Постанова № 61389660, 16.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16 вересня 2016 року 12 год. 50 хв. № 826/11885/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (далі - позивач, ПАТ "Київпорт") до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач, Держгеонадра України) про:

- визнання протиправною бездіяльності Держгеонадр України, яка полягає у нездійсненні дій щодо продовження дії спеціального дозволу на користування надрами від 05 листопада 1996 року №672, виданого відкритому акціонерному товариству "Київський річковий порт" (далі - ВАТ "Київський річковий порт");

- зобов’язання Держгеонадра України продовжити дію спеціального дозволу на користування надрами від 05 листопада 1996 року №672, виданого ВАТ "Київський річковий порт" на 20 (двадцять) років до 05 листопада 2036 року, видати ПАТ "Київпорт" спеціальний дозвіл на користування надрами Ново-Українського родовища, розташованого у мілководній частині Канівського водоймища Обухівського району Київської області для видобування піску зі строком дії до 05 листопада 2036 року, та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами.

В обґрунтування позову зазначено, зокрема, що внаслідок протиправної бездіяльності Держгеонадр України порушуються права ПАТ "Київпорт", що може вплинути на результати його діяльності.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/11885/16 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.

До суду через канцелярію від законного представника ПАТ "Київпорт" надійшли письмові уточнення до позову, а саме про:

- визнання протиправною бездіяльності Держгеонадр України, яка полягає у нездійсненні дій щодо продовження строку дії дозволу;

- зобов’язання Держгеонадр України продовжити строк дії дозволу шляхом видачі відповідного наказу та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами.

Вказані уточнення судом, згідно з ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та поясненнях по суті позовних вимог, на обґрунтування яких надано письмові докази, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У подальшому, до суду через канцелярію від законного представника ПАТ "Київпорт" надійшли засвідчені копії документів, які направлялися до Держгеонадр України як додатки до заяви від 30 березня 2016 року №01-29-116 на поновлення, продовження строку дії та внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано ВАТ "Київський річковий порт" спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний номер 672 від 05 листопада 1996 року (далі - дозвіл). Вид користування надрами: видобування (геологічне вивчення, видобування та ін.). Об’єкт надрокористування: Ново-Українське родовище. Мета надрокористування (робіт): розробка родовища з видобуванням піску, придатного для будівельних робіт. Строк дії дозволу: 20 (двадцять) років.

У подальшому, 20 листопада 2009 року, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано наказ №623 "Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами", згідно з яким, зокрема, анульовано дозвіл, виданий ВАТ "Київський річковий порт".

Однак, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року в адміністративній справі №826/13225/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 листопада 2009 року №623 визнано протиправним та скасовано в частині анулювання дозволу, виданого ВАТ "Київський річковий порт".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року в адміністративній справі №826/13225/13-а задоволено заяву ПАТ "Київпорт" про заміну сторони її правонаступником та замінено Міністерство охорони навколишнього природного середовища України на Держгеонадра України.

Суд зазначає, що згідно зі статутом ПАТ "Київпорт", товариство є новим найменуванням ВАТ "Київський річковий порт".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2016 року в адміністративній справі №826/2501/16 задоволено позов ПАТ "Київпорт" до Держгеонадр України про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Держгеонадр України щодо поновлення дії дозволу №672 та внесенню відповідної інформації до електронної інформаційної бази даних Держгеонадра України;

- зобов’язано Держгеонадра України поновити дію дозволу №672 та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних Держгеонадр України.

З аналізу викладеного вбачається, що порушені права ПАТ "Київпорт" відновлені у судовому порядку шляхом зобов’язання уповноваженого органу поновити дію дозволу.

Поряд з цим, на час звернення ПАТ "Київпорт" до суду із позовом, який є предметом розгляду у даній справі, виникло питання щодо продовження строку дії дозволу.

Так, як з’ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, ПАТ "Київпорт" звернулося до Держгеонадр України із листом від 30 березня 2016 року №01-29-116 про продовження строку дії дозволу. Причиною продовження строку дії дозволу зазначено закінчення строку його дії у листопаді 2016 року. До заяви додано відповідний пакет документів.

Як стверджував представник ПАТ "Київпорт", на час звернення до суду з позовом будь-якої відповіді на звернення ПАТ "Київпорт" ним не отримано, рішення за результатами розгляду заяви ПАТ "Київпорт" Держгеонадрами України не прийнято.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони регулюється, а процедура продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін визначається Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 (далі - Порядок №615).

Суд зазначає, що норми Порядку №615 судом застосовуються у редакції, чинній на момент звернення ПАТ "Київпорт" до Держгеонадр України із заявою від 30 березня 2016 року (у редакції від 11 лютого 2016 року, яка діє із 04 березня 2016 року), оскільки норми нормативно-правових актів не мають зворотної сили та повинні застосовуватися у редакції, чинній на час виникнення відповідних обставин.

Так, відповідно до п.п. 1, 5-7, 9 Порядку №615, дія цього Порядку поширюється на всі види користування надрами.

Дозволи надаються на такі види користування надрами:

геологічне вивчення родовищ корисних копалин;

геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

видобування корисних копалин;

геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ);

будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

створення геологічних територій та об’єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам’ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади тощо);

виконання робіт (провадження діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції.

Строк дії дозволу обчислюється з дня його реєстрації, якщо в ньому не передбачено інше.

Дозвіл надається на строк, визначений заявником, але не більш як на: 20 років - на видобування корисних копалин.

Видача дозволу здійснюється на підставі заяви і документів, зазначених у додатку 1, та погоджується органами, визначеними абзацами 2-5 цього пункту.

Згідно з п. 14 Порядку №615, для продовження строку дії дозволу на видобування корисних копалин надрокористувач подає органу з питань надання дозволу заяву на видобування корисних копалин не пізніше ніж за шість місяців, на геологічне вивчення надр та геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку, - за три місяці до закінчення строку його дії. У заяві зазначається причина продовження строку дії дозволу. Надрокористувач, що не подав заяву в установлений строк, втрачає право на продовження строку дії дозволу.

Для продовження строку дії дозволу надрокористувач подає ті ж документи, що і для отримання дозволу без проведення аукціону, крім документів, що підтверджують погодження з органами місцевого самоврядування.

Рішення про продовження строку дії дозволу приймається органом з питань надання дозволу протягом 60 днів після надходження документів у повному обсязі.

Відповідно до п.п. 15, 19 Порядку №615, надрокористувачу може бути відмовлено у продовженні строку дії дозволу у разі:

невиконання умов користування надрами, передбачених дозволом або відповідною угодою;

порушення вимог законодавства;

прийняття рішення про обмеження користування надрами відповідно до законодавства.

Підставами для прийняття рішення про відмову в наданні, продовженні строку дії, переоформленні дозволу або внесення змін до нього є:

подання заявником документів не в повному обсязі;

виявлення у поданих документах недостовірних даних;

невідповідність документів, поданих заявником, вимогам законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

подання суб’єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання, недостовірних відомостей;

негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що із заявою про продовження строку дії дозволу ПАТ "Київпорт" звернулося 30 березня 2016 року (дата подання заяви та її реєстрації в уповноваженому органі), тобто не пізніше ніж за шість місяців, оскільки строк дії дозволу закінчується 05 листопада 2016 року.

Зі змісту заяви вбачається, що ПАТ "Київпорт" дотримано вимоги щодо її оформлення: у заяві зазначено причину продовження строку дії дозволу.

При цьому, як з’ясовано судом та не спростовано Держгеонадрами України, у строк, встановлений Порядком №615, Держгеонадрами України рішення про продовження строку дії дозволу не прийнято, як і не відмовлено ПАТ "Київпорт" у продовженні такого строку. Зауважень до пакету документів, доданих ПАТ "Київпорт" до заяви, Держгеонадрами України також не висловлено.

Суд зазначає, що у ході судового розгляду справи встановлено той факт, що підстави для відмови у продовженні строку дії дозволу були відсутні, адже ПАТ "Київпорт" заяву оформлено відповідно до норм Порядку №615, до неї додано документи згідно з переліком, який міститься у додатку 1 до вказаного Порядку.

Доводи представника Держгеонадр України про те, що за ПАТ "Київпорт" обліковується податковий борг, що є підставою для відмови у продовженні строку дії дозволу, у даному випадку, є безпідставними, оскільки такі доводи ґрунтуються на нормах Порядку №615, які стали чинними після звернення ПАТ "Київпорт" до Держгеонадр України із письмовою заявою про продовження строку дії дозволу, що є неприпустимим.

Суд наголошує, що у матеріалах справи містяться докази, якими підтверджується факт отримання заяви ПАТ "Київпорт" Держгеонадрами України 30 березня 2016 року.

Однак, Держгеонадрами України не надано суду доказів, які б свідчили про вчинення ним у встановлений Порядком №615 строк дій, направлених на розгляд заяви по суті та прийняття за результатами розгляду відповідного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, підсумовуючи вище викладені норми та з’ясовані обставини, суд приходить до висновку про допущення Держгеонадрами України протиправної бездіяльності, у зв’язку з чим заявлена ПАТ "Київпорт" вимога про визнання протиправною бездіяльності Держгеонадр України, яка полягає у нездійсненні дій щодо продовження строку дії дозволу, є такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленої ПАТ "Київпорт" вимоги про зобов’язання Держгеонадр України продовжити строк дії дозволу шляхом видачі відповідного наказу та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами, суд керується наступним.

Так, згідно зі ст. 14, ч. 1 ст. 255 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Конституційний Суд України, розглядаючи справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, у рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Тобто, право на судовий захист є конституційною гарантією прав та свобод людини і громадянина, а обов’язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Суд зазначає, що задоволення заявленої ПАТ "Київпорт" вимоги про зобов’язання Держгеонадр України продовжити строк дії дозволу шляхом видачі відповідного наказу та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами не є втручанням у дискреційні повноваження Держгеонадр України, а, навпаки, забезпечує у повній мірі відновлення прав ПАТ "Київпорт", порушених суб’єктом владних повноважень.

Зокрема, як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Тобто, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема, постановою у справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг цих повноважень суб’єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування, рішення органу має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій) суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов’язання суб’єкта владних повноважень (у тому числі колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

У вказаному судовому рішенні Європейського суду з прав людини також зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні:

- будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію;

- фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав;

- закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади.

Втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Отже, враховуючи усі вище викладені норми та з’ясовані обставини, за переконанням суду, належним способом захисту прав ПАТ "Київпорт" є зобов’язання Держгеонадр України, що наділений виключною компетенцією з продовження строку дії дозволу, відновити порушені права ПАТ "Київпорт" шляхом зобов’язання Держгеонадр України продовжити строк дії дозволу шляхом видачі відповідного наказу та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами.

Згідно з п.п. 25, 26 Порядку №615, про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього орган з питань надання дозволу видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.

Облік наданих дозволів ведеться державним науково-виробничим підприємством "Геоінформ України" в установленому Держгеонадрами порядку.

Орган з питань надання дозволу на письмову вимогу державних органів, зазначених у п. 28 цього Порядку, подає узагальнену інформацію про надання, переоформлення, зупинення та поновлення дії, анулювання дозволу та внесення змін до нього.

Відповідно до п.п. 1, 4 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №391/2011, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань: веде єдину інформаційну систему користування надрами; видає у встановленому порядку спеціальні дозволи; зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію; здійснює переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін та видачу дублікатів, продовжує термін дії спеціальних дозволів на користування надрами.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України (код ЄДРПОУ 37536031; місцезнаходження: 03680, місто Київ, вулиця Ежена Потьє, 16), яка полягає у нездійсненні дій щодо продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 05 листопада 1996 року №672, виданого відкритому акціонерному товариству "Київський річковий порт".

3. Зобов’язати Державну службу геології та надр України (код ЄДРПОУ 37536031; місцезнаходження: 03680, місто Київ, вулиця Ежена Потьє, 16) продовжити строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 05 листопада 1996 року №672, виданого відкритому акціонерному товариству "Київський річковий порт" на 20 (двадцять) років до 05 листопада 2036 року шляхом видачі відповідного наказу, та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами.

4. Присудити на користь публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (код ЄДРПОУ 03150071) здійснений ним судовий збір у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п’ятдесят шість гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України (код ЄДРПОУ 37536031).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда