Ухвала суду № 61387293, 06.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц /796/9210/2016 Головуючий у І інстанції Васильченко О.В.

Доповідач Котула Л.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Котули Л.Г.

Суддів: Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

За участю секретаря Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства " Родовід Банк" про визнання недійсним пункту кредитного договору,

в с т а н о в и л а

У березні 2015 року ПАТ " Родовід Банк" ( далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Мотивуючи свої вимоги тим, що 22 травня 2008 року між ВАТ " Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ " Родовід Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 77.1/АА-00908.08.2( далі - Договір ) за умовами якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 162 000 дол. США терміном по 22.05.2015 включно із процентною ставкою 12, 50 % річних. Факт отримання кредитних коштів підтверджується заявою про видачу готівки № 1691-17 від 22.05.2008.

Позичальник в свою чергу зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом. За порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, сплачувати банку за кожен день прострочення пеню у розмірі 1, 6 % від суми простроченої заборгованості ( п. 3.6. Кредитного договору).

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконав, у зв'язку із чим, утворилася заборгованість на 10 листопада 2015 року, з урахуванням уточненої позовної заяви, становила 74 735, 57 дол. США ( по тілу кредиту та відсотках) та 16 778 783, 97 грн. ( пеня та 3 % річних), яка складається з :

заборгованість за кредитом - 57 833, 06 дол. США;

заборгованість за відсотками - 16 902, 51 дол. США;

пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту - 13 131 058, 88 грн.;

пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 3 561 884, 08 грн.;

3 % річних від суми простроченого кредиту - 67 518, 72 грн.;

3 % річних від суми прострочених відсотків - 18 322, 29 грн., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на підставі ст. 525, 526, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України .

В свою чергу, ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ"Родовід Банк" про визнання недійсним положення пункту 3.6 кредитного договору .

Позивач зазначив, що умови договору, зокрема, п. 3.6. кредитного договору суперечить вимогам законодавства, оскільки встановлення пені у розмірі 1,6 % за кожен день прострочення виконання зобов'язання за споживчим кредитом, що становить 584% від суми неповерненого кредиту та /або несплачених процентів за рік, є несправедливим та суперечить принципам розумності і добросовісності, та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, споживача послуг банку, оскільки дана умова договору встановлює вимогу щодо сплати пропорційно великої суми компенсації ( понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за спірним договором , чим порушено його права як споживача . У зв'язку з чим, просив визнати недійсним п. 3.6. Кредитного договору № 77.1/АА-00908.08.2 від 22 травня 2008 року, укладеного між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26 червня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ " Родовід Банк" про визнання пункту кредитного договору недійсним прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ " Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ПАТ " Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року позов ПАТ" Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, проживаючого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1, п/б) на користь ПАТ "Родовід Банк" (код ЄДРПОУ 14349442, к/р 32008171201 в ГУ НБУ по м. Києву Київській області, МФО 321712, місцезнаходження: м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 17) заборгованість за кредитним договором №77.1/АА-00908.08.2 від 22.05.2008 року в сумі 74735,57 дол. США по тілу кредиту та відсотках і 1 888 567,85 грн. пені та 3 % річних.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, проживаючого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1, п/б) на користь ПАТ "Родовід Банк" (код ЄДРПОУ 14349442, к/р 32008171201 в ГУ НБУ по м. Києву Київській області, МФО 321712, місцезнаходження: м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 17) судовий збір у сумі 3654,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід Банк» про визнання недійсним пункту кредитного договору відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені первісного позову , а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі, оскільки судом порушені вимоги матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився і причину неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу у його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) .

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Судом встановлено, що 22 травня 2008 року між ВАТ " Родовід Банк" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 77.1/АА-00908.08.2 та Додаток 1 до нього, за умовами якого Банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 162 000,00 дол. США на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів терміном по 22 травня 2015 року включно зі сплатою 12, 50 % річних ( п. 1.1., 1.5. , 3.1.2 Договору) ( а.с. 5-14).

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 162 000 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ на момент видачі 785 700, 00 грн., підтверджується заявою на видачу готівки № 1691_17 від 22 травня 2008 року ( а.с. 18).

Згідно п. 1.2 Договору кредитні кошти надаються виключно на наступні цілі: купівлю автомобіля та сплату страхових платежів, а саме:

на купівлю автомобіля згідно з договором № 07-01533 про купівлю - продаж транспортного засобу від 19 травня 2008 року - 162 000, дол. США.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1. Договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10 числа кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 1928, 57 дол. США та нарахованими процентами шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок Банку №37391000062043.840. Датою сплати заборгованості за кредитом та процентами є день зарахування коштів на рахунки вказані у п. 1.3., 1.6. цього Договору.

Пунктом 3.1.2. Договору встановлено, що позичальник зобов'язується повернути одержані кредити згідно з умовами цього договору не пізніше 22 травня 2015 року.

Відповідно до п. 3.4. Договору позичальник зобов'язується достроково погасити заборгованість за одержаними кредитами та сплатити проценти за користування ними, а також пені та штрафи, передбачені цим договором, у разі не виконання зобов'язань, передбачених у пунктах 3.2. та 3.3. цього Договору.

Згідно із п. 3.6. Договору позичальник зобов'язується за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, сплачувати банку за кожен день прострочення пеню у розмірі 1,6 % річних від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 7.9 Договору позичальник підписуючи цей Договір, підтвердив, що він отримав в письмовій формі та ознайомився з інформацією, наданою Банком про умови кредитування, вартість супутніх послуг, орієнтовано сукупну вартість кредиту. Детальний розпис сукупної вартості кредиту наведено в Додатку 1 цього Договору.

Банк свої зобов'язання виконав належним чином.

В той час, як ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого виникла заборгованість зі сплати кредиту та процентів за його користування , яка на 10 листопада 2015 року складала 74 735, 57 дол. США із них :

сума простроченої заборгованості за кредитом - 57 833, 06 дол. США;

сума заборгованості по процентам 16 902,51 дол. США .;

сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом( з 10.11.2014 по 10.11.2015) - 318 335, 18 дол. США , що еквівалентно по курсу НБУ 7 243 696, 12 грн.,

сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту ( за період з 10.11.2014 по 10.11.2015) - 91 297, 99 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 9 321 175, 94 грн. ;

сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом (за увесь період) - 577 064,25 дол. США , а сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту ( за увесь період) 156 532,38 дол. США , а всього 733 596, 63 дол. США , що еквівалентно за курсом НБУ долара США до гривні 16 692 492,96 грн.

сума 3% річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам ( за весь період) - 85 841, 01 грн. ( а.с. 70-73).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеня) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується від першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконане.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Як установлено судом, пунктом 3.6. договору передбачено, що за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, позичальник зобов'язується сплачувати банку за кожний день прострочення пеню у розмірі 1, 6 % від суми простроченої заборгованості .

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

З наданого позивачем розрахунку сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом ( за весь період) становить 577 064, 25 дол. США, що еквівалентно 13 131 058,88 грн., а сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту за весь період ) складає 156 532,38 дол. США , що еквівалентно 3 561 884,08 грн. , а всього 16 692 942,96 грн.( а.с. 73).

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні суду першої інстанції подав заяву про застосування позовної давності ( а.с. 81,82).

Згідно названого розрахунку сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами з 10.11.2014 по 10.11.2015 становить 409 633,18 дол. США , що за курсом НБУ долара до національної валюти України гривні становить 9 321 175,94 грн. ( а.с. 73).

В той час , як заборгованість за кредитом і процентами становить на 10.11.2015 - 74 735 , 57 дол. США, що еквівалентно 1 700 602,96280239 грн. ( 22,754934 х 74 735,57) та 3 % річних - 85 841,01 грн., а всього 1 786 443, 97280238 грн.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання (разом із нарахованими трьома процентами річних), суд, обґрунтовано застосував до спірних правовідносин частину третю статті 551 ЦК України і вважав за доцільне зменшити розмір нарахованої позивачем пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором до суми заборгованості по тілу кредиту та відсотках, яка дорівнювала 1 888 567, 85 грн.

