Ухвала суду № 61386510, 13.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 р. Справа № 876/2947/16 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,

за участі представників позивача - ОСОБА_1,

та відповідача - Кузьменко О.О.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,- Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області та Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія Аска», про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) у якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.46), просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не укладення договору щодо обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб контролюючих органів зі страховиком та стягнути з ДФС в її користь суму страхового відшкодування в розмірі 127927,80грн.

Позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що у відповідності до ст.347 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час страхового випадку, далі - ПК) та «Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби», затверджених постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 03.06.1994 №349 (далі - Порядок), вона має право на виплату страхової суми у розмірі 127927,80грн у зв'язку із втратою нею працездатності в результаті інвалідності, яка отримана під час виконання службових обов'язків, проте через протиправну бездіяльність ДФС, яка не виконала вимог ПК та не уклала договорів про надання послуг із страхування посадових осіб органів державної податкової служби, вона фактично позбавлена можливості отримати належні їй кошти у страховика. Відповідач у добровільному порядку відмовився виплатити страхові суми.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі №803/216/16 заявлений позов задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила ДФС, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі покликаються на те, що згідно змін у законодавстві з квітня 2014 року ДФС не здійснює страхування посадових осіб податкових органів, а відповідні виплати позивачу повинне здійснювати регіональне управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача були усі підстави для отримання належних йому страхових сум, однак у зв'язку із протиправною бездіяльністю ДФС такий фактично їх позбавлений, що є підставою для стягнення таких коштів саме з відповідача.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач з 28.01.1993 працювала в органах податкової служби, зокрема остання посада завідувач сектору справляння митних платежів Управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Головного управління Міндоходів у Волинській області.

29.04.2014 позивач звільнена із зазначеної вище посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності (а.с.15).

Позивачу встановлена інвалідність ІІ групи за наслідками експертного огляду, здійсненого комісією Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи (далі - МСЕК), який оформлений актом №782 від 28.04.2014 (а.с.16).

16.04.2015 відповідач звернувся до МСЕК для надання довідки про ступінь втрати працездатності ОСОБА_3 (а.с.8).

07.05.2015 позивач оформила заяву за встановленою формою та подала її страховику (а.с.14), при цьому податковим органом зазначено на такій, що страхова подія настала під час виконання службових обов'язків.

20.10.2015 МСЕК видано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0001562 (далі - Довідка), якою визначено ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_3 у відсотках 70%, захворювання отримане під час виконання службових обов'язків (ДФС) (а.с.9) та довідку до акта огляду МСЕК після переогляду (а.с.10), якою підтверджено ІІ групу інвалідності позивача та зазначено причину такої «захворювання отримане під час виконання службових обов'язків (ДФС)» (далі - Довідка-2).

29.10.2015р. Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія Аска» листом №2879 повідомило заявника про те, що дія договору від 29.10.2012 про надання послуг зі страхування посадових осіб органів державної податкової служби, укладеного із Державною податковою службою України закінчилася 31.12.2012, у зв'язку з чим підстави для виплати страхової суми відсутні (а.с.51).

04.11.2015 позивач зверталася із заявою до ДФС з проханням посприяти у вирішенні питання щодо виплати належної їй страхової суми в порядку ст.347 ПК.

Листом від 25.11.2015 відповідач фактично відмовив ОСОБА_3 у виплаті страхових коштів у зв'язку із тим, що ДФС не укладало нових, а також не продовжувало дію попередньо укладених договорів страхування посадових осіб органів державної податкової служби, а коштів на вказані виплати у кошторисі установи не передбачено (а.с.13).

Не погодившись із такою бездіяльністю ДФС, яка спричинила втрату нею належних їй страхових сум, позивач звернулася до адміністративного суду із цим позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.347.1 ст.347 ПК (в редакції, чинній на момент втрати позивачем працездатності і до моменту набрання чинності Законом України від 10.04.2014 №1200-VII), посадові особи органів державної податкової служби підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за останньою посадою, а у разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, - у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності).

Пунктом 347.2 ст.347 ПК, передбачено, що порядок та умови страхування посадових осіб органів державної податкової служби встановлюються КМУ.

На виконання вказаної норми законодавства КМУ було затверджено Порядок, який був чинним на час виникнення спірних відносин.

Відповідно до п.1 вказаного Порядку, обов'язкове державне особисте страхування (далі - обов'язкове страхування) посадових осіб органів державної податкової служби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що обов'язковому державному особистому страхуванню підлягають посадові особи органів державної податкової служби (далі - застраховані).

Згідно з п.3 Порядку, страхові платежі сплачуються Державною податковою службою (далі - страхувальник) до 25 числа кожного місяця у розмірі 0,25 відсотків фонду оплати праці, включаючи встановлені чинним законодавством доплати та надбавки застрахованих минулого місяця.

Відповідно до абз.«б» п.5 Порядку, страховик виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою.

Із пояснень ДФС та матеріалів справи вбачається, що договір про надання послуг зі страхування посадових осіб органів доходів і зборів у 2013-2014 роках не укладався, а порядок отримання страхової виплати заявнику після 10.04.2014 не роз'яснювався.

Відповідно до п.345.1 ст.345 ПК держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності та майна посадових осіб контролюючих органів та членів їхніх сімей від злочинних посягань та інших протиправних дій.

Відповідно до положень п.3 Порядку, проведення обов'язкового страхування здійснюється страховиком, який одержав відповідну ліцензію в Нацкомфінпослуг і визначений за погодженням з страхувальником.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що термін дії договору про надання послуг зі страхування посадових осіб органів державної податкової служби України від 29.10.2012 №3126676 закінчився 31.12.2012, проте відповідно до п.11 Порядку, для вирішення питання про виплату страхової суми у випадках передбачених п.5 цього Порядку, застрахований або його спадкоємець оформляють у відповідному органі державної податкової служби та подають страховику заяву за встановленою формою (додаток №2), а також пред'являють документ, що засвідчує особу. Крім цього подаються, у разі втрати застрахованим працездатності - копія довідки медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності, засвідчена в нотаріальному порядку.

Органи державної податкової служби, відповідно до п.12 Порядку, зобов'язані надавати за запитами страховика документи про обставини настання страхових подій, необхідні для вирішення питання про виплату страхових сум.

Таким чином, на ДФС покладено обов'язок щодо прийняття заяви від застрахованої особи, надання певних даних страховику, здійснення перерахунку страхових сум на рахунок страховика, як страхувальником, тощо.

Відповідно до чинного законодавства України на відповідача покладено обов'язок з організаційного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, який включає в себе заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямовані на створення умов для ефективної реалізації покладених на такі органи завдань.

Відповідач внаслідок свої бездіяльності не виконав взятих на себе зобов'язань з укладення відповідної угоди зі страховиком, чим фактично позбавив позивача права на соціальний захист у вигляді страхової виплати на випадок хвороби, а відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що обов'язок з такої виплати залишається за відповідачем в силу положень ст.347 ПК, якою передбачено, що посадові особи контролюючих органів підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Виплату страхових сум, відповідно до пунктів 3, 5 Порядку, здійснює страховик, який одержав відповідну ліцензію в Нацкомфінпослуг і визначений за погодженням з страхувальником, тому за відсутності укладеного з таким страховиком договору обов'язок з відшкодування позивачеві суми страхової виплати суд покладає на ДФС, яка зобов'язана була вчинити дії згідно з вимогами ст.347 ПК в порядку та на умовах, визначених Порядком.

Крім цього, слід зазначити, що із Довідки та Довідки-2, а також із довідки до акта огляду МСЕК від 06.05.2016 Серії 12 ААА №385040, яка долучена до матеріалів справи, вбачається, що причиною інвалідності ІІ групи у позивачки, є «захворювання отримане під час виконання службових обов'язків (ДФС)», яке отримано 13.01.2014 після гострого інфаркту міокарда. Тобто, моментом втрати працездатності ОСОБА_3 слід вважати саме 13.01.2014, коли позивачка ще перебувала у трудових відносинах із ДФС.

Також, безпідставними є доводи апелянта про те, що позивач не звернувся вчасно за виплатою їй страхової суми, оскільки згідно п.6 Порядку з вимогою про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть звернутися до страховика протягом трьох років з дня настання страхової події.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 19 вересня 2016 року.