Ухвала суду № 61399438, 16.09.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 160/332/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Вознюк І.І. Провадження № 22-ц/773/1380/16 Категорія: 59 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Карпук А.К., Здрилюк О.І.

секретар судового засідання Шугалова О.М.,

з участю скаржника ОСОБА_1

державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області - Грицені Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області за апеляційною скаргою скаржника ОСОБА_1 на ухвалу Локачинського районного суду Волинської області від 11 серпня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 11 серпня 2016 року у задоволені скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Грицені Г.Г відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, скаржник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою її скаргу задовольнити повністю.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволені скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця при реалізації майна в рахунок часткового погашення боргу, а саме 1/4 частини трикімнатної квартири по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 відповідали положенням Закону України «Про виконавче провадження» та «Порядку реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів».

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області перебувало зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь фізичних осіб коштів (перше виконавче провадження № 29039600 (стягував ОСОБА_3.) відкрито 30.09.2011 року. Останнє виконавче провадження № 48754186 (стягував ОСОБА_4.) відкрито 16.09.2015 року.( а.с.21-22).

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», постанову про відкриття виконавчого справдження надіслано боржникові ОСОБА_1 та стягувачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( а.с.20,22).

Дані постанови скаржником не оскаржувались.

Відповідно до ст. 56, ч.5 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернуто стягнення за виконавчими документами, згідно з додатком до цього Закону. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

З метою виконання зведеного виконавчого провадження головним державним виконавцем Відділу, згідно акту опису й арешту майна від 22.02.2012 року було описано на накладено арешт на майно боржника -1\4 частину трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.24-25). Даний акт був складений в присутності скаржника ОСОБА_1 та підписаний останньою.

Для встановлення вартості арештованого майна, належного боржнику ОСОБА_1 старшим державним виконавцем Відділу 28.09.2015 року винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, копії якої було надіслано експерту та боржнику супровідним листом ( а.с.26), відповідно до ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, вказує, що державним виконавцем її не було повідомлено про звіт про оцінку арештованого майна, що суперечить ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки в рекомендованому поштовому повідомленні міститься не її підпис, і отримано навіть не членом її родини, а тому вона була позбавлена права на його оскарження, однак дане твердження скаржника є хибним.

Відповідно до ч.3 ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Надіслання ОСОБА_1 на адресу її фактичного проживання ( АДРЕСА_1) звіту про оцінку майна підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 27,28).

Таким чином державним виконавцям у повному обсязі дотримано вимоги, визначені ч. 3 ст. 58 ЗУ «Пров виконавче провадження» щодо ознайомлення боржника з результатами оцінки арештованого майна.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 особисто не було отримано даний звіт, а особа зазначена у повідомленні про вручення поштового відправлення їй не відома, а відтак у державного виконавця не було підстав вважати, що боржник ознайомлений з результатами визначення оцінки майна та вчиняти подальші дії щодо його реалізації є безпідставними.

ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що сторона вважається ознайомленою з результатами визначення оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати оцінки майна рекомендованим листом, що і зроблено було державним виконавцем. Закон не зобов'язує державного виконавця перевіряти та встановлювати факт отримання боржником надісланого рекомендованого листа.

Посилання апеляційної скарги на те, що повторні торги відбулися після спливу шестимісячного терміну дії оцінки оцінювача не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

За частиною першою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. (ч.5 ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження» та частиною 1 розділу ІІ «Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 року №2710/5, передбачено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості ( оцінки) відповідно до ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження». Якщо строк чинності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги.

Звіт про оцінку майна боржника підписаний виконавцем - суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 02.10.2015 року. Майно передано на реалізацію 12.01.2016 року тобто в межах шестимісячного терміну.

Отже проведення державним виконавцем Відділу 13.04.2016 року повторної уцінки арештованого боржника здійснено згідно вимог чинного законодавства. Проведення повторної оцінки арештованого майна ОСОБА_1 в період його реалізації не передбачено Порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Крім того дане арештоване майно не було продано на торгах.

Державним підприємством «СЕТАМ» Міністерства юстиції України 11 лютого 2016 року, 29-31 березня 2016 року та 17-19 травня 2016 року проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна, належного ОСОБА_1

Згідно протоколів проведення електронних торгів № 143317 від 11.02.2016 р., № 152454 від 31.03.2016 р., № 167295 від 19.05.2016 р. торги не відбулися через відсутність допущених учасників торгів.

Відповідно до постанови Державного виконавця від 07.07.2016 року( а. с. 6-7) стягувачу ОСОБА_6 в рахунок часткового погашення боргу було передано нереалізоване нерухоме майно , а саме 1/4 частина квартири що належала ОСОБА_1 в АДРЕСА_1. Така передача була здійснена з дотриманням ч. 10 ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження»

Апелянт посилається на порушення норм Закону, оскільки оцінку майна призначив один державний виконавець ( ОСОБА_7.) а її результати використовував інший виконавець ( Гриценя Г.Г.).

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 був переведений до іншого відділу органу ДВС, а виконавчі провадження передані державному виконавцю Грицені Г.Г., що цілком узгоджується з положеннями ЗУ «Про виконавчу службу»

Крім того посилання апелянта на те, що суд першої інстанції при вирішення справи керувався «Порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 року №2710/5, а не Законом України «Про виконавче провадження», який має вищу юридичну силу також не заслуговує на увагу.

Оскільки Закон України «Про виконавче провадження» є загальним нормативно-правовим актом, а «Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів»- спеціальним нормативно-правовим актом. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно - правовим актом перевага надається спеціальному.

Відтак встановивши відповідність дій державного виконавця щодо ознайомлення ОСОБА_1 з результатами оцінки майна, вимогам ч. 3 ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження, чинність звіту про оцінку майна на час передачі майна на реалізацію, суд першої інстанції підставно відмовив у скасуванні постанови державного виконавця щодо передачі майна стягувачу.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території держави.

Таким чином, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права.

Європейський суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. (Справа "Шмалько проти України" заява N 60750/00) )

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Крім того, слід наголосити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Безпідставне, тривале та необґрунтоване невиконання рішення суду, яким стягнуто з ОСОБА_1 кошти в користь інших осіб, буде порушувати законні права та інтереси останніх та нівелювати сутність рішення суду та мету його ухвалення.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона не мала можливості дізнатись про хід виконавчого провадження , у якому вона є боржником є голослівними та безпідставними. ОСОБА_1 достовірно було відомо про відкрите виконавче провадження в межах якого виконувались рішення суддів про стягнення з неї боргу в користь інших осіб. Він не оскаржував дій чи бездіяльності державної виконавчої служби щодо не надання матеріалів виконавчого провадження для ознайомлення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. ст. 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Локачинського районного суду Волинської області від 11 серпня 2016 в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: