Постанова № 61389389, 16.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2016 року № 826/25196/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрскс»

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрскс» (далі-позивач або ТОВ «Укрскс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі-відповідач або ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2015р. №0002512204 та №002522204.

По суті висновків ДПІ, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних рішень, позивач зазначає, що зазначені висновки ґрунтуються на оцінці обставин взаємовідносин позивача з контрагентами позивача ТОВ «Діслав», ТОВ «Екодит» та ТОВ фірма «Ритур-1». Зокрема, ДПІ дійшла до висновку про нездійснення спірних операцій та, відповідно, про відсутність підстав для формування податкових вигод. Позивач вважає доводи ДПІ надуманими та зазначає, що спірні операції з поставки товарів та надання послуг фактично проведені та документально оформлені, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв’язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, письмових заперечень чи пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв’язку з чим у судовому засіданні на підставі ч.4 ст.128 КАС України ухвалено розглядати справу за відсутності представника відповідача на основі наявних матеріалів в справі.

Виходячи з положень ч.6 ст.128 КАС України, у судовому засіданні 11.04.2016р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників позивача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрскс» (код ЄДРПОУ 35508039) з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Діслав» (код ЄДРПОУ 38075051), ТОВ «Екодит» (код ЄДРПОУ 36958313) та ТОВ фірма «Ритур-1» (код ЄДРПОУ 24223130) за період жовтня-листопада 2014 року, про що складено акт перевірки від 26.06.2015р. №272/26-57-22-03-10/35508039 (далі – Акт перевірки).

Зокрема, щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Діслав» (код ЄДРПОУ 38075051) в Акті перевірки зазначено та в ході розгляду даної справи встановлено, що правові відносини між ТОВ «Укрскс» та ТОВ «Діслав» здійснювалися на підставі Договору про надання послуг №02-102 від 02.10.2014р., відповідно до умов якого ТОВ «Діслав» (Виконавець) зобов’язувався своїми силами надати послуги, зазначені в специфікаціях до Договору, а ТОВ «Укрскс» (Замовник) зобов’язувався прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до специфікацій до договору передбачалось надання таких послуг: дослідження ізопараметричних діаграм з урахуванням залежності фізико-механічних властивостей цементного каменю від умов формування і співвідношення компонентів; розробка методу використання композицій полімерних реагентів з малоклінкерними матеріалами природного походження при цементуванні свердловин з нехарактерними конструкціями; дослідження клінкерних матеріалів методом рентгенівського аналізу з іонізаційною реєстрацією випромінювання; дослідження підвищення седиментаційної стійкості тампонажних розчинів без застосування хімічних реагентів тощо.

На підставі вищенаведеного договору ТОВ «Діслав» у жовтні 2014 року були виписані акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні на загальну суму з ПДВ 367 200 грн. (у т.ч. ПДВ – 61200 грн.), номенклатура послуг збігається із номенклатурою специфікацій до договору. Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи (т.1 а.с. 65-82).

До того ж, встановлено, що взаємовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Діслав» здійснювались також на підставі договору поставки від 02.10.2014р. №02-101, відповідно до якого ТОВ «Діслав» (Постачальник) зобов’язувався поставити покупцю (позивачу) товар, найменування, кількість, асортимент та ціна, якого визначалась згідно із специфікаціями до договору, а покупець зобов’язувався прийняти його та оплатити вартість.

На підставі вищенаведеного договору ТОВ «Діслав» у жовтні 2014 року були виписані видаткові та податкові накладні на загальну суму з ПДВ 88 800,0 грн. (у т.ч. ПДВ – 14 800 грн.), номенклатура поставки – цемент ПЦТ-1-100, глинопорошок бентонітовий марки ПБМБ. Перелік вказаних документів та їх реквізити визначені в Акті перевірки у табличному вигляді (т.1 а.с.16).

Розрахунки між сторонами вказаних договорів проведені у безготівковій формі, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Стосовно вказаного контрагента ТОВ «Діслав» в Акті перевірки зазначається, що останній знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, стан платника 30 - в стані переходу до іншої ДПІ. Статутний фонд складає 310,0 тис. грн. Балансова вартість основних фондів становить 150,0 грн.

Основний вид діяльності ТОВ «Діслав» 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель.

Надалі в Акті перевірки вказується, що відповідно до Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. №375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів; сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Також, зазначається, що ТОВ «Діслав» фактично не могло здійснювати господарські операції з надання товарів та послуг для ТОВ «Укрскс» через відсутність у підприємства трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, транспортних засобів, механізмів, як наслідок відсутність постачання робіт та товарів ТОВ «Діслав» в адресу ТОВ «Укрскс».

Враховуючи наведене, як вказано в Акті перевірки, ТОВ «Діслав» не могло надавати послуги ТОВ «Укрскс», що в свою чергу спростовує факт використання даних робіт та товарів в господарській діяльності ТОВ «Укрскс».

Щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Екодит» (код ЄДРПОУ 36958313) в Акті перевірки зазначено та в ході розгляду даної справи встановлено, що правові відносини між вказаними особами здійснювалися на підставі договору про надання послуг від 26.09.2014р. №06-210, відповідно до умов якого ТОВ «Екодит» (Виконавець) зобов’язувався своїми силами надати послуги, зазначені в специфікаціях до Договору, а ТОВ «Укрскс» (Замовник) зобов’язувався прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до специфікацій до договору передбачалось надання таких послуг: дослідження впливу карбонатної та карбонатно-сульфатної корозії на стійкість спеціальних цементів; дослідження властивостей багатокомпонентних цементів на основі шлаків ТЕС і використання їх в бетонах нормального твердіння; розробка тампонажних матеріалів для цементування нафтових і газових свердловин на основі високоалітового низькоалюмінатного фосфортовмісного портландцементу тощо.

На підставі вищенаведеного договору ТОВ «Екодит» у жовтні-листопаді 2014 року були виписані акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні на загальну суму з ПДВ 759 600 грн. (у т.ч. ПДВ – 126600 грн.), номенклатура послуг збігається із номенклатурою специфікацій до договору. Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи (т.1 а.с. 106-141).

До того ж, встановлено, що взаємовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Екодит» здійснювались також на підставі договору поставки від 26.09.2014р. №06-110, відповідно до якого ТОВ «Екодит» (Постачальник) зобов’язувався поставити покупцю (позивачу) товар, найменування, кількість, асортимент та ціна, якого визначалась згідно із специфікаціями до договору, а покупець зобов’язувався прийняти його та оплатити вартість.

На підставі вищенаведеного договору ТОВ «Екодит» у жовтні 2014 року були виписані видаткові та податкові накладні на загальну суму з ПДВ 77 760,0 грн. (у т.ч. ПДВ – 12 960,0 грн.), номенклатура поставки – цемент ПЦТ-1-500. Перелік вказаних документів та їх реквізити визначені в Акті перевірки у табличному вигляді (т.1 а.с.20), а копії вказаних документів долучені до матеріалів справи.

Розрахунки між сторонами вказаних договорів проведені у безготівковій формі, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Стосовно вказаного контрагента ТОВ «Екодит» в Акті перевірки зазначається, що останній знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, стан платника 30 - в стані переходу до іншої ДПІ. Статутний фонд складає 400,0 тис. грн. Балансова вартість основних фондів становить 200,0 грн.

Основний вид діяльності ТОВ «Екодит» 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

Надалі в Акті перевірки як і у попередньому випадку вказується, що відповідно до Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. №375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів; сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Також, зазначається, що ТОВ «Екодит» фактично не могло здійснювати господарські операції з надання товарів та послуг для ТОВ «Укрскс» через відсутність у підприємства трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, транспортних засобів, механізмів, як наслідок відсутність постачання робіт та товарів ТОВ «Екодит» в адресу ТОВ «Укрскс».

