Ухвала суду № 61386697, 15.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/54/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

15 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М. ,

секретар судового засідання: Стаднік Л.В.,

за участю:

представника позивача: Атаманюка А.І.,

представника відповідача: Олара В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства" Аскор Груп" до Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Аскор Груп" звернулось до суду з позовом до Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року даний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 31 січня 2015 року № 0001401502. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволеної вимоги щодо скасування рішення від 31.01.2015 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд не задовольняти її.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, ПП "Аскор Груп" є юридичною особою, зареєстрованою 21 грудня 2011 року виконавчим комітетом Чернівецької міської Ради народних депутатів. Ідентифікаційний код 379782024124. Місце знаходження: м. Чернівці, вул. Заводська, 33Б.

Основними видами діяльності ПП "Аскор Груп" є: діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; змішане сільське господарство; виробництво олії та тваринних жирів; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; вантажний автомобільний транспорт; складське господарство; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

22 грудня 2011 року ПП "Аскор Груп" було взято на облік в органах державної податкової служби за №54364, а з 01 травня 2012 року зареєстровано платником податку на додану вартість. Директором ПП "Аскор Груп" є ОСОБА_4.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 12 січня 2015 року №11 "Про проведення документальної позапланової перевірки", направлень на перевірку №004873 та 004874 від 12 січня 2015 року в період з 12 січня 2015 року по 16 січня 2015 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області проведена документальна позапланова перевірка правомірності нарахування ПП "Аскор Груп" бюджетного відшкодування ПДВ платника у банку по декларації за жовтень 2014 року.

За результатами перевірки 19 січня 2015 року складено Акт №26/15-02/37978205 та 31 січня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001401502 за формою "В1" щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість, з яких сума завищення бюджетного відшкодування 48523,00 грн. та штрафні санкції 24261, 50 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПП "Аскор Груп" звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року даний позов задоволено частково.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, за результатами перевірки 19 січня 2015 року складено Акт №26/15-02/37978205, який містить висновки про порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно включено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 48523 грн. по декларації за вересень 2014 року; про порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ за жовтень 2014 року в розмірі 48523 грн. по залишку від'ємного значення за вересень 2014 року внаслідок безпідставного включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 48523 грн. з вартості отриманої сировини постачальником яких задокументовано ТОВ "Торговий Дім Сапсан Юг"; про порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України стосовно заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за жовтень 2014 року в сумі 3782 грн., які сплачені в жовтні 2014 року по залишку від'ємного значення за липень 2014 року.

До таких висновків контролюючий орган дійшов зважаючи на те, що в ході проведення перевірки представлених позивачем первинних документів, інших документів, аналізу укладених правочинів, які висвітлюють взаємовідносини ПП "Аскор Груп" з ТОВ "Торговий Дім Сапсан Юг" на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству та логічної ув'язки окремих показників, встановлено відсутність факту здійснення господарських операцій. При цьому було враховано відомості та висновки, відображені в Акті Новомосковської ОДПІ №8/222/39045740 від 16 січня 2015 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Торговий Дім Сапсан Юг" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ по взаємовідносинам із контрагентами за період з 09 січня 2014 року по 30 жовтня 2014 року".

Висновки контролюючого органу базувались на висновку щодо безтоварності господарських операцій по взаємовідносинах позивача та його контрагента ТОВ "Торговий Дім Сапсан Юг", що в свою чергу свідчить про відсутність реальності господарських операцій між даними сторонами в відповідний податковий період.

Колегія суддів з такими висновками податкового органу не погоджується, адже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому при розгляді тверджень контролюючого органу про безтоварність господарської операції підлягає перевірці сам факт, реальність здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Безтоварні ж господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

Колегія суддів також зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), так як саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Зазначене підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з податку на додану вартість та бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Як слідує з обставин справи, висновки податкового органу про безпідставне включення до податкового кредиту суму ПДВ по декларації за вересень 2014 року, а також завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ за жовтень 2014 року по залишку від'ємного значення за вересень 2014 року пов'язуються із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ за операціями з ТОВ "Торговий Дім Сапсан Юг".

Відповідач ставить під сумнів реальність господарської операції між позивачем та указаним підприємством згідно договору поставки від 16 вересня 2014 року.

Такий висновок ґрунтується на висновках Акту Новомосковської ОДПІ №8/222/39045740 від 16 січня 2015 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Торговий Дім Сапсан Юг" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ по взаємовідносинам із контрагентами за період з 09 січня 2014 року по 30 жовтня 2014 року".

Так, відповідач вказував, що на його адресу надійшов зазначений Акт, у якому зроблено висновки, що ТОВ "Торговий Дім Сапсан Юг" не підтверджено господарські операції з постачальниками, а отже не можливо підтвердити реалізацію товарів (робіт, послуг) підприємствам покупцям за період з 09 січня 2014 року по 30 жовтня 2014 року.

Таким чином, фактично єдиною підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України є матеріали перевірки контрагента позивача - ТОВ "Торговий Дім Сапсан Юг".

Згідно норм Податкового кодексу України обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Можливі порушення, допущені платником податків ТОВ "Торговий Дім Сапсан Юг" у відображенні в податковому обліку певної господарської операції з придбання товарів (робіт) від інших постачальників, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Отже, позивач не може нести відповідальність за неналежне оформлення контрагентами документації по взаємовідносинах з третіми особами, за неподання контрагентами будь-яких документів чи за неналежне ведення контрагентами бухгалтерського та/чи податкового обліку.

Відтак, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акту перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до листа від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 Вищого адміністративного суду України вбачається, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 16 вересня 2014 року ПП "Аскор Груп" та ТОВ "Торговий Дім Сапсан Юг" уклали договір поставки № 2, за яким ТОВ "Торговий Дім Сапсан Юг" зобов'язується поставити (передати) у власність ПП "Аскор Груп" товари, вказані у специфікації, що є невід'ємним додатком до договору, а ПП "Аскор Груп" зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату.

Відповідно до пункту 3.2 договору, доказом поставки партії товару може бути підписана сторонами накладна на товар або (і) товарно-транспортна накладна, що підтверджує передання товару перевізнику, призначеному покупцем та постачальником, або (і) інший транспортний документ, або (і) акт приймання-передачі товару, або (і) будь-який інший документ, що підтверджує факт передачі-приймання товару, чи (і) вчинення конклюдентних дій з боку однієї із сторін, що дає можливість іншій стороні вважати себе такою, що виконала зобов'язання по договору з передачі (приймання) товару.

Згідно пункту 3.4 договору, місце поставки, кількість товару, ціна та вартість кожної партії поставки товарів визначаються сторонами у специфікації.

Як слідує з матеріалів справи, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання позивач здійснив перевірку наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ "Торговий Дім Сапсан Юг", зокрема було перевірено документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Крім того судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 2.4.1. Акту Новомосковської ОДПІ №8/222/39045740 від 16 січня 2015 року вбачається, що ТОВ "Торговий Дім Сапсан Юг" зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ від 31 січня 2014 року та від 13 травня 2014 року №200175133; свідоцтво платника ПДВ анульовано 30 жовтня 2014 року.

Отже, на час здійснення спірної господарської операції контрагент позивача мав статус платника ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору поставки № 2 від 16 вересня 2014 року та, відповідно, підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем були надані суду: контракт №2 від 28 березня 2014 року, укладений між позивачем та грузинською компанією, згідно з яким позивач продавав масло соняшникове нерафіноване; специфікацію №2 до указаного контракту та митні документи. Позивач, на підтвердження мети купівлі у ТОВ "Торговий Дім Сапсан Юг" масла соняшникового нерафінованого пояснив, що така виникла у зв'язку із необхідністю додаткової купівлі масла для виконання умов контракту №2 від 28 березня 2014 року. Крім цього, також надано контракт №10 від 06 жовтня 2014 року, укладений між позивачем та латвійським підприємством стосовно продажу позивачем масла соняшникового рафінованого, специфікацію до нього та митні документи; договір поставки № 2 від 16 вересня 2014 року укладений між ТОВ "Торговий Дім Сансан Юг" та ПП "Аскор Груп"; специфікацію № 1 до договору №2 від 16 вересня 2014 року; рахунок на оплату № 49 від 17 вересня 2014 року ТОВ "Торговий Дім Сансан Юг"; видаткову накладну № 60 від 17 вересня 2014 року; податкову накладну № 2 від 17 вересня 2014 року (оплата за придбаний товар); виписку по рахунку від 17 вересня 2014 року; платіжне доручення № 8 від 17 вересня 2014 року, в якому плаником значиться позивач, отримувачем ТОВ "Торговий Дім Сапсан Юг"; посвідчення про якість від 17 вересня 2014 року; експлуатаційний дозвіл від 04 лютого 2014 року; звіт про результати дослідження від 16 вересня 2014 року; акт здачі-приймання виконаних робіт від 17 вересня 2014 року; договір №120514 про виготовлення продукції з давальницької сировини від 12 травня 2014 року, укладений між контрагентом позивача то ТОВ "Сапсан-Юг"; договір про надання послуг з перевезення вантажів № 1 від 03 січня 2014 року, укладений між ТОВ "Продтранс" та ПП "Аскор Груп" щодо перевезення вантажу із місця призначення до пункту призначення; додаткову угода № 1 від 03 квітня 2014 року щодо внесення змін в п.2.2 д указаного договору; товарно-транспортну накладну № 839409 від 17 вересня 2014 року, де автомобільний перевізник - ТОВ "Продтранс", замовник та вантажоодержувач - ПП "Аскор Груп", вантажовідправник - ТОВ "Торговий Дім Сапсан Юг"; акт огляду цистерни від 17 вересня 2014 року; рахунок-фактура № ПТ - 0000089 від 30 вересня 2014 року, де постачальником зазначено ТОВ "Продтранс", а одержувачем ПП "Аскор Груп"; акт № ПТ - 0000066 здачі-прийняття робіт (надання послуг) між ПП "Аскор Груп" та ТОВ "Продтранс"; податкову накладну № 81 від 30 вересня 2014 року (оплата за послуги перевезення); платіжне доручення № 52 від 13 жовтня 2014 року за транспортні послуги, де платником зазначено ПП " Аскор Груп", а отримувачем ТОВ "Продтранс"; звіт про переміщення номенклатури на складах за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року по фірмі ПП "Аскор Груп", по місцю зберігання "Склад олії". Зазначені документи були надані позивачем на підтвердження наявності у контрагента придбаного товару відповідно до договору поставки № 2 від 16 вересня 2014 року та його транспортування.

До того ж, відповідачем не ставилась під сумнів реальність операції з транспортування товару.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що недотримання контрагентом позивача податкового законодавства, не є підставою для висновку про вчинення податкового порушення позивачем; здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання свого контрагента.

Посилання контролюючого органу на висновки акту перевірки, складеного відносно контрагента позивача за №8/222/39045740 від 16 січня 2015 року, не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не можуть вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірної господарської операції.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України в аналогічних правовідносинах, висловленою, зокрема, в ухвалі від 20 січня 2016 року (К/800/47895/15), в постанові від 11 лютого 2015 року (К/800/1217/13) та ін.

Щодо позиції апелянта про відсутність у позивача права на податковий кредит, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, на виконання умов договору поставки ТОВ "Торговий Дім Сапсан Юг" видано на користь ПП "Аскор Груп" належним чином оформлену податкову накладну, а наявні у матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту вказаної операції. Указані документи не містять розбіжностей чи неточностей й, відповідно, не викликають сумніву у їх достовірності.

Враховуючи встановлені обставини колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем правильно сформовано податковий кредит, визначено суму бюджетного відшкодування та внесено зазначену суму в декларацію з ПДВ.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "В1" від 31 січня 2015 року №0001401502.

Колегія суддів вважає, що постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року відповідає вимогам статті 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

В силу статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 вересня 2016 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Граб Л.С. Гонтарук В. М.