а саме: систематичні побачення щотижня три доби (неділя, понеділок та вівторок) без присутності матері; надати право на щорічний спільний відпочинок батька з донькою (один календарний місяць влітку та два тижні взимку; надати право спілкування з дитиною у святкові дні та день народження доньки нарівні з матір'ю, необмежене спілкування з донькою засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою; в день побачення з донькою надати ОСОБА_2 право забирати з дому, дитячого садка, шкоди особисто та зобов'язати ОСОБА_5 за два дні до зустрічі з донькою надати ОСОБА_2 точну інформацію щодо фактичного перебування дитини.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 для виконання своїх батьківських обов'язків.

Визначено наступний спосіб та порядок спілкування ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, надавши можливість ОСОБА_2 регулярних побачень з дитиною щотижня у суботу та неділю з 10-00 години до 18-00 години та в день народження доньки ОСОБА_6 з 12-00 години до 16-00 години без участі відповідача, не порушуючи режиму дня дитини, з обов'язковими дотриманням режиму харчування дитини, враховуючи її вік та стан здоров'я. В іншій частині вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 121 грн. 80 коп.

В апеляційні скарзі відповідач ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 з закриттям провадженням у справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильну оцінку ним доказів у справі. Вважає, що позов в частині наявності створення нею перешкод відповідачу у спілкуванні та вихованні дитини є недоведеним, оскільки таких перешкод вона не чинила й не могла чинити, тому що позивач постійно мешкає та працює в Ірландії, а в Україну приїздить дуже рідко, подання ж даного позову як і інших щодо неї, зокрема: про визнання недієздатною та встановлення опіки, встановлення місця проживання дитини, про захист честі та гідності тощо, мають на меті відібрати в неї дитину. Крім того ухваленим рішенням порушено як права дитини, оскільки ухвалено без врахування режимного розпорядку її дня, так і її права щодо спілкування з дитиною. Не погоджується відповідач й з оцінкою судом пояснень свідків зі сторони позивача - сестри та матері, яких вона вважає зацікавленими у розгляді справи.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставить питання про скасування ухваленого у справі рішення та постановлення нового рішення про задоволення заявлених ОСОБА_2 позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильну оцінку судом доказів у справі, а саме: пояснень позивача та його представників, пояснень свідків, не дослідження наданих у справі доказів щодо матеріального забезпечення дитини позивачем, постійного проживання його з 2016 року в Україні, стану здоров'я дитини, яка потребує постійного нагляду фахівця - лікаря ортопеда й стану здоров'я відповідача, яка періодично знаходиться на лікуванні в психіатричних закладах, безпідставне відхилення клопотання про призначення судової психологічної експертизи дитячо-батьківських відносин та клопотання про залучення у справі в якості свідка психолога. Вважає, що рішенням суду порушено право на спільний відпочинок з дитиною, що передбачено ч.2 ст. 158 СК України. Також посилається на порушення судом розумних строків розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечує проти доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_5, просить її відхилити, а відповідач ОСОБА_5 заперечує проти апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_3, наполягаючи на відхиленні останньої.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг та заперечень на них, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Судом встановлено, що сторони у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі, починаючи з 19.02.2010 року, який розірвано рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 19.01.2015 року (а.с. 21

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 22. 83, 84 т.1).

Висновком виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області від 15 грудня 2014 року визначено порядок спілкування ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, щотижня у суботу та неділю з 10-00 годин до 18-00 години у присутності матері ОСОБА_5 з можливістю коригування часу зустрічей за домовленістю батьків або змін в морально-психологічному стані дитини. (а.с. 41 т.1).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з факту створення перешкод відповідачем позивачу у спілкуванні з дитиною й наявності у зв'язку з цим підстав для встановлення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини з урахуванням її інтересів, віку, психоемоційного стану, поведінки батьків, шляхом визначення періодичних побачень та в день її народження у присутності матері дитини з обов'язковим дотриманням режиму дня дитини.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 159 СК України визначено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Між сторонами виник спір щодо участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає разом з матір'ю ОСОБА_5

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-Ш зі змінами та доповненнями передбачено, що у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Висновком виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області від 15 грудня 2014 року визначено порядок спілкування ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, щотижня у суботу та неділю з 10-00 годин до 18-00 години у присутності матері ОСОБА_5 з можливістю коригування часу зустрічей за домовленістю батьків або змін в морально-психологічному стані дитини. (а.с. 41 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи й не заперечується сторонами, між позивачем та відповідачем склалися стосунки, які позбавляють можливості відповідача регулярно спілкуватись з дитиною, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дитиною.

