Ухвала суду № 61387584, 15.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 373/904/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Залелько А.О. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

15 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області капітана поліції Радіоненка Анатолія Івановича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Інспектора Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області капітана поліції Радіоненка Анатолія Івановича, в якому просив суд:

Визнати протиправними дії інспектора Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області капітана поліції Радіоненка Анатоля Івановича щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 на місці зупинки транспортного засобу 20.05.2016 року за адресою вул. Богдана-Хмельницького м. Переяслав-Хмельницький. Київської області.

Скасувати постанову інспектора Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області капітана поліції Радіоненка Анатоля Івановича ПС2№565594 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП..

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Позивачем, ОСОБА_2, подано апеляційну скаргу, у якій він скасувати постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2016 року та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що в постанові у справі про адміністративне правопорушення зазначено про те, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснено його права та строки оскарження, копія постанови вручена ОСОБА_2, що підтверджується його особистим підписом, тобто оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог вищевказаної інструкції та КУпАП.

Пояснення ОСОБА_2 про те, що він не пред'явив посвідчення водія та реєстраційний документ на автомобіль тому, що не був впевнений в особі інспектора поліції та виконання ним своїх службових обов'язків саме в м. Переяслав-Хмельницькому - є непереконливими, оскільки всі послідуючі дії водія на виконання вимог того самого інспектора: проходження медичного огляду на стан сп'яніння, підпис постанови та протоколу тощо, вказують на безпідставність та надуманість таких тверджень позивача.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інтонації, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20 травня 2016 року інспектором Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області капітаном поліції Радіоненком Анатолієм Івановичем було винесено постанову ПС2№565594 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 грн.

Згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 №565594 від 20 травня 2016 року, винесеної інспектором Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області капітаном поліції Радіоненко Анатолієм Івановичем, водію транспортного засобу марки «ВАЗ-21053-82, д/нГ1153КИ ОСОБА_2 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а саме, що він керував транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, що мало місце 20 травня 2016 року о 01 годині 47 хв. в м. Переяслав-Хмельницький по вул. Богдана Хмельницького, поблизу магазину «Теремок». До нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу 425 грн.00 коп.

Даючи оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з законодавством, що регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 2 ст. 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення:

про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

За змістом ст. 222 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені ч.1 ст.126 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.

Крім того, пункт 4 Розділу 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (далі по тексту - Інструкція) визначає, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. Таким чином, співробітником патрульної поліції правомірно не було складено протокол про адміністративне правопорушення, а винесено саме постанову.

Таким чином, винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення без попереднього складання протоколу, в даному випадку відповідає вимогам закону.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п.2.1.(а) та п.2.1(б) Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб.

За правилами ст. 2 КАС України рішення суб'єкта владних повноважень має бути прийнято на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ст. 245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

В оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення зазначено про те, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснено його права та строки оскарження, копія постанови вручена ОСОБА_2, що підтверджується його особистим підписом, тобто оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог вищевказаної інструкції та КУпАП.

Пояснення ОСОБА_2 про те, що він не пред'явив посвідчення водія та реєстраційний документ на автомобіль тому, що не був впевнений в особі інспектора поліції та виконання ним своїх службових обов'язків саме в м. Переяслав-Хмельницькому - є непереконливими, оскільки всі послідуючі дії водія на виконання вимог того самого інспектора: проходження медичного огляду на стан сп'яніння, підпис постанови та протоколу тощо, вказують на безпідставність та надуманість таких тверджень позивача.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова ПС2№565594 складена Інспектором Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області капітаном поліції Радіоненком Анатолієм Івановичем в прядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів. -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на Постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.