Постанова № 61390139, 19.09.2016, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1071/16-а

Провадження № 2-а/147/31/16

ПОСТАНОВА

іменем України

19.09.2016 року смт.Тростянець.

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Савченко С.М.,

секретаря Подолян Т.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тростянець адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до інспектора Бершадського відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати як незаконну Постанову ПС2 № 444396 від 21.08.2016 року постановлену інспектором Бершадського відділу поліції капітаном поліції Когутовським Сергієм Анатолійовичем, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 255 грн., а адміністративну справу закрити. Просив також на його користь стягнути усі документально підтверджені витрати по справі.

Посилається в позові на те, що Постановою ПС2 № 444396 від 21.08.2016 року постановленою інспектором Тростянецького ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницької області капітаном поліції Когутовським Сергієм Анатолійовичем його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно до оскаржуваної постанови він 21.08.2016 року о 09:07 хв. керуючи автомобілем Шевроле Авео, державний номерний знак НОМЕР_1, в смт. Тростянець по вул. Б. Хмельницького здійснив стоянку де між автомобілем і горизонтальною суцільною смугою відстань 2 м.

З даною постановою погодитись не може, оскільки правил дорожнього руху не порушував, оскільки при складанні інспектором поліції протоколу чітко зазначив, що з його діями не згоден, а також заявив усне клопотання про бажання скористатися правовою допомогою адвоката, про що йому було відмовлено, а отже грубо порушено права визначені ст. 59 Конституції України та ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Такі дії поліцейського вважає неправомірними, а прийняту постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 № 444396 від 21.08.2016 року - незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні просив скасувати постанову серії ПС2 № 444396 від 21.08.2016 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та стягнути на користь позивача 1000 гривень судових вират за рахунок бюджетних асигнувань Тростянецького відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи та не повідомив суд про поважність причини своєї неявки, заперечень проти позову не надіслав.

Згідно ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне проводити розгляд справи у відсутність відповідача, враховуючи строки розгляду справи та те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є законними, і їх слід задоволити, оскільки безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху підтверджується наданими суду доказами.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Так із копії постанови серії ПС2 №444396 від 21 серпня 2016 року вбачається, що 21.08.2016 о 09 год. 07 хв. водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем в смт. Вінниця по вулиці Б. Хмельницького, здійснив стоянку, де між автомобілем і горизонтальною смугою відстань 2 метра, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КупАП, за що на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС від 27.03.09 № 111 (надалі Інструкція) працівникам підрозділів ДПС для виконання покладених на них обов'язків надається право використовувати технічні засоби та технічні прилади для виявлення та фіксації порушень ПДР. Отримані фактичні дані направляти за належністю чи використовувати при складанні адміністративних матеріалів.

Як вбачається із змісту постанови в справі про адміністративне правопорушення, до неї не долучено жодних доказів порушення ПДР, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зокрема суду не було представлено пояснень свідків, показань технічних засобів фото чи кінозйомки, які використовуються при нагляді за додержанням правил дорожнього руху.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем в порушення вимог ст. 280 КУпАП при винесенні постанови, не було встановлено, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки будь-яких доказів вини позивача до постанови в справі про адміністративне правопорушення не долучено.

Відповідно до ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити зокрема опис обставин, установлених при розгляді справи, однак у оскаржуваній постанові взагалі не встановлені обставини, які підлягають встановленню при розгляді адміністративної справи, а саме чи дійсно на тротуарі для руху пішоходів залишалося менше двох метрів, скільки часу на тротуарі перебував автомобіль та якими доказами підтверджуються відповідні факти та обставини, що мають значення для справи про адміністративне правопорушення та підлягають обов'язковому встановленню відповідачем для виконання вимог ст.7, 283, 284 КУпАП.

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вирішуючи питання про винність ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху, суд враховує викладенні позивачем пояснення в позовній заяві Жодних доказів фото, відео, показів свідків про стоянку на дорозі, де до горизонтальної суцільної смуги було 2 метра, інспектором поліції не надано.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення та транспорті» роз'яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Інших доказів, окрім постанови про притягнення до адміністративної відповідальності в розумінні ст.251 КУпАП, які свідчили про наявність в діях ОСОБА_2. адміністративного правопорушення, винність у його вчиненні, суду не надано.

Окрім того, інспектор поліції Когутовський С.А. грубо порушив права позивача визначені ст. 59 Конституції України та ст. 286 КУпАП, відмовляючи у клопотанні про бажання скористатися правовою допомогою.

Норми Конституції є нормами прямої дії, то оскаржувана постанова безумовно підлягає до скасування, як така що не відповідає Основному закону України. Окрім того, не відповідає вона і міжнародно-правовим зобов'язанням, які на себе взяла Держава Україна відповідно до статті 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року № 2148-08, кожна держава зобов'язується забезпечити будь-якій особі, права і свободи якої порушено, ефективний засіб правового захисту та розвивати можливості судового захисту.

Право на правову допомогу, гарантоване підпунктом «с» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прийнятої 11 квітня 1950 року Радою Європи, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 ВР.

Виходячи з того що вищевказана Конвенція є частиною національного законодавства України, можна зробити висновок, що відповідно до взятих на себе міжнародно-правових зобов'язань Україна повинна забезпечувати кожній особі право на правову допомогу, як під час провадження у кримінальний справах так і під час провадження у інших категоріях справ, зокрема адміністративних.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що під час несення служби при винесенні оспорюваної постанови, інспектором не зібрано жодних фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто в данному випадку відповідачем не доведено вини позивача у вчиненні правопорушення.

Оскільки інших доказів вчинення позивачем правопорушення суб'єктом владних повноважень суду не надано, то притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути здійснено на підставі неналежних доказів його вини.

Частиною 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Замовником ОСОБА_2 згідно квитанції від 27.08.2016 без номера заплочено адвокату ОСОБА_1 1000 грн. за надання правової допомоги.

Відповідно ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з положенням ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» (в редакції чинній на момент ухвалення судового рішення) затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ.

Відповідно до додатку до вказаної постанови встановлено, що розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

В матеріалах справи відсутній розрахунок, який підтверджував би фактичні витрати позивача.

Виходячи із тривалості часу зайнятості адвоката у розгляді справи, вуд вважає, що оплата послуг адвоката складає суму 350,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 11, 14, 71, 86, 128, 158, 159, 160-163, КАС України, ст. ст. 7, 247, 268, 280, 283,287, 288 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Cкасувати постанову серії ПС2№ 444396 від 21 серпня 2016 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень.

Судові витрати по оплаті судового збору віднести за рахунок Державного бюджету.

Стягнути на користь ОСОБА_2 витрати за надання правової допомоги в сумі 350,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Бершадського відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області.

Провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_2 - закрити.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: