Ухвала суду № 61392963, 14.09.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 676/6346/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1792/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Ярмолюка О.І.,

суддів Федорової Н.О., Юзюка О.М.,

секретар Шевчук Ю.Г.,

з участю представника позивача-відповідача ОСОБА_1,

відповідача-позивача ОСОБА_2,

його представників ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Кам'янець-Подільської міської ради до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради, третя особа - комунальне підприємство «Комунбуд», про визнання рішення про демонтаж самочинно встановленого металевого контейнера незаконним і його скасування, зобов'язання до вчинення певних дій за апеляційною скаргою Кам'янець-Подільської міської ради на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2016 року,

встановила:

У вересні 2015 року Кам'янець-Подільська міська рада (далі - Рада) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі.

Рада зазначила, що 11 вересня 2013 року сторони уклали договір оренди землі, за умовами якого позивач на підставі свого рішення від 9 червня 2013 року № 49 передав ОСОБА_2 у строкове платне користування земельну ділянку площею 21,0 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1, для обслуговування гаража. Замість металевого збірно-розбірного гаража ОСОБА_2 встановив на земельній ділянці металевий контейнер для вантажних перевезень, отже він використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням. Також ОСОБА_2 не уклав з Департаментом житлового комунального господарства Ради договір на благоустрій та утримання прилеглої території, що є підставою для припинення договору оренди земельної ділянки.

У зв'язку з цим, Рада просила суд розірвати договір оренди землі від 11 вересня 2013 року, зареєстрований у реєстраційній службі Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області 16 грудня 2013 року за № 4152369.

В лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради (далі - Міськвиконком) про визнання рішення про демонтаж самочинно встановленого металевого контейнера незаконним і його скасування, зобов'язання до вчинення певних дій.

ОСОБА_2 зазначив, що рішенням Ради від 9 липня 2013 року № 49 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 21,0 кв.м. по АДРЕСА_1, для обслуговування гаража та передано позивачу цю земельну ділянку в оренду строком на десять років. На підставі даного рішення 11 вересня 2013 року між ним і Радою укладено договір оренди землі, а у вересні 2014 року позивач встановив на орендованій земельній ділянці металевий гараж. Натомість, 3 вересня 2015 року Міськвиконком прийняв рішення № 981 про демонтаж самочинно встановленого металевого контейнера, після чого 17 вересня 2015 року комісія відповідача спільно з працівниками комунального підприємства «Комунбуд» (далі - КП «Комунбуд») демонтували встановлений ним гараж і вивезли його у невідомому напрямку. Вказане рішення Міськвиконкому є незаконним, необґрунтованим і таким, що порушує право позивача на вільне володіння та користування земельною ділянкою і його право власності на рухоме майно.

За таких обставин ОСОБА_2 просив суд визнати незаконним рішення Міськвиконкому від 3 вересня 2015 року № 981 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого контейнера» і скасувати це рішення, зобов'язати Міськвиконком повернути та встановити за власний рахунок незаконно демонтований металевий гараж на орендовану земельну ділянку.

Суд залучив КП «Комунбуд» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ці позови об'єднані судом в одне провадження.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2016 року в позові Ради відмовлено, а позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним і скасовано рішення Міськвиконкому від 3 вересня 2015 року № 981 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого контейнера». Зобов'язано Міськвиконком повернути та встановити за власний рахунок демонтований металевий контейнер, який належить ОСОБА_2, на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд виходив з того, що підстави для розірвання договору оренди землі відсутні, а рішення Міськвиконкому про демонтаж самочинно встановленого металевого контейнера не відповідає вимогам закону, внаслідок чого порушене право ОСОБА_2 має бути відновлене.

В апеляційній скарзі Рада просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов Ради задовольнити, а в позові ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач-позивач ОСОБА_2 зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, тому відсутні підстави для його скасування.

Представник КП «Комунбуд», який у встановленому порядку оповіщений про час і місце судового засідання, до суду не з'явився.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Встановлено, що рішенням Ради від 9 липня 2013 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 21,0 кв.м. (0,0021 га), кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої по АДРЕСА_1, для обслуговування гаража та передано цю земельну ділянку ОСОБА_2 в оренду строком на десять років.

На підставі вказаного рішення 11 вересня 2013 року Рада та ОСОБА_2 уклали договір оренди землі, зареєстрований у реєстраційній службі Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області 16 грудня 2013 року за № 4152369.

ОСОБА_2 зобов'язався: використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням (для обслуговування гаража) з дотриманням вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; своєчасно вносити орендну плату; укласти договір на благоустрій та утримання прилеглої території з Департаментом житлової політики, доріг та інфраструктури протягом одного місяця з дня укладення договору оренди землі (п.п. 5.1, 5.3, 9.4 договору).

При цьому сторони встановили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Умовами розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку є: несплата орендарем орендної плати в строки, передбачені договором; використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням; неукладення договору на благоустрій та утримання прилеглої території з Департаментом житлової політики, доріг та інфраструктури у строки, визначені договором (п.п. 12.3, 12.4 договору).

У вересні 2014 року ОСОБА_2 встановив на орендованій земельній ділянці тимчасову споруду з металу, схожу на гараж, у якій останній зберігав свій автомобіль.

Рішенням Міськвиконкому від 2 жовтня 2014 року № 1082 зобов'язано ОСОБА_2 демонтувати металевий контейнер, що встановлений біля житлового будинку по АДРЕСА_2, без відповідних дозвільних документів, у термін до 10 жовтня 2014 року. Цим же рішенням дозволено ОСОБА_2 тимчасово встановити збірно-розбірний металевий гараж (розміром 4,0 х 6,0 м) біля будинку по АДРЕСА_3.

