Постанова № 6138936, 05.06.2008, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

№ 2-a-30/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2008 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

в складі:

головуючого судді Дзюба Н.А.

при секретарі Мумчан Г.П.

за участю:

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника заінтересованої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівського міськвиконкому про визнання неправомірною відмови в перерахуванні щорічної допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманих сум за 2004-2007 pp., -

ВСТАНОВИВ

15 січня 2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернулися до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки. Вони обґрунтовували свої вимоги тим, що є учасниками ліквідації аварії на ЧАЕС та інвалідами третьої групи, і мають право у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Відповідач ухиляється від сплати їм вказаних коштів в повному обсязі, не враховуючи при цьому те, що розмір мінімальної заробітної плати для щорічної допомоги на оздоровлення визначається на момент виплати. В зв'язку з тим, що вказані дії відповідача є протиправними, просили стягнути на їх користь з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2004-2007 роки в розмірі 5134 грн. 50 коп. кожний у відповідності до наведених у позові розрахунків.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_1 підтримали свої позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позові, а також пояснили, що їм було сплачено допомогу на оздоровлення за 2007 рік 90 грн., а не 120, як вказано в позовній заяві.

Представник відповідача, - Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що виплата позивачам щорічної допомоги на оздоровлення у 2004 році в розмірі 21грн.50коп., а в 2005-2007 роках в розмірі по 90грн. на рік здійснені у відповідності до вимог ст.ст.48, 62, 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому враховувалось, що у відповідності до ст.62 вказаного закону

роз'яснення порядку його застосування проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання всіма органами виконавчої влади та суб'єктами господарювання. Згідно з п.37 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дія ч.4ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинена на 2006 рік в частині виплат компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Ця ж норма була встановлена на 2007 рік пунктом 30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Тобто, компенсаційні виплати позивачу призведені у встановлених урядом розмірах.

Представник третьої особи вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки вимоги позивача не основані на законі. Списання коштів з казначейського рахунку без відповідних бюджетних асигнувань не може мати місце в силу ст.51 Бюджетного кодексу України.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), що підтверджується копіями посвідчень серії А № 065753 від 11 жовтня 1996 року та серії А № 067125 від 31 травня 1996 року відповідно, наявними у матеріалах справи, та мали у 2004-2007 роках третю групу інвалідності у зв'язку з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що не заперечується представником відповідача та відповідною довідкою.

Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року 796 - XII (далі - ОСОБА_5 № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам третьої групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати щодо щорічної допомоги на оздоровлення визначається на момент виплати.

Управлінням праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради позивачам виплачена щорічна допомога на оздоровлення у 2004 році в сумі 21 грн. 50коп., у 2005-2007 роках - по 90 грн.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 836), якою розмір щорічної допомоги для інвалідів 3 групи складав 21 грн. 50коп., а з 2005 року -постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі -постанова № 562), якою розмір зазначеної допомоги інвалідам 3 групи встановлений в 90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеними постановами №№ 836, 562 всупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів 3 групи - 21, 50 грн., та з 2005р. для інвалідів 3 групи - 90 грн.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2004-2005 роки, 2007 рік, а не постанови №№ 836, 562.

Крім того, згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» від 27.06.1996 року (зі змінами) стосовно преюдиції нормативних актів.

Конституція - ОСОБА_5 України і має найвищу юридичну силу, а тому суд приходить до висновку, що у зазначеній ситуації слід застосувати конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачам щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 21, 50 грн. за 2004 рік, та 90 грн. за 2005 та 2007 роки слід визнати протиправними.

При цьому суд враховує, що відповідно до Закону України від 20.12.2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати; відповідно до Закону України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Але, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Що стосується виплати допомоги на оздоровлення за 2006 рік, то враховуючи наведені норми закону «Про державний бюджет України на 2006 рік», які до теперішнього часу не визнані Конституційним судом України неконституційними, то підстав для визнання дій відповідача в цій частині протиправними немає.

Законом України «Про Державний бюджет на 2004 рік» встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі: з 01.01.2004 року по 01.09.2004 року - 205 грн. на місяць, з

01.09.2004 року - 237 грн. на місяць.

Відповідно до ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений: з 01.01.2005 року - 262 грн. на місяць, з 01.04.2005 року - 290 грн. на місяць, з 01.07.2005 року - 310 грн. на місяць, з 01.09.2005 року -332 грн. на місяць.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 01.01.2007 року встановлений розмір мінімальної заробітної плати 400 грн. на місяць, з 01.04.2007 року - 420 грн. на місяць, з 01.07.2007 року - 440 грн. на місяць, з 01.10.2007 року -460 грн. на місяць.

Таким чином, з урахуванням вже отриманих позивачами виплат, розмір недоотриманої ним щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005 роки, 2007 рік складає 3674 грн. 50 коп. (237грн.х4)+ (332грн. х 4) + (400грн. х 4) - (21, 5грн.+90грн.+90грн.)

Тому, визнавши вказані вище дії відповідача протиправними, слід зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради сплатити позивачам вказану суму за рахунок Державного бюджету.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Таким чином, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону та приписів п.п.1-3 Порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.2005 року у управління праці та соціального захисту населення з'явився обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тому, звернення з позовними вимогами до управління праці та соціального захисту населення щодо стягнення щорічної допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є обґрунтованими і саме цей відповідач зобов'язаний сплатити за рахунок Державного бюджету недоплачені суми допомоги, оскільки статтею 63 спеціального Закону фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України і Управління є розпорядником коштів Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.И, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо недоплати ОСОБА_1, ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005 роки, 2007 рік.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради за рахунок Державного бюджету сплатити на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2004-2005 роки, 2007 рік в розмірі 3674 (три тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 50 копійок кожному шляхом перерахування з розрахункового рахунку №35214011001529 в УДК м. Костянтинівка Донецької області, МФО 834016, ОКПО 03197428.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови суду в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.