Рішення № 61396300, 07.09.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 489/1192/16

н\п 2/490/2543/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2016 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Подзігун Г. В.

при секретарі - Головацькому О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ «Просто-страхування» (далі Страхова компанія), ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути зі Страхової компанії 24400 грн. 13 коп. страхового відшкодування.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 12.11.2015 року сталася ДТП за участю його транспортного засобу та транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2, внаслідок якої позивачу було заподіяно збитки на загальну суму 47650 грн.

В той же час, Страхова компанія провела виплату страхового відшкодування лише у розмірі 24190 грн. 13 коп., у звязку з чим позивач і звернувся до суду із даним позовом.

Позивач у судове засідання не зявився. При цьому, від його представника до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник Страхової компанії у судове засідання також не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечував. При цьому, надав також письмові заперечення, в яких посилався на те, що ПрАТ «Просто-страхування» виконало взяті на себе зобовязання відповідно до Закону у повному обсязі.

ОСОБА_2 до суду не зявився. Від його представника до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, рішення просив прийняти на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін на підставі наявних у матеріалах доказів у порядку заочного розгляду, оскільки у справі достатньо даних про їх права та взаємини.

Вивчивши доводи позову та письмових заперечень, дослідивши матеріали та обставини справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 12 листопада 2015 року ОСОБА_2 керував транспортним засобом Toyota Corola, державний номер НОМЕР_1, у м. Миколаєві по вул. Велика Морська біля будинку № 71, не врахував дорожню обстановку при обїзді перешкоди, змінив напрямок руху, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Toyota Carina, державний номер НОМЕР_2, чим порушив п.п. 2.3 Б, 10.1, 12.3 ПДР України.

В результаті ДТП транспортні засобі отримали механічні пошкодження.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

В той же час, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Просто-страхування» (поліс № АІ 8931642, строк дії з 24.10.2015 року по 23.10.2016 року включно).

Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого 50000 грн., розмір франшизи 510 грн.

Враховуючи викладене, позивач 13 листопада 2015 року звернувся до Страхової компанії відповідача із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку.

При цьому, згідно рахунку-фактури № б-000000450 від 15.12.2015 року та акту виконаних робіт від 15.01.2016 року № б-00000001, квитанції до прибуткового касового ордера № 2 від 15.01.2016 року вартість ремонту транспортного засобу позивача, який отримав пошкодження в результаті ДТП, склала 47650 грн.

Вказані кошти були сплачені позивачем фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3

В той же час, 08 січня 2016 року на замовлення ПрАТ «Просто-страхування» було проведено незалежне автотоварознавче дослідження вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного ТЗ - позивачу.

Відповідно до звіту № 145/11-15 вказаного дослідження, вартість матеріального збитку, завданого позивачеві в результаті ДТП, склала 23969 грн. 87 коп.

22 січня 2016 року позивач звернувся до Страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 47650 грн. На підтвердження розміру вказаного відшкодування позивач надав до Страхової компанії копію рахунка-фактури.

В той же час, 01 лютого 2016 року Страхова компанія направила на адресу позивача лист, яким повідомила про те, що ПрАТ «Просто-страхування» зобовязане відшкодувати лише вартість матеріального збитку, а не витрати, повязані з відновлювальним ремонтом автомобіля, у звязку з чим рахунок-фактура не є належним документом, на підставі якого проводиться виплата страхового відшкодування.

Крім того, позивача повідомлено про те, що сума, яка відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного ПДВ, а також на суму франшизи, у звязку з чим Страхова компанія провела виплату страхового відшкодування у розмірі 21765 грн. 91 коп.

Вказані кошти на підставі Страхового акту № 110898 від 27.01.2016 року були перераховані позивачу 29 січня 2016 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 11719.

02 лютого 2016 року позивач звернувся до ПрАТ «Просто-страхування» із заявою, в якій просив виплатити йому грошові кошти у розмірі ПДВ, які не були йому виплачені. До вказаної заяви позивач додав копії акту прийому-передачі робіт, квитанції до прибуткового касового ордера, а також витягів з реєстру платників єдиного податку та з єдиного реєстру юридичних осіб та ФОП.

У звязку з цим, 08 лютого 2016 року Страховою компанією було складено Страховий акт №110898 на доплату, на підставі якого відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 1693 грн. 96 коп.

В той же час, позивач вважає, що Страховою компанією не було у повній мірі виконано обовязки, передбачені Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у звязку з чим він і звернувся до суду із позовом про стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування.

Відносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Законами України «Про страхування», «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими нормативно-правовими актами України.

Так, за загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (до яких в силу ст. 1187 ЦК України належать також транспортні засоби), відшкодовується винною особою.

В той же час, у випадку, якщо цивільно-правова відповідальність особи застрахована, до правовідносин застосовуються положення цивільного законодавства про страхування.

Так, відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

При цьому, відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифіката).

Вказаним положенням відповідають також положення Закону України «Про страхування».

Спеціальним законом, який застосовується до спірних правовідносин, є Закон України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року (далі Закон).

Так, відповідно до ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Частиною 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана:

- з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

- з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

- з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

- з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно зі ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159) закріплено, що відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(-ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Пунктом 2.3 Методики встановлено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Із ремонтної калькуляції до Звіту № 145/11-15 автотоварознавчого дослідження вбачається, що загальна вартість ремонту ТЗ позивача, розрахована оцінювачем, складає 47685 грн. 38 коп. При цьому, із матеріалів справи також вбачається, що позивачем на відновлення свого транспортного засобу (вартість запчастин та робіт) було витрачено 47650 грн.

Враховуючи усе вищевикладене, зважаючи на те, що вказана сума збитків є в межах суми страхового відшкодування, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, у звязку з чим зі Страхової компанії слід стягнути 24 400 грн. 13 коп. страхового відшкодування.

За такого, вимоги позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 14, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» на користь ОСОБА_1 24 400 грн. 13 коп. страхового відшкодування.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Г. В. ПОДЗІГУН