Суд обгрунтовано відмовив у застосуванні позовної давності до вимог про стягнення заборгованості та процентів , оскільки відповідач частково погашав заборгованість за кредитом і останній платіж в рахунок погашення заборгованості відповідачем сплачений 06.03.2013, а з позовом до суду Банк звернувся у березні 2015 року , тобто в межах строку позовної давності. ( а.с. 72)

Задовольняючи частково позовні вимоги Банку про стягнення заборгованості суд дійшов правильного висновку про те, що Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, проте ОСОБА_1 неналежно виконував умови Договору щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а тому вимога ПАТ "Родовід Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 74 735, 57 дол. США є обґрунтованими.

За положеннями частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність установлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Нормою частини третьої статті 267 ЦК Українивстановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульоване з використанням обмежувальної частки «лише» (зі значенням «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави стверджувати, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Тобто ця норма встановленює суб'єктивні межі застосування позовної давності, а саме: передбачає випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.

Отже, як загальна, так і спеціальна позовна давність має диспозитивний, а не імперативний характер застосування.

Представник Банку 10 грудня 2015 року подав заяву про застосування строків позовної давності до зустрічних вимог згідно з вимогами частини третьої статті 267 ЦК України та просив відмовити у задоволені зустрічного позову і з цих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений 22 травня 2008 року і відповідач тривалий час виконував умови кредитного договору, тобто йому було відомо про умови кредитного договору та штрафні санкції за їх порушення про що свідчить його підпис на кредитному договорі.

ОСОБА_1 з позовом про визнання пункту 3.6. кредитного договору недійсним звернувся до суду лише у червні 2015 року , тобто за межами загального строку позовної давності і поважної причини його пропуску суду не навів , а тому суд обгрунтовано відмовив у задоволені зустрічного строку , у зв'язку зі спливом позовної давності.

Крім того, посилання в апеляційній скарзі на те , що відповідачу не було надано інформацію про умови кредитування , вартість супутніх послуг , орієнтовну сукупну вартість кредиту та детальний розпис сукупної вартості кредиту є безпідставними , оскільки спростовуються умовами договору , який підписав відповідач , в якому п.7.9 кредитного договору встановлено , що підписуючи цей договір позичальник підтверджує , що він отримав в письмовій формі та ознайомився з наведеною інформацією та власноручно підтвердив , що отримав у Банку інформацію передбачену ч.2 ст. 11 Закону України " Про захист прав споживачів".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пунктом 3.1.1 Договору передбачено , що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом , починаючи з місяця , наступного за звітним , щомісяця до 10 -го числа ( включно) кожного календарного місяця , частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 1928,57 дол. США 57 центів та нарахованими процентами шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок Банку № НОМЕР_2.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, укладаючи кредитний договір сторони домовилися, що Банк надає позичальнику кредит у іноземній валюті, у доларах США і останній зобов'язується погашати кредит у цій же валюті.

З матеріалів справи випливає, що 11 жовтня 2004 року ВАТ" Родовід Банк" видано банківську ліцензію НБУ № 27 на право здійснення банківської операції, визначені ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України " Про банки і банківську діяльність" та Дозвіл НБУ № 27-4 від 22.09.2006 і Додаток до нього на право здійснення операцій, визначених п. 1-4, ч. 2 та ч. 4 ст. 47 ЗУ " Про банки і банківську діяльність".

15 червня 2012 року НБУ видав ПАТ " Родовід Банк " ліцензію санаційного банку № 1 від 15 червня 2012 року , яка зареєстрована НБУ 15 червня 2012 року за № 16, в якій зазначено , що Банк має право проводити розрахунки, в тому числі в іноземній валюті ( а.с. 76-79).

Та обставина ,що 16 жовтня 2011 року вступив у силу Закон України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", згідно з яким частину першу статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" було доповнено абзацом третім, відповідно до якого надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється, не заслуговує на увагу, оскільки на час укладення кредитного договору, така заборона в цьому законі була відсутня, а відповідно до ч.1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини , які виникли до набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність( ч.2 ст. 5 ЦК України).

За таких обставин, підстав до задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегією суддів не встановлено .

Керуючись ст. 303,304,307,308,315 ЦПК України , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: