Постанова № 61389414, 14.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 вересня 2016 року 11:12 № 826/7551/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі Олешко М.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Айдинли» доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.01.2016р.,за участі:

представника позивача - Мусієнко Н.Є.,

представника відповідача - Ісаєв С.П.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 вересня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айдинли» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.01.2016р. №0000511702.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Айдинли» за результатами якої 17.12.2015р. складено акт №3/26-15-13-04-02/38419565 «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р.» (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, зокрема порушення: п.п. «е» п. 164.2.17 статті 164, п.п. «а» 170.9.1 статті 170 ПК України в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 25 726,02грн. та в сумі 25 140,61грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 12.01.2016р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000511702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 84 906,00грн., у тому числі основний платіж - 50 867,00грн. та штрафні санкції - 34 039,00грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 12.01.2016р. протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з Акту перевірки ТОВ «Айдинли» не утриманий податок на доходи фізичних осіб на суму 58 919,85грн., сплаченої згідно авансових звітів працівникам підприємства у вигляді добових на відрядження, на стажування, навчання. На момент перевірки відсутні сертифікати про проходження навчання/тренінгу, посадкові талони, ж/д квитки та будь-які підтверджуючі документи на проживання, що підтвердили факт реальності відрядження, що є порушенням норм п.п. «е» п. 164.2.17 статті 164, п.п. «а» 170.9.1 статті 170 ПК України.

Крім того, з Акті перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено не утримання позивачем податку на доходи фізичних осіб на суму 122 745,27грн., сплаченої з розрахункового рахунку ТОВ «Айдинли» на розрахунковий рахунок ТОВ «Радіо-Таксі-Столиця» та «Корпорація Радіо Таксі» за послуги таксі для працівника підприємства Уйтун Байбора на підставі наказу від 01.03.2013р. №12-А про використання працівниками транспортних засобів на замовлення таксі. До перевірки не надано підтверджуючих документів щодо використання даної послуги, а саме службових записок працівників про необхідність використання таксі в господарських цілях, маршрутних листів працівників, які користувались послугами таксі, підписаного та затвердженого керівником підприємства, звіту про результати поїздки.

На підставі викладеного, контролюючим органом донараховано ТОВ «Айдинли» грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 50 867,00грн.

Проте, з даними висновками контролюючого органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з п. 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідачем були складені акти про ненадання документів №14/26-15-13-04-02 від 04.12.2015р. та №15/26-15-13-04-02 від 07.12.2015р.

В зазначених актах не міститься інформація про те, що ТОВ «Айдинли» під час перевірки не надавались сертифікати про проходження навчання/тренінгу, посадкові талони, ж/д квитки та будь-які підтверджуючі документи на проживання, що підтвердили факт реальності відрядження, а також службові записки працівників про необхідність використання таксі в господарських цілях, маршрутних листів працівників, які користувались послугами таксі, підписаного та затвердженого керівником підприємства, звіту про результати поїздки, які зазначені контролюючим органом в Акті перевірки.

У той же час, позивач в адміністративному позові, запереченні на Акт перевірки, який був поданий до контролюючого органу, зазначає, що вказана первинна документація була надана перевіряючим під час перевірки, що також підтверджується п. 2.6 Акту перевірки.

Отже, висновок викладений контролюючим органом в Акті перевірки про ненадання ТОВ «Айдинли» сертифікатів про проходження навчання/тренінгу, посадкові талони, ж/д квитки та будь-які підтверджуючі документи на проживання, що підтвердили факт реальності відрядження, а також службові записки працівників про необхідність використання таксі в господарських цілях, маршрутних листів працівників, які користувались послугами таксі, підписаного та затвердженого керівником підприємства, звіту про результати поїздки, не підтверджується матеріалами справи.

У той же час, слід зазначити, що представником позивача до матеріалів адміністративної справи була надана зазначена вище первинна документація, а саме: накази «Про відрядження» в яких нараховані добові: №551-В від 03.12.2014р., сума добових - 913,50грн. за добу; №515-В від 10.10.2014р., сума добових - 177,47грн.; №431-В від 04.07.2014р., сума добових - 243,50грн.; №419-В від 13.06.2014р., сума добових - 243,60грн.; №299-В від 17.03.2014р., сума добових - 243,60грн.; №492-В від 28.08.2014р., сума добових - 180,57грн.; №420-В від 20.06.2014р., сума добових - 243,60грн.; №382-В від 23.05.2014р., сума добових - 212,40грн.; №341-В від 10.04.2014р., сума добових - 230,00грн.; №331-В від 28.03.2014р., сума добових - 224,93грн.; №301-В від 18.03.2014р., сума добових - 223,49грн.; №256-В від 31.01.2014р., сума добових - 243,14грн.; №270-В від 06.02.2014р., сума добових - 223,70грн.; №475-В від 31.07.2014р., сума добових - 242,86грн.; №432-В від 08.07.2014р., сума добових - 243,60грн.; №421-В від 01.07.2014р., сума добових - 230,00грн.; №418-В від 30.05.2014р.. сума добових - 243,60грн.; №382-В-1 від 23.05.2014р.. сума добових - 212,40грн.; №407-В від 26.06.2014р., сума добових - 216,63грн.; №452-В від 15.07.2014р., сума добових - 239,34грн.; №441-В від 04.07.2014р., сума добових - 133,33грн.; №383-В від 28.05.2014р.. сума добових - 257,14грн.; №353-В від 18.04.2014р., сума добових - 242,86грн.; №297-В від 17.03.2014р., сума добових - 142,50грн.; №389-В від 26.05.2014р., сума добових - 109,44грн.; №336-В від 08.04.2014р., сума добових - 204,00грн.; №293-в від 28.02.2014р., сума добових - 243,60грн.; №328-В від 25.03.2014р., сума добових - 220,80грн.; №298-в від 17.03.2014р., сума добових - 236,72грн.

Також позивачем до матеріалів справи були надані копії Звітів про використанні кошти, виданих на відрядження або під звіт та Посвідчень про відрядження до наступних місць:

- м. Харків - магазин роздрібної торгівлі U. S. POLO ASSN, CACHAREL, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 7;

- м. Дніпропетровськ - магазин роздрібної торгівлі U. S. POLO ASSN, CACHAREL, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 17;

- м. Стамбул, Туреччина, де знаходиться головний офіс компанії-засновника Товариства.

Відповідно до п. 16 Розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіна від 13.03.1998р. №59 (станом на момент виникнення спірних правовідносин) окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням). Суми добових витрат для працівників підприємств затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 N 98.

Згідно з п. 4 Розділу ІІ Інструкції сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. За відсутності наказу добові витрати не виплачуються.

Таким чином, суми, сплачені позивачем працівникам у вигляді добових на відрядження, правомірно не оподатковувалися ТОВ «Айдинли» податком з доходів фізичних осіб, як додаткове благо працівників.

Відповідно до п.п. 170.9.1 п. 170.9 статті 170 ПК України до оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Щодо висновків контролюючого органу, що ТОВ «Айдинли» не утримано податок на доходи фізичних осіб з суми 122 745,27грн., сплаченої з розрахункового рахунку підприємства на розрахунковий рахунок ТОВ «Радіо-Таксі-Столиця» та «Корпорація Радіо Таксі» за послуги таксі, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Айдинли» 01.03.2013р. видано Наказ №12-А «Про використання працівниками транспортних засобів на замовлення та таксі», яким всім працівникам підприємства дозволено використовувати транспортний засіб на замовлення, таксі та маршрутних таксі, виключно в цілях, що пов'язані з господарською діяльністю підприємства, зокрема, але не виключно у наступних випадках:

- для доставки документів в бухгалтерію підприємства;

- для передачі документів в інші магазини підприємства;

- для обміну товаром між магазинами підприємства.

Крім того, згідно наказу підприємства №234-А від 13.01.2014р. використання транспортних засобів на замовлення та таксі в зазначених вище цілях здійснюється наступними маршрутами:

1) м. Київ, вул. Бориспільська, 9-м. Київ, вул. Горького, 176.

2) м. Київ, вул. Бориспільська, 9-м. Київ, Московський пр-т, 20-Б.

3) м. Київ, вул. Горького, 176-м. Київ, Московський пр-т, 20-Б.

4) м. Київ, Московський пр-т, 20-Б - м. Київ, вул. Горького, 176.

5) м. Київ, вул. Горького, 176. - м. Київ, вул. Бориспільська, 9.

6) м. Київ, Московський пр-т, 20-Б - м. Київ, вул. Бориспільська, 9.

7) м. Київ, Оболонський пр-т, 1-Б - м. Київ, вул. Бориспільська, 9.

8) м. Київ, Лугова, 12-м. Київ, вул. Бориспільська, 9.

9) м. Київ, Оболонський пр-т, 1-Б - м. Київ, Московський пр-т, 20-Б.

10) м. Київ, Оболонський пр-т, 1-Б - м. Київ, Лугова, 12.

11) м. Київ, Оболонський пр-т, 1-Б - м. Київ, вул. Горького, 176.

12) м. Київ, вул. Горького, 176-м. Київ, Оболонський пр-т, 1-Б

13) м. Київ, Лугова, 12-м. Київ, Оболонський пр-т, 1-Б.

14) м. Київ, Московський пр-т, 20-Б - м. Київ, Оболонський пр-т, 1-Б.

15) м. Київ, вул. Бориспільська, 9-м. Київ, Оболонський пр-т, 1-Б.

16) м. Київ, Лугова, 12-м. Київ, вул. Горького, 176.

17) м. Київ, Лугова, 12-м. Київ, Московський пр-т, 20-Б.

18) м. Київ, Московський пр-т, 20-Б - м. Київ, Лугова, 12.

19) м. Київ, вул. Бориспільська, 9-м. Київ, Лугова, 12.

20) м. Київ, вул. Горького, 176. - м. Київ, Лугова, 12.

Судом встановлено, що за вказаними вище адресами знаходяться об'єкти, що використовуються підприємством для здійснення господарської діяльності, а саме:

- магазини U. S. POLO ASSN, CACHAREL, м. Київ, вул. Горького, 176;

- магазин U. S. POLO ASSN, м. Київ, Московський пр-т, 20-Б;

- магазин U. S. POLO ASSN, м. Київ, Лугова, 12;

- магазини U. S. POLO ASSN, CACHAREL, м. Київ, Оболонський пр-т, 1-Б;

- приміщення для здійснення господарських потреб за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 9.

Отже, підприємство використовувало таксі для доставки документів в офісне приміщення товариства, передачі документів в інші магазини ТОВ «Айдинли» та обміну товаром між магазинами, а не для переміщення працівників підприємства по м. Києву, як зазначає контролюючий орган.

Відповідно до пп. «є» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий ним як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку. Додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IVПодаткового кодексу).

Отже, визнаватись додатковим благом і відповідно бути об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб може лише дохід отриманий конкретним платником податку, тобто визначеним (ідентифікованим) працівником.

Оскільки, працівники підприємства не використовували послуги таксі для власного переміщення по місту Києву, тому не можливо визнати використання позивачем послуг таксі, як додаткового блага.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Отже, додана позивачем до матеріалів справи первинна документація оформлена у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а тому позивачем правомірно включена до складу витрат підприємства та використовується виключно в господарській діяльності.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 12.01.2016р. №0000511702 є безпідставними та неправомірними, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдинли» підлягає задоволенню.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Відповідно до п. 119.2 статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдинли» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12 січня 2016 року №0000511702.

Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдинли» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлено 19.09.2016р.