Постанова № 61390767, 06.09.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/9598/16-а

Провадження № 2-а/263/269/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.09.2016 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді Скрипниченко Т.І. , при секретарі Таушан О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя, вказуючи, що постановою Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23.12.2014 року, яку ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 залишено без змін, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ №76від 08.05.2014, №249 від13.08.2014 про відмову в перерахунку пенсії позивачу з урахуванням заробітної платиза 60 місяців до 01.07.2000 р., включаючи періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 01.04.1993 по 07.10.1997 та з 08.06.1999 по 16.02.2000, та з урахуванням стажу роботи в районах Крайньої Півночі з 02.11.1992 по 26.09.1993, 31.03.1993 по 14.07.1994, з 15.07.1994 по 20.09.1994, з 26.09.1994 по 07.10.1997 з коефіцієнтом 1,5. Визнано протиправними дії УПФУ та зобов'язано останнього здійснити перерахунок пенсії позивачу, починаючи з 01.05.2014 з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000, включаючи період роботи в районах Крайньої Півночі з 01.04.1993 по 07.10.1997, що включає суми районного коефіцієнту ті північної надбавки, на підставі архівної довідки №309 від 27.02.2014, архівної довідки №5180-2/02 від 20.12.2013, та періоду роботи позивача з 08.06.1999 по 16.02.2000, на підставі довідки про заробітну плату №04-р/5974 від 24.04.2014, з урахуванням стажу роботи в районі Крайньої Півночі з 02.11.1992 по 26.091993, 31.03.1993 по 14.07.1994 по 20.09.1994, з 26.09.1994 по 07.10.1997 в полуторному розмірі, а також виплати недоплаченої суми пенсії.

В травні 2016 року постанова суду була виконана відповідачем - виплачено заборгованість за період з 01.05.2014 по 30.04.2016 в сумі 15680,52 грн. Позивач посилається на те, що відповідач не здійснив нарахування та доплату заборгованості компенсації за затримку виплати заборгованості у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 №159.

Вважає дану бездіяльність відповідача по невиплаті компенсації за затримку виплати заборгованості неправомірною та просить суд визнати неправомірною (протиправною) бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01 травня 2014 р. по 30 квітня 2016 р., та зобов'язати УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період невиплати частини пенсії з 01 травня 2014 р. по 30 квітня 2016 р.

Представник відповідача надав суду свої заперечення, у яких у задоволенні позовних вимог просив відмовити, зазначивши, що постанова суду була відповідачем виконана в повному обсязі. Доводи позивача стосовно застосування ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є хибним, оскільки вказана стаття стосується тих випадків коли орган, що призначає пенсію нарахував відповідні суми пенсії, але їх не сплатив ( не були отримані). У даному випадку йдеться про суми які були донараховані за рішенням суду, отже застосувати цю статтю у спірних відносинах неможливо. До того ж до кошторису Пенсійного фонду України на 2016 рік не було закладено коштів для сплати компенсації втрати частини доходу.

Враховуючи заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява пілягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя, що не оспорюється сторонами.

Відповідно Ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016, касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області відхилено, а постанову Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23.12.2014 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 залишено без змін. Постановою Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23.12.2014 визнано протиправними та скасовано рішення УПФ №76від 08.05.2014, №249 від13.08.2014 про відмову в перерахунку пенсії позивачу з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000 р., включаючи періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 01.04.1993 по 07.10.1997 та з 08.06.1999 по 16.02.2000, та з урахуванням стажу роботи в районах Крайньої Півночі з 02.11.1992 по 26.09.1993, 31.03.1993 по 14.07.1994, з 15.07.1994 по 20.09.1994, з 26.09.1994 по 07.10.1997 з коефіцієнтом 1,5.Визнано протиправними дії УПФ та зобов'язано останнього здійснити перерахунок пенсії позивачу, починаючи з 01.05.2014 з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000, включаючи період роботи в районах Крайньої Півночі з 01.04.1993 по 07.10.1997, що включає суми районного коефіцієнту ті північної надбавки, на підставі архівної довідки №309 від 27.02.2014, архівної довідки №5180-2/02 від 20.12.2013, та періоду роботи позивача з 08.06.1999 по 16.02.2000, на підставі довідки про заробітну плату №04-р/5974 від 24.04.2014, з урахуванням стажу роботи в районі Крайньої Півночі з 02.11.1992 по 26.091993, 31.03.1993 по 14.07.1994 по 20.09.1994, з 26.09.1994 по 07.10.1997 в полуторному розмірі, а також виплати недоплаченої суми пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки позивач отримав виплату заборгованості пенсії в травні 2016 року та звернулась до суду з позовом 01.08.2016 року, суд вважає, що позивачем не пропущений шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 1,2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльностіКонституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 2 ст. 19, ст. 124, ст. 129 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам. Під доходами розуміються грошові доходи, які не мають разового характеру, в тому числі і пенсії.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, врегульовані Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року.

Згідно правової позиції, висловленої у Постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 року по справі №21-518а14, основною умовою для виплати громадянину компенсації за ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, є порушенням встановлених строків виплати нарахованих доходів (в тому числі пенсій).

Факт неправомірності дій відповідача та порушення відповідних законних прав та інтересів позивача щодо перерахунку та виплати індексації пенсії, був встановлений судом як першої, так і апеляційної інстанції, та касаційної інстанції,а тому вимоги позивача щодо нарахування та виплатити компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати вказаної частини пенсії за період її невиплати з 01.05.2014 р. є правомірними.

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (стаття 2 Закону).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (стаття 4 Закону).

Згідно ст. 6 Закону у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Із змісту наведених положень закону суд дійшов висновку, що проіндексована пенсія, яка власне і складається із пенсії та індексаційних виплат, є в сукупності єдиним грошовим доходом громадянина, що сплачується йому щомісячно в порядку, передбаченому пенсійним законодавством.

Відповідно до ст. 97 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії щороку підвищуються відповідно до індексації грошових доходів населення.

Аналогічні положення також закріплені в ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Отже з даних положень вбачається, що проведення у випадках, передбачених законодавством належної та своєчасної індексації пенсії громадян, є обов'язком органів пенсійного фонду. Проіндексовані суми нарахування включаються до складу пенсійних виплат, які належать громадянину та складають його дохід. Суми нарахованої індексації та проіндексовані доходи, зокрема пенсії, не мають разового характеру.

Згідно зі ст. 6 Закону компенсацію виплачують, в тому числі, за рахунок коштів Пенсійного фонду України, отже посилання відповідача про відсутність коштів для сплати компенсації є безпідставним.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону N 1058-IV, статтею 2 Закону N 2050-III та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.

У відповідності до наведених норм законодавства відповідач у зв'язку із порушенням встановлених строків щомісячних виплат індексації пенсії має здійснити компенсацію втрати позивачу частини доходів у порядку, передбаченому Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до наведеного з Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

Щодо вимоги позивача в частині зобов'язати відповідача як суб'єкта владних повноважень подати в місячний строк, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України

суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що питання про надання звіту про виконання постанови вирішує суд, який прийняв судове рішення по суті спору не на користь суб'єкта владних повноважень.

Цій нормі кореспондують положення абзацу 6 п. 4 ч. 1 положення ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким постанова складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення також підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 71, 159, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.05.2014 року по 30.04.2016 року.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01 травня 2014 року по 30 квітня 2016 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 гривень.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя подати протягом місяця з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами що не були присутні при проголошенні - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя з одночасним надсиланням її копії особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя