Ухвала суду № 61386629, 14.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 р.Справа № 539/528/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.05.2016р. по справі № 539/528/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Лубенського міського голови Грицаєнка О.П. , Лубенської міської ради , Виконавчого комітету Лубенської міської ради

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.05.2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Лубенського міського голови Грицаєнка О.П., Лубенської міської ради, Виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії - відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Стверджує, що відповідно до ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" скликання щорічних загальних зборів є обов'язком, а не правом міського голови, оскільки п.п.11 п.4 ст. 42 Закону містить імперативну норму. Крім того, вказує, що Статут територіальної громади м. Лубни не може відміняти Закони України і не діє в тій частині, в якій суперечить законодавству.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до Лубенського міського голови Грицаєнка О.П., Лубенської міської ради, Виконавчого комітету Лубенської міської ради з позовом про:

- визнання протиправною бездіяльності Лубенського міського голови і виконкому Лубенської міської ради щодо не скликання та проведення загальних зборів жителів міста Лубни;

- зобов'язання Лубенського міського голову скликати щорічні загальні збори жителів територіальної громади міста Лубни;

- визнання протиправною бездіяльності Лубенської міської ради щодо не забезпечення у міському бюджеті на 2016 рік витрат на проведення щорічних загальних зборів у місті Лубни;

- зобов'язання Лубенської міської ради і виконкому Лубенської міської ради внести зміни у міський бюджет 2016 рік і забезпечити фінансування виготовлення і доставку іменних запрошень кожному члену територіальної громади міста Лубни для участі у щорічних загальних зборах;

- зобов'язання Лубенської міської ради та виконкому Лубенської міської ради сприяти у підготовці та проведенні зборів, наданні необхідного приміщення.

Позивач вважає, що законодавством України передбачено обов'язок міського голови щодо скликання щорічних загальних зборів, однак такі норми не виконуються на території громади міста Лубни.

Не погоджуючись з бездіяльністю саме Лубенського міського голови, Лубенської міської ради, виконкому Лубенської міської ради позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та не підтвердженності належними та допустимими доказами протиправної бездіяльності відповідачів.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції законів України.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах цього Закону може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста. Статут територіальної громади підлягає державній реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутом територіальної громади.

На сьогоднішній день в системі діючого законодавства України відсутній закон, яким визначено порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання.

Разом з тим, Постановою Верховної Ради України від 17 грудня 1993 року затверджено Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні. Вказане Положення не є законом, а є лише підзаконним актом. Підзаконний акт - це такий акт, який приймається на підставі та на виконання певного закону.

Як вбачається зі змісту цього Положення, воно прийнято на виконання Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", однак цей закон втратив чинність відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст.8 Положення збори скликаються головою Ради або її виконавчим органом, громадськими комітетами і радами самоврядування.

Збори скликаються за пропозицією не менш як третини від загальної кількості громадян, які проживають у відповідному територіальному утворенні, депутатів Ради, членів постійної комісії, депутатської групи, трудового колективу, об'єднання громадян.

У випадках, коли скликання зборів пов'язане з певними організаційними складнощами, можуть скликатися збори (конференції) представників громадян населених пунктів, мікрорайонів, житлових комплексів, вулиць, кварталів, будинків та інших територіальних утворень. Норми представництва на них визначаються відповідною Радою, її виконавчим органом або органом територіальної самоорганізації громадян.

Представники громадян для участі в зборах (конференції) обираються зборами відповідних територіальних утворень або визначаються органами територіальної самоорганізації громадян (громадськими комітетами і радами мікрорайонів, житлових комплексів, сільськими, селищними, вуличними, квартальними, домовими комітетами).

У разі, коли збори скликаються органами територіальної самоорганізації громадян, вони повідомляють про це відповідну Раду або її виконавчий орган.

Місцеві Ради та їх виконавчі органи сприяють громадським комітетам і радам самоврядування у підготовці і проведенні зборів, надають їм необхідні приміщення.

З аналізу зазначеного випливає, що загальні збори можуть скликатися як головою ради або її виконавчим органом, так і громадськими комітетами і радами самоврядування.

Населення територіальної громади може реалізувати своє право на загальні збори самостійно, шляхом створення органів самоорганізації населення відповідно до ЗУ «Про органи самоорганізації населення». Такі органи є самостійними суб'єктами скликання зборів.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що такі органи створювалися.

При цьому обов'язок скликати загальні збори у відповідачів виникає у випадку ініціювання цього питання: не менш як третиною від загальної кількості громадян, які проживають у відповідному територіальному утворенні; депутатами Ради; членами постійних комісій; депутатськими групами; трудовими колективами; об'єднаннями громадян.

Тобто, з вказаного слідує, що право вирішити питання про скликання загальних зборів за власною ініціативою у відповідачів відсутнє.

Позивачем доказів того, що відповідне звернення мало місце надано не було.

Крім того, зі змісту вказаних норм вбачається, що загальні збори збираються для вирішення конкретних питань. При цьому таке питання визначається ініціаторами зборів. Однак, в позовній заяві позивач просить зібрати такі збори без уточнення їх мети.

Позивач вказав, що просить зібрати загальні збори, оскільки не довіряє обраній міській раді та її голові. Разом із тим, загальні збори не можуть підміняти представницький орган міську раду. Рішення загальних зборів лише враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності.

Поміж іншого, з матеріалів справи, а саме зі ст.13 Статуту територіальної громади м. Лубен, затвердженого 22 сесією міської ради 6 скликання від 20.04.2012 року, зареєстрованого в МЮ України (свідоцтво № 1 від 14.06.2012 року) вбачається, що загальні збори скликаються з ініціативи міського голови, органів місцевого самоврядування та органів самоорганізації населення, депутатів, а також на вимогу більшості мешканців відповідного територіального утворення.

Таким чином, Статутом визначено право, а не обов'язок міського голови скликати загальні збори.

Інших норм, які б зобов'язували міського голову скликати загальні збори Статут не містить.

Твердження скаржника про те, що Статут територіальної громади м. Лубни суперечить законодавству є помилковими через суб'єктивне тлумачення положень діючого законодавства.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо того, що відповідно до ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" скликання щорічних загальних зборів є обов'язком, а не правом міського голови, оскільки п.п.11 п.4 ст. 42 Закону містить імперативну норму, є безпідставними, оскільки ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" містить перелік повноважень сільського, селищного, міського голови, а не перелічує його обов'язки.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.05.2016р. по справі № 539/528/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 19.09.2016 р.