Ухвала суду № 61386499, 14.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 876/8464/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Бедрій Х.П

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2015р. у справі за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу Управління «Західвуглепостач» державного підприємства «Львіввугілля» до Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В:

13.05.2015р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі у Львівській області № 5 від 23.04.2015 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, згідно якого до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 2648,15 грн. та нарахована пеня в розмірі 51703,84 грн. за період з 15.03.2011 року до 30.05.2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що приймаючи вказане рішення, УПФ України в Сокальському районі Львівської області керувалось нормою закону, що втратила чинність, а саме п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка виключена на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі Львівської області № 5 від 23.04.2015 року.

Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області оскаржило дану постанову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у зв'язку із повним, однак несвоєчасним погашенням заборгованості по страхових внесках у відповідності до частини 7 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» управлінням застосовано фінансову санкцію згідно оскаржуваного рішення.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.04.2015 року УПФУ в Сокольському районі Львівської області винесено Рішення № 5 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким застосовано до позивача у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі - 2648,15 грн., та нарахування пені в розмірі 51703,15 грн. за період з 15.03.2011 року до 30.05.2014 року, які протягом десяти робочих днів з дня отримання рішення підлягають перерахуванню (сплаті) на рахунки УПФУ в Сокальському районі Львівської області.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення пенсійним органом прийнято протиправно і підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Пунктом 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Як стверджується оскаржуваним рішенням, відповідач застосовуючи до ДП «Львіввугілля» в особі ВП Управління «Західвуглеростач» ДП «Львіввугілля» фінансові санкції за період з 15.03.2011 року по 30.05.2014 року, керувався нормою п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка на момент прийняття спірного рішення - виключена на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено застосування виконавчими органами ПФУ до страховиків за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ фінансових санкцій, а саме накладення штрафу у встановленому розмірі.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VІ наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058-ІV була виключена.

У той же час, згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04 червня 2013 року у справі № 21-170а13, а тому, у відповідності до вимог ст. 244-2 КАС України, враховується судом при застосуванні вищенаведених норм законодавства.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому вказане рішення не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2015 року по справі № 813/2436/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 19.09.2016 року.