Ухвала суду № 61386672, 13.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1099/16

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

13 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника відповідачів: Карповича В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби України, подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідачів доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та за обставин викладених в ній просив суд задовольнити її, а постанову суду першої інстанції - скасувати.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь позивача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника відповідачів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 06.08.2015 р. згідно наказу №219-о позивач був звільнений з органів податкової міліції Головного управління ДФС у Хмельницькій області через хворобу.

19.10.2015 р. позивачу була встановлена 2 група інвалідності, в зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ №0570517.

28.10.2015 р. позивачем було подано рапорт (з доданими документами) на ім'я в.о. начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності.

Висновком Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 29.10.2015 р. про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Законом України від 20 грудня 1990 р. №565-XII "Про міліцію" (який затверджений першим заступником голови ДФС України без зазначення дати) позивачу призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 60918,48 грн. Підставою для призначення допомоги в такому розмірі вказано п.1.2, 1.3 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою КМУ від 12.05.2007 р. №707.

Водночас, як встановив суд першої інстанції, одноразова грошова допомога позивачу залишалась невиплаченою в зв'язку з відсутністю кошторисних призначень, про що свідчить, зокрема, лист Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 30.05.2016 р.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок помилкового застосування норм законодавства, відповідачами порушено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному Законом №565-XII, тому рішення ДФС України щодо затвердження висновку про нарахування одноразової грошової допомоги на підставі Порядку №707, є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.356.1 ст.356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до положень ч.6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" №565-XII (в редакції закону від 13 лютого 2015 року, який набрав чинності 12 березня 2015 року, далі також - Закон №565-XII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07 листопада 2015 р. в зв'язку з набранням чинності Закону України "Про національну поліцію" №580-VIII.

При цьому, відповідно до п.1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. №707 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, та залишається чинним на час розгляду справи, далі - Порядок №707) одноразова грошова допомога виплачується у разі, зокрема, установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися:

1) під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі:

- п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи;

- чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи;

- трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи;

2) у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

Порівнюючи наведені положення Закону №565-XII по Порядку №707, суд приходить до висновку, що ними по-різному врегульовано питання стосовно розміру виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності.

При цьому, згідно ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, відповідачі повинні були застосувати чинний на момент встановлення інвалідності, звернення позивача і прийняття оскаржуваного висновку Закон України "Про міліцію" №565-XII (як правовий акт, який має вищу юридичну силу) та призначити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи.

При цьому порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги в спірних правовідносинах визначені саме Порядком №707.

Пунктом 5 Порядку №707 визначено перелік документів, які необхідно подати працівнику податкової міліції органу державної податкової служби за місцем проходження служби для виплати грошової допомоги в разі установлення групи інвалідності.

Згідно з п.7 Порядку №707 орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті). МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, відповідачами безпідставно було призначено позивачу одноразову грошову допомогу у меншому розмірі, ніж встановлено законом, оскільки призначення одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі відповідно до Порядку №707 було б можливим лише за умови, що він мав право на отримання такої допомоги до 12 березня 2015 року. Проте, оскільки він набув таке право після 12 березня 2015 року та у період чинності ст.23 Закону України "Про міліцію" №565-XII, розмір допомоги має бути визначений саме у відповідності із вказаним законом.

Посилання апелянта на постанову Верховного суду України від 8 липня 2014 р. по справі №21-184а14 є безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.

Правовий висновок Верховного суду по справі №21-184а14 не стосується спірних правовідносин, оскільки фактично вказує на необхідність правильного застосування лише норм Порядку №707. При цьому до даних спірних правовідносин має застосовуватись ч.6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції, що набрала чинності 12 березня 2015 року), норми якої у згаданій постанові були в іншій редакції та не передбачали конкретного розміру одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, що настала в період проходження служби.

А відтак, помилковими є також доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не враховано, що одноразова грошова допомога виплачується у разі інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, яка встановлена позивачу в розмірі 70%.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 вересня 2016 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Білоус О.В. Совгира Д. І.