Протягом жовтня - грудня 2014 року комунальне підприємство «Інспекція з контролю за благоустроєм та санітарним станом міста Кам'янець-Подільський» направило ОСОБА_2 приписи щодо демонтажу контейнера, встановленого на території, прилеглій до будинку № 34 по пр. Грушевського, натомість, останній не виконав ці приписи.

3 вересня 2015 року Міськвиконком прийняв рішення № 981 про демонтаж самочинно встановленого металевого контейнера, що знаходиться біля житлового будинку по АДРЕСА_2, за рахунок його власника, утворено комісію з проведення демонтажу та зобов'язано КП «Комунбуд» провести його до 15 вересня 2015 року.

На підставі вказаного рішення 17 вересня 2015 року КП «Комунбуд» провело демонтаж тимчасової споруди і транспортувало її на майданчик тимчасового складування та зберігання безхазяйного майна комунального підприємства «Комбінат благоустрою».

19 лютого 2016 року Департамент житлово-комунального господарства Ради та ОСОБА_2 уклали договір № 4 на благоустрій та утримання прилеглої (закріпленої) території щодо об'єкту благоустрою, розташованого по АДРЕСА_1.

Зазначені обставини визнані сторонами, підтверджуються наявними у справі письмовими доказами та показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

В силу ч. 1 ст. 13 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-ХІV) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 24 і 25 Закону № 161-ХІV встановлені права та обов'язки сторін договору оренди землі. Зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати, одночасно орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. В свою чергу, орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (ч.ч. 3, 4 ст. 31 Закону № 161-ХІV).

Із ч. 1 ст. 32 Закону № 161-ХІV слідує, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтями 141 і 143 ЗК України визначені підстави для припинення права користування земельною ділянкою, у тому числі для примусового припинення права на земельну ділянку за судовим рішенням. Однією з таких підстав є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У відповідності до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, що вона розраховувала при укладенні договору.

Як передбачено ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пред'являючи до суду позов про розірвання договору оренди землі, Рада послалась на істотне порушення ОСОБА_2 його умов. Зокрема, Рада зазначила, що останній використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням і не уклав договору на благоустрій та утримання прилеглої території.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 встановив на орендованій земельній ділянці тимчасову металеву споруду та використовував її для зберігання свого автомобіля, при цьому ОСОБА_2 не використовує земельну ділянку для інших потреб.

За умовами договору оренди землі ОСОБА_2 мав укласти договір на благоустрій та утримання прилеглої території з Департаментом житлової політики, доріг та інфраструктури. Разом із тим, у справі відсутні докази про те, що названий Департамент існує, а до його компетенції віднесено укладання таких договорів і ОСОБА_2 ухилився від цього обов'язку.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позов Ради є необґрунтований і не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно з п.п. «а», «ґ» ч. 1, ч. 2 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України).

Статтею 2 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) встановлено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, у тому числі, обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням, проведення моніторингу забудови, здійснення контролю у сфері містобудування.

В силу ч. 2 ст. 24 Закону № 3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону № 3038-VI, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Із ч.ч. 2, 3 ст. 28 Закону № 3038-VI слідує, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюються тимчасово, без улаштування фундаменту. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону України від 6 вересня 2005 року № 2807-ІV «Про благоустрій населених пунктів» п.п. 7 п. «а» ч. 1 ст. 31 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) організація благоустрою віднесена до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних міських рад.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.ч. 6, 10 ст. 59 Закону № 280/97-ВР).

Згідно зі ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

ОСОБА_2 на законних підставах користується спірною земельною ділянкою та є власником тимчасової споруди, яка була встановлена на ній.

Матеріали справи не містять достатніх доказів, що ця споруда не є гаражем, а відноситься до контейнерів. Рада не надала суду таких доказів, навіть після роз'яснення судом останній права на вчинення відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).

Таким чином, рішення Міськвиконкому про демонтаж тимчасової споруди, встановленої ОСОБА_2 на орендованій земельній ділянці, порушує право останнього на вільне володіння та користування земельною ділянкою.

Також, ураховуючи вимоги ст. 8 ЦК України щодо аналогії закону та приписи ч. 2 ст. 38 Закону № 3038-VI, Міськвиконком не вправі був приймати рішення про самостійний демонтаж тимчасової споруди поза судовою процедурою. Прийнявши таке рішення, Міськвиконком порушив право власності ОСОБА_2 на рухоме майно.

При цьому апеляційний суд знаходить, що Порядок виконання розділу 4 Концепції розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та взаємодії виконавчих органів Кам'янець-Подільської міської ради, комунальних підприємств при демонтажі тимчасових споруд, затверджений рішенням Ради від 11 січня 2013 року № 22 (із змінами, внесеними рішенням Ради від 3 вересня 2015 року № 980), в частині здійснення демонтажу тимчасової споруди без відповідного судового рішення не узгоджується з нормами чинного законодавства.

За таких обставин суд першої інстанції правильно керувався тим, що оскаржуване ОСОБА_2 рішення Міськвиконкому про демонтаж самочинно встановленого металевого контейнера не відповідає вимогам закону, внаслідок чого порушене право останнього підлягає відновленню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевказаних висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської міської ради відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/ О.І. Ярмолюк

Судді: /підпис/ Н.О. Федорова

/підпис/ О.М. Юзюк

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - Швець О.Д.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 47