Враховуючи наведене, як вказано в Акті перевірки, ТОВ «Екодит» не могло надавати послуги ТОВ «Укрскс», що в свою чергу спростовує факт використання даних робіт та товарів в господарській діяльності ТОВ «Укрскс».

Стосовно взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ фірма «Ритур-1» (код ЄДРПОУ 24223130) в Акті перевірки зазначено та в ході розгляду даної справи встановлено, що правові відносини між вказаними особами здійснювалися на підставі договору про надання послуг від 20.09.2013р. №20-201, відповідно до умов якого ТОВ фірма «Ритур-1» (Виконавець) зобов’язувався своїми силами надати послуги, зазначені в специфікаціях до Договору, а ТОВ «Укрскс» (Замовник) зобов’язувався прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до специфікацій до договору передбачалось надання таких послуг: дослідження підвищення седиментаційної стійкості тампонажних розчинів без застосування хімічних реагентів; розділення по фракціях цементу ПЦТ-1-100; дослідження властивостей багатокомпонентних цементів на основі шлаків ТЕС і використання їх в бетонах нормального твердіння; розробка пластифікованого тампонажного розчину із зниженою водовіддачею для цементування інтервалів з хемогенними відкладами тощо.

На підставі вищенаведеного договору ТОВ фірма «Ритур-1» у листопаді 2014 року були виписані акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні на загальну суму з ПДВ 360 00 грн. (у т.ч. ПДВ – 60000 грн.), номенклатура послуг збігається із номенклатурою специфікацій до договору. Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи (т.1 а.с. 163-180).

Розрахунки між сторонами договору проведені у безготівковій формі, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Стосовно вказаного контрагента ТОВ фірма «Ритур-1» в Акті перевірки зазначається, що останній знаходиться на обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Статутний фонд складає 200,0 тис. грн. Балансова вартість основних фондів становить 0 грн.

Основний вид діяльності ТОВ фірма «Ритур-1» 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

Надалі в Акті перевірки як і у попередніх двох випадках вказується, що відповідно до Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. №375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів; сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Також, зазначається, що основними постачальниками ТОВ фірма «Ритур-1» у листопаді 2014 року були: ТОВ «Лейтер Плюс» (код ЄДРПОУ 39006869) на суму ПДВ 98,3 тис.грн, ТОВ «Інком Строй» (код ЄДРПОУ 38824525) на суму ПДВ 99,4 тис.грн., що складає 99,9 % від задекларованого податкового кредиту за листопад 2014 року. Аналізом звітності з ПДВ за листопад 2014 року встановлено маніпулювання податковою звітністю внаслідок дроблення податкових накладних з сумою ПДВ менше 10,0 тис.грн., з метою ухилення від реєстрації в ЄРПН та вбачається товарний обрив за перевіряємий період.

Далі ДПІ в Акті перевірки вказує, що ТОВ «Лейтер Плюс» має стан платника 7 – внесено до ЄДР запис про відсутність підтвердження відомостей. Статутний фонд складає 100,0 грн. Основний вид діяльності 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля. Визначити кількість працюючих на ТОВ «Лейтер Плюс» неможливо оскільки звіт 1-ДФ за 4 квартал 2014 року до ДПІ не подавався.

Зазначається також, що ТОВ «Інком Строй» має стан платника 7 – внесено до ЄДР запис про відсутність підтвердження відомостей. Статутний фонд складає 1200,0 грн. Основний вид діяльності ТОВ «Інком Строй» 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель. Визначити кількість працюючих на ТОВ «Інком Строй» неможливо оскільки звіт 1-ДФ за 4 квартал 2014 року до ДПІ не подавався.

Як вказує ДПІ, вищевказане не дає можливості встановити реальність здійснення таких операцій, визначити правомірність їх включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування.

Також, зазначається, що ТОВ фірма «Ритур-1» фактично не могло здійснювати господарські операції з надання товарів та послуг для ТОВ «Укрскс» через відсутність у підприємства трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, транспортних засобів, механізмів, як наслідок відсутність постачання робіт та товарів ТОВ фірма «Ритур-1» в адресу ТОВ «Укрскс».

Враховуючи наведене, як вказано в Акті перевірки, ТОВ фірма «Ритур-1» не могло надавати послуги ТОВ «Укрскс», що в свою чергу спростовує факт використання даних робіт в господарській діяльності ТОВ «Укрскс».

Крім того, ДПІ вказує, що до перевірки не надано відповідним чином оформлені акти здачі-прийняття робіт, що дозволило б свідчити про реальність здійснення наданих послуг. В акті виконаних робіт по постачальниках ТОВ «Діслав», ТОВ «Екодит» та ТОВ фірма «Ритур-1» зазначено лише Замовник, Виконавець, найменування послуг та вартість робіт. В актах не зазначено обсяг виконаних послуг, місце виконання послуг, та ін.

Перевіркою не виявлено, а посадовими особами підприємства не надано документів, що засвідчують факт належності виконаних послуг до власної господарської діяльності підприємства.

Зазначається, що перевіркою, згідно отриманих документів, не виявлено, а підприємством не надано відповідні посвідчення, сертифікати відповідності (визнання), інші документи, видані компетентними органами чи виробниками, що підтверджують відповідність товару вимогам діючих державних стандартів, технічним умовам, а також санітарним, ветеринарним, гігієнічним та іншим нормам, встановленим чинними законодавством України.

Окрім того, перевіркою не виявлено, а посадовими особами підприємства не надано транспортні документи, що засвідчують транспортування товару від постачальника до покупця.

Враховуючи наведене у сукупності, ДПІ під час перевірки прийшла до висновку, що ТОВ «Діслав», ТОВ «Екодит» та ТОВ фірма «Ритур-1» не могли надавати послуги та поставляти товари для ТОВ «Укрскс», що в свою чергу спростовує факт використання даних послуг та товарів в господарській діяльності ТОВ «Укрскс».

Враховуючи наведене, ДПІ у розділі «Висновок» Акту перевірки зазначає про порушення ТОВ «Укрскс» пп.138.10.3 п.138.10, п.138.2, п. 138.4, п.138.11 ст.138, пп.139.1.1, пп.139.1.9 пп. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 248 004,0 грн. втому числі за 2014 рік в сумі 248 004,0 грн., а також п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 201.6, 201.10 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 275 560,0 грн., в тому числі: за жовтень 2014 року на суму 165 560,0 грн., за листопад 2014 року в сумі 110 000,0 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.07.2015р. №0002512204, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на прибуток підприємств» на 248 004,0 грн. за основним платежем та на 62 001,0 грн. за штрафними санкціями, та №002522204, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» на 275 560,0 грн. за основним платежем та на 68 890,0 грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи спір по суті та проаналізувавши у взаємозв’язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат), а саме: п/п. 14.1.27. ПК України (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об’єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами); ст.187 (щодо дати виникнення податкових зобов'язань),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об’єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі податкової накладної та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо складення п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг), п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця/продавця права на формування сум податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов’язують можливість формування спірних сум податкових вигод, та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою; (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому суть останнього слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність зазначених обставин та підстав, з якими наведені вище норми законодавства пов’язують можливість формування платником податків витрат та податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій/ оформлення «безтоварних» операцій), вказує на юридичну дефектність складених за такими операціями первинних документів, позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв’язком з господарською діяльністю позивача.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій (їх невиконання), про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які внаслідок наведеного не мають юридичної значимості, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Висновок відносно наведеного ґрунтуються на наступному.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові цього суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 21-1539а15, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

З метою необхідності перевірки обставин фактичного виконання спірних операцій, в ході розгляду даної справи судом пропонувалося позивачу подати всі наявні у нього докази на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій із контрагентами ТОВ «Діслав», ТОВ «Екодит» та ТОВ фірма «Ритур-1», а також на підтвердження зв’язку таких операцій із господарською діяльністю позивача. В судовому засіданні представник позивача вказав на відсутність у нього додаткових доказів та пояснень по справі, у зв’язку з чим та керуючись ч.6 ст.71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Так, що стосується взаємовідносин позивача із ТОВ «Діслав» та ТОВ «Екодит» по договорам поставки від 02.10.2014р. №02-101 та від 26.09.2014р. №06-110, суд зазначає, що під час розгляду справи не надано жодних доказів наявності вищезгаданих товарів (цементу) у контрагентів позивача, зокрема, доказів їх придбання у інших осіб (постачальників на користь контрагентів), а саме договорів, первинних документів на придбання товарів, які надалі поставлялися позивачу.

Під час розгляду справи не надано і доказів здійснення виробництва товарів власними силами контрагентів, наявності навантажувально-розвантажувальної техніки, придбання сировини для виробництва товарів (у разі виробництва власними силами) тощо.

На підтвердження реальності відносин позивача з його контрагентами, до матеріалів справи не надано обов'язкових за договорами (п. 4.3 договорів) попередніх заявок позивача, на підставі яких здійснюється поставка.

Слід додати, що під час перевірки позивач не посилався та не надавав ДПІ будь-яких документів на підтвердження перевезення продукції (транспортних документів).

Щодо ж до наданих вже під час розгляду справи у суді копій ТТН (т.1 а.с. 181-184) слід зазначити, що такі ТТН не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей підтвердження транспортування та поставки спірної продукції.

Так, наявні у справі копії ТТН не містять відомостей про дату та час виїзду з підприємства-вантажовідправника, дати та часу прибуття до вантажоодержувача, дати і час виїзду від вантажоодержувача, відстані перевезення, відомостей щодо навантаження/розвантаження вантажу.

Вказані ТТН не містять також відомостей щодо подорожніх листів, який є первинним документом про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. №363 в редакції на час оформлення ТТН).

Слід додати, що в ТТН зазначено автоперевізника ПП «Промприлад» та прізвища водіїв, однак під час розгляду справи не надано жодних доказів оформлення договірних відносин із таким перевізником як позивачем, так і контрагентами, а також не надано доказів того, що вказані особи (водії) працювали у позивача, його контрагентів або були залучені на підставі цивільно-правових договорів. Більш того, ТТН не містять відтиску печатки автоперевізника.

Під час розгляду справи не надано також доказів належності автоперевізнику ПП «Промприлад» транспортних засобів, зазначених в ТТН, або їх залучення для виконання спірних операцій в інших осіб, у т.ч. не надано доказів оплати за оренду т/з (у разі залучення т/з у інших осіб), що у сукупності та додатково дає підстави для висновку про недоведеність виконання спірних операцій щодо поставки продукції.

При цьому суд зазначає, що у наданих до суду копіях ТТН зазначені пункти навантаження – м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1 та м. Констянтинівка, вул. Леніна, 99, що, однак, суперечить та не узгоджується із доводами позивача про завантаження товару на складі продавця у м. Києві (пояснення від 26.02.2016р.), а тому такі обставини додатково свідчать про відсутність реального характеру спірних операцій.

До того ж, неможливо встановити факт надходження товару на склади, а також осіб, які відвантажили та прийняли товар. В контексті цього позивачем не надано суду довіреностей на отримання матеріальних цінностей, складських документів, оборотно-сальдових відомостей тощо.

Під час розгляду справи не встановлено й наявності у ТОВ «Діслав» та ТОВ «Екодит» власних або орендованих офісних та складських приміщень, необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності та, зокрема, для виконання спірних операцій. Також не надано й доказів наявності у контрагентів власне і трудових ресурсів для здійснення спірних операцій, судом ж не встановлено наявності у останніх ресурсів, які зазвичай необхідні для виконання таких операцій, враховуючи характер спірних операцій та обумовлені обсяги постачання.

Слід зазначити, що обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється звичайною діловою практикою та характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Стосовно ж взаємовідносин позивача із ТОВ «Діслав», ТОВ «Екодит» та ТОВ фірма «Ритур-1» за договорами про надання послуг №02-102 від 02.10.2014р., від 26.09.2014р. №06-210 та від 20.09.2013р. №20-201, суд зазначає, що позивач в ході розгляду даної справи стверджував, що надання вказаних послуг (виконання робіт) підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг, які, на думку позивача, є достатніми документами для підтвердження реальності проведених операцій.

У матеріалах справи відсутні будь-яка документація (висновки, звіти досліджень і т.і.), яка б при передачі позивачу від контрагентів містила б у відповідних розділах цих документів підписи представників контрагентів позивача або згадку про них взагалі. Наведені обставини не дають суду можливості дослідити змісту фактично наданих послуг, порядок їх виконання, встановити обсяг трудових та інших ресурсів, які залучалися до їх виконання тощо.

Надані ж позивачем певні документи, як-то технічні завдання, висновки та звіти, не містять жодної згадки про участь у виконанні робіт (наданні послуг) вказаних контрагентів позивача, а відтак такі документи не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податкового обліку, а отже і для цілей формування спірних сум податкових вигод.

В контексті наведеного суд зазначає, що виконання (надання) обумовлених положеннями вказаних договорів робіт (послуг) передбачає наявність у осіб, що здійснюють такі роботи (послуги), відповідних спеціальних знань у сфері геології, геодезії, виробництва цементу, природних і технічних наук тощо, а також навичок у проведенні відповідних досліджень зі спірних питань, однак під час розгляду даної справи судом не встановлено та матеріали справи не містять доказів наявності у вказаних контрагентів власних або залучених фахівців у вказаних сферах, інших осіб для виконання спірних операцій, як і доказів наявності у контрагентів позивача власної або орендованої оргтехніки, спеціального обладнання та приладдя для виконання спірних операцій.

Слід зазначити, що обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером угод та звичайною діловою практикою. Під час розгляду справи представник позивача не зміг конкретизувати: які конкретно особи виконували роботи та забезпечували робочий зв'язок з працівниками позивача, які конкретно технічні засоби при цьому використовувались, тобто не наведено тієї інформації, якою зазвичай володіє замовник відносно контрагента.

Також не надано й доказів передоручення контрагентами виконання вказаних операцій іншим особам - субпідрядникам.

Крім того, під час розгляду позивачем не надано й будь-якого листування з приводу укладання договорів про надання послуг (виконання робіт), що є звичайною діловою практикою при виборі контрагентів, у т.ч. з метою з’ясування наявності у відповідних контрагентів матеріальних та людських ресурсів для виконання певних угод.

З огляду на наведене, зазначені акти наданих послуг не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податкового обліку, а отже і для цілей формування спірних сум податкових вигод. Натомість, оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу фактичних обставин та матеріалів справи.

При цьому слід зазначити, що наявність у позивача документації із ТОВ «Будіндустрія» щодо сумісного виробництва тампонажних матеріалів та передачу права власності на Технічні умови і рецептури до них, враховуючи те, що жоден із наданих до матеріалів справи примірників такої документації не містить згадки про контрагентів позивача, не є підтвердженням виконання спірних робіт саме контрагентами позивача (ТОВ «Діслав», ТОВ «Екодит» та ТОВ фірма «Ритур-1»).

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов’язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагентів сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку самостійною підставою для формування спірних сум вигод, оскільки, крім іншого, рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Так, частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З наведеного правила слідує, що обов'язок доказування покладається на сторін і це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Цей обов'язок у рівній мірі покладається на обох сторін, тобто кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається, переконати суд у достовірності наведених фактів.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст.71 КАС України).

В даному випадку позивачем в порядку виконання обов’язку, встановленого ч. 1 ст. 71 КАС України, не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв’язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірним по суті, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Укрскс» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко