Постанова № 61389368, 16.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2016 року № 826/27634/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» Стрюкової І.О. до відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, за участю третіх осіб - державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Пальченка Андрія Володимировича, ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» Стрюкова І.О. (надалі - Уповноважена особа Фонду, позивач) до відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві (надалі - ВДВС Оболонського РУЮ в місті Києві, відповідач), за участю третіх осіб - державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Пальченка Андрія Володимировича, ОСОБА_3 (надалі також треті особи) про визнання дій державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження - протиправними; скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №48832115 від 29.10.2015р.; зобов'язання ВДВС Оболонського РУЮ у місті Києві відкрити виконавче провадження по виконавчому напису №1953, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на автомобіль марки Nissan, модель Місrа, рік випуску - 2006, колір синій, шасі НОМЕР_3, тип Т-3 легковий Комбі, реєстраційний НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження без наявності на те законних підстав.

Зокрема, позивач зазначає, що державний виконавець виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження посилаючись на те, що виконавчий документ раніше був повернутий згідної ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», в той час як ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає право стягувача на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, письмових заперечень та копії матеріалів, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов, суду не надав.

Представники третіх осіб у судове засідання не прибули, письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог чи заперечень проти позову суду не надали.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

Між ВАТ «КБ «Надра» (в подальшому ПАТ «КБ «Надра») та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №23\П\49\2006-840.

В якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, позичальник передав в заставу автотранспортний засіб марки Nissan, модель Місrа, рік випуску - 2006, колір синій, шасі НОМЕР_3, тип Т-3 легковий Комбі, реєстраційний № НОМЕР_1.

У зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором Уповноваженою особою Фонду 19.08.2015р. до ВДВС Оболонського РУЮ у місті Києві пред'явлено виконавчий напис №1953, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на зазначений автомобіль, що належить на праві власності ОСОБА_3 про що, на заяві про відкриття виконавчого провадження працівником канцелярії поставлено відмітку про отримання відповідної заяви.

За результатами розгляду вказаної заяви державним виконавцем винесено постанову 29.10.2015р. про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №48832115.

Вказана постанова вмотивована тим, що згідно відмітки на виконавчому документі державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Грец В.С. повернуто виконавчий документ згідної ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», тобто державний виконавець встановив відсутність майна боржника, на яке необхідно звернути стягнення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606- ХІV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 61) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, у зв'язку із тим, що згідно відмітки на виконавчому документі державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Грец В.С. повернуто виконавчий документ згідної ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач стверджує, що згідно ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

В той же час, суд зазначає, що вказана норма передбачає обов'язкову умову, за якої стягувач має право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання - дотримання строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Так, відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий напис видано нотаріусом 03.04.2013р., в той час, як позивач звернувся до ВДВС Оболонського РУЮ у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження 19.08.2015р., тобто після закінчення строку, протягом якого виконавчий напис міг бути пред'явлений до виконання.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем у межах повноважень та з підстав, передбачених чинним законодавством, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними дій державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язання ВДВС Оболонського РУЮ в місті Києві відкрити виконавче провадження по виконавчому напису є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Окрім того, суд вважає за необхідне окремо зазначити, що позивач у позові посилається на те, що оскаржувана постанова винесена і направлена позивачу із порушенням строків, встановлених ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження виконавчого документа виносить постанову про відмову у відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня надсилає її заявникові з виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що заява про відкриття виконавчого провадження подана позивачем 19.08.2015р., в той час як оскаржувана постанова винесена лише 29.10.2015р., тобто з порушенням строків.

Проте, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій щодо порушення строку винесення та направлення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження позивачем не заявлялись.

Разом з тим, суд вважає за доцільне зазначити про те, що недотримання відповідачем процедури винесення та направлення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження в частині строку не вплинуло на правильність висновку державного виконавця по суті, а саме, щодо наявності підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» Стрюкової І.О. відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко