Рішення № 61390293, 16.09.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

16.09.2016 р. Справа № 927/674/16.

Позивач: Чернігівська районна рада, вул. Шевченка,48, м. Чернігів, 14017.

Відповідач: Чернігівська районна державна адміністрація, вул. Шевченка,48, м. Чернігів, 14027.

Предмет спору: про стягнення 24862,86 грн.

Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. від 26.01.2016 р.

Від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 04.05.2016 р.

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 22573,82 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 552,23 грн. 3% річних та 1736,81 грн. інфляційних витрат. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на відшкодування витрат за послуги орендодавцю.

Після порушення провадження у справі позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог у якій він просить стягнути з відповідача 13832,96 грн. боргу, 1216,04 грн. інфляційних витрат, 428,63 грн. процентів річних, заяву мотивовано частковою оплатою боргу відповідачем.

Заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України , не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін, а тому прийнята судом.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позов від 05.09.2016 р. вказує на те, що виконав умови договору. Виставлені позивачем акти рахунки 04.06.2015 р. за 2013-2014 роки суперечить умовам укладеного договору. У договорі сторонами було погоджено здійснення розрахунків відповідачем в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами на бюджетний період.

Отже, предметом спору у справі є стягнення з відповідача 13832,96 грн. боргу, 1216,04 грн. інфляційних витрат, 428,63 грн. процентів річних. Наявність чи відсутність підстав для оплати вказаних сум відповідачем стала причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив таке.

09.09.2013 р. між сторонами було укладено договір оренди №6 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Чернігівського району за умовами якого Орендодавець (Позивач у справі) передає, а Орендар (Відповідач) приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (надалі Майно) в двоповерховій будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка,48 загальною площею 105,96 кв.м.

Відповідно до п. 5.1.6 цього договору Орендар зобовязався протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти з Орендадавцем договір про відшкодування витрат Орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Договір укладено з 09.09.2013 р. по 07.09.2016 р. включно.

09.09.2013 р. сторонами підписано акт приймання передачі в оренду майна згідно з цим договором.

09.09.2013 р. між цими ж сторонами було укладено договір про відшкодування витрат комунальних послуг Орендодавцю (далі Договір про відшкодування).

У Договорі про відшкодування сторонами було узгоджено, що:

-Орендодавець забезпечує обслуговування та експлуатацію приміщення із пяти кімнат за адресою м. Чернігів, вул. Шевченка,48;

-Орендар відшкодовує витрати за послуги Орендодавцю згідно підпункту 2.2 розділу 2 Обовязки сторін цього договору;

-Орендар здійснює відшкодування витрат за послуги, що фактично використані. Витрати за використані послуги розподіляються між сторонами таким чином: зокрема, вартість комунальних послуг за споживання теплової енергії (опалення) пропорційно орендованій площі;

-Орендар зобовязується сплачувати платежі по відшкодуванню витрат за послуги, що зазначені в підпункті 2.2 розділу 2 Обовязки сторін згідно виставлених та складених Орендодавцем рахунків, актів-рахунків до 25 числа поточного місяця, в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами на бюджетний період, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобовязань минулих років, взятих на облік органами Державного казначейства України.

Договір про відшкодування укладено на строк з 09.09.2013 р. по 31.12.2013 р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як вбачається з доданого до клопотання від 15.09.2016 р. розрахунку, позивач стягує борг за період з жовтня 2013 р. по грудень 2014 р. включно.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано, що листом від 03.06.2015 р. за №01-04/433, який було отримано відповідачем 04.06.2015 р., останньому були вручені такі акти-рахунки:

-№11-2013 від 04.06.2015 р. по відшкодуванню за спожиту теплову енергію за жовтень 2013 р. на суму 1078,34 грн.;

-№12-2013 від 04.06.2015 р. по відшкодуванню за спожиту теплову енергію за листопад 2013 р. на суму 1189,44 грн.;

-№12-2013 від 04.06.2015 р. по відшкодуванню за спожиту теплову енергію за грудень 2013 р. на суму 2163,70 грн.;

-№14-2014 від 04.06.2015 р. по відшкодуванню за спожиту теплову енергію за січень 2014 р. на суму 2260,56 грн.;

-№14-2014 від 04.06.2015 р. по відшкодуванню за спожиту теплову енергію за січень 2014 р. на суму 2260,56 грн.;

-№15-2014 від 04.06.2015 р. по відшкодуванню за спожиту теплову енергію за лютий 2014 р. на суму 674,78 грн.;

-№16-2014 від 04.06.2015 р. по відшкодуванню за спожиту теплову енергію за березень 2014 р. на суму 1452,50 грн.;

-№17-2014 від 04.06.2015 р. по відшкодуванню за спожиту теплову енергію за квітень 2014 р. на суму 292,53 грн.;

-№18-2014 від 04.06.2015 р. по відшкодуванню за спожиту теплову енергію за листопад 2014 р. на суму 1245,14 грн.;

-№14-2014 від 04.06.2015 р. по відшкодуванню за спожиту теплову енергію за січень 2014 р. на суму 2260,56 грн.;

-№19-2014 від 04.06.2015 р. по відшкодуванню за спожиту теплову енергію за грудень 2014 р. на суму 3793,71 грн.

Тобто, відповідно до умов Договору на відшкодування позивачем було надано відповідачу акти-рахунки на оплату на загальну суму 15998,34 грн. за період з жовтня 2013 р. по грудень 2014 р. включно. У договорі сторонами не було узгоджено строк передачі рахунків позивачем відповідачу для проведення оплати. А тому отримання актів-рахунків відповідачем за 2013-2014 р. у 2015 році не звільняє відповідача від їх оплати за відсутності заперечень та доказів про те, що послуги з теплопостачання останнім у вказаний період не отримувались.

Відповідачем проведено оплату на суму 2165,38 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №772 від 07.11.2014 р. на суму 1847,64 грн. та №562 від 24.12.2015 р. на суму 317,74 грн. (206,18 грн. по платіжному дорученню №562 від 24.12.2015 р. були зараховані позивачем в оплату акту рахунку №315320 від 10.12.2015 р.).

Відповідно до п.4 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст.4-3, 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів про оплату актів- рахунків на загальну суму 13832,96 грн. відповідач не надав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

За таких обставин вимоги про стягнення боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правильно розраховані проценти річних за період з 25.06.2015 р. по 24.12.2015 р. у сумі 428,63 грн. які підлягають стягненню на його користь.

Разом із тим, за перерахунком суду, розмір інфляційних витрат за вказаний період 1053,06 грн. які стягуються судом на користь позивача.

В решті вимог про стягнення 162,98 грн. інфляційних судом відмовлено за необґрунтованістю.

Заперечуючи позов відповідач посилається на відсутність належного бюджетного фінансування, умови договору за якими він зобовязався сплачувати платежі в межах бюджетних асигнувань

Згідно з ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльності відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобовязання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005.

Додані відповідачем до клопотання від 15.09.2016 р. копії платіжних доручень підтверджують здійснення оплати з відшкодування теплопостачання згідно з договором від 08.02.2013 р., тобто за іншим договором, а тому до уваги судом не приймаються. Здійснена відповідачем оплата за договором про відшкодування від 09.09.2013 р. платіжними дорученнями №772 від 07.11.2014 р. на суму 1847,64 грн., №560 від 24.12.2015 р. на суму 5072,29 грн., №561 від 24.12.2015 р. на суму 3144,65 грн., №562 від 24.12.2015 р. на суму 523,92 грн. була врахована позивачем і у судовому порядку не стягується.

Наданий відповідачем акт звіряння розрахунків з дебіторами від 04.04.2016 р. відображає розрахунки між сторонами станом на квітень 2014 р., а заборгованість стягується станом на грудень 2014 р., тобто за більший період. Отже, вказаний акт не приймається судом в якості доказу на підтвердження наданих заперечень.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно з ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково і стягнути з Чернігівської районної державної адміністрації, вул. Шевченка,48, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 04061688, на користь Чернігівської районної ради, вул. Шевченка,48, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 24843051, 13 832,96 грн. боргу, 1 053,06 грн. інфляційних витрат, 428,63 грн. процентів річних та 1 378 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову про стягнення 162,98 грн. інфляційних відмовити.

Повне рішення складено 19.09.2016 р.

Суддя Ю.В. Федоренко