В ч.1 ст. 159 Сімейного кодексу України зазначено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

З аналізу норм ст.ст. 158, 159 Сімейного кодексу України вбачається, що рішення ради опіки та піклування з цього питання є обов'язковим, як і обов'язковим є дотримання порядку щодо участі у вихованні дитини, який визначено цими статтями.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та визначення способу участі останнього у вихованні дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, надавши можливість ОСОБА_2 регулярних побачень з дитиною щотижня у суботу та неділю з 10-00 години до 18-00 години та в день народження доньки ОСОБА_6 з 12-00 години до 16-00 години без участі відповідача, не порушуючи режиму дня дитини, з обов'язковими дотриманням режиму харчування дитини, враховуючи її вік та стан здоров'я.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по справі про повне задоволення позовних вимог доводи апеляційної скарги представника позивача про неправильну оцінку судом доказів у справі.

Так, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано належну оцінку поясненням свідків.

Факт постійного проживання позивача з 2016 року в Україні не є підставою для задоволення в повному обсязі вимог позивача щодо встановлення часу спілкування з дитиною, який він вимагає, оскільки порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини та врахований при ухваленні рішення судом першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на стан здоров'я дитини, яка потребує постійного нагляду фахівця - лікаря ортопеда й стан здоров'я відповідача, яка періодично знаходиться на лікуванні в психіатричних закладах, також не розцінюється судом апеляційної інстанції як підстава для повного задоволення позовних вимог позивача, оскільки на думку колегії суддів тривалі зустрічі батька із донькою є недоцільним виходячи з психоемоційного стану дитини, також часті зустрічі із батьком у будні дні будуть порушувати розпорядок дня дитини, враховуючи, щ дитина відвідує з ранку до вечора дошкільний заклад, що буде порушувати уставлений спосіб життя дитини.

Крім того відповідачем не доведено того факту, що відповідач по справі не в змозі забезпечити дитині нагляд фахівця - лікаря ортопеда, а лікування останньої в психіатричних закладах негативно впливає на психоемоційний стан дитини.

Посилання в апеляційній скарзі на безпідставне відхилення клопотання про призначення судової психологічної експертизи дитячо-батьківських відносин та клопотання про залучення у справі в якості свідка психолога є безпідставним, оскільки при відхиленні вказаного клопотання сторонам було роз'яснено, що воно відхилено з тих підстав, що справа ще не розглядалась по суті, не з'ясовувались думки сторін щодо підтримання або заперечення проти позову, що у випадку призначення експертизи є необхідною умовою її проведення. Позивачу було роз'яснено право на повторне звернення із вказаним клопотанням під час розгляд справи, проте позивач під час розгляду справи по суті таким правом не скористався.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що рішенням суду порушено право на спільний відпочинок з дитиною, що передбачено ч.2 ст. 158 СК України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки висновки суду першої інстанції щодо визначення та встановлення часу спілкування з дитиною є обґрунтований, обумовлений психоемоційним станом дитини та підтверджений Висновком виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області від 15 грудня 2014 року, в якому не передбачено надання позивачеві права на спільний відпочинок з дитиною.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом розумних строків розгляду справи колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Порушення судом першої інстанції вказаних норм процесуального права при розгляді справи, не можуть бути підставою для скасування законного рішення, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.

Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог та закриття провадження у справі доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позов в частині наявності створення нею перешкод відповідачу у спілкуванні та вихованні дитини є недоведеним, оскільки наявність даного спору, який розглядається в судовому порядку, свідчить про те, що між сторонами у справі виник спір щодо участі у вихованні малолітньої дитини.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ухваленим рішенням порушено як права дитини, оскільки ухвалено без врахування режимного розпорядку її дня, так і її права щодо спілкування з дитиною колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Висновком виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області від 15 грудня 2014 року визначено порядок спілкування ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, вказаний висновок прийнято в порядку, передбаченому частиною 3 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-Ш зі змінами та доповненнями, та відповідає як інтересам дитини, так і інтересам батьків.

Висновок виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області від 15 грудня 2014 року сторонами не оспорено.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі та те, що остання не погоджується з оцінкою судом пояснень свідків зі сторони позивача - сестри та матері, яких вона вважає зацікавленими у розгляді справи колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Інші доводи, викладені в апеляційних скаргах представника позивача та відповідача по справі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Отже, на думку колегії суддів, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підстав, передбачених законом, для скасування рішення суду немає, а тому апеляційні скарги підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303,307,309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: