Постанова № 61386482, 14.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 876/3746/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Кіри Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Франківського районного суду міста Львова від 12 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйон 4 УПП у м.Львові лейтенанта поліції Ткач Віри Артурівни, Департаменту Патрульної Поліції України у м.Львові про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів - інспектора роти №1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції міста Львова лейтенанта поліції Ткач В.А., Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову серії ПС2 №722823 про адміністративне правопорушення від 29 лютого 2016 року про накладення на неї адміністративного штрафу в розмірі 255 грн. за порушення ч.1 ст.122 КУпАП.

Постановою Франківського районного суду міста Львова від 12 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що у тому місці, де була здійснена зупинка її транспортного засобу, відсутні спеціально відведені місця чи узбіччя для зупинка чи стоянка, її автомобіль знаходився біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху), що виключає можливість притягнення її до відповідальності за порушення п.15.9 «ґ» ПДР. Крім того, судом не встановлено дійсного місця зупинки, а також відповідачем не здійснено замірів відстані від краю перехресної проїзної частини до автомобіля, як і не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Позивач - ОСОБА_1 та представник позивача (апелянта) - ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просили скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача- Колодійчук О.В. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову- скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 лютого 2016 року приблизно о 11 год. 30 хв. позивач - ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на вул.Січових Стрільців, 21 здійснила зупинку автомобіля на перехресті, чим порушила п.15.9 «ґ» Правил дорожнього руху України, а саме: зупинку ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини.

За цим фактом ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП на підставі постанови у справі про адміністративне порушення серії ПС2 №722823, складеної інспектором роти №1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції міста Львова лейтенанта поліції Ткач В.А., згідно з якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача є ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а тому її правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення інспектором патрульної поліції в межах його повноважень, оскільки жодних доказів, які б свідчили про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, позивач не надала.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

З постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №722823 від 29 лютого 2016 року (а.с.4) вбачається, що 29 лютого 2016 року приблизно о 11 год. 30 хв. позивач - ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на вул.Січових Стрільців, 21 в м.Львові здійснила зупинку автомобіля на перехресті.

Відповідно до п.15.9 «ґ» ПДР України зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Ст.69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представник відповідача в якості доказів на підтвердження доведення факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, та обґрунтованості винесення постанови до матеріалів справи надала роздруківку карти з мережі Інтернет, де хрестиком вказала місце зупинки позивача.

Положеннями п.3 ч.4 ст.283 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, зокрема, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Ч.4 ст.283 КУпАП передбачає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься лише постанова у справі про адміністративне правопорушення від 29 лютого 2016 року, якою позивача визнано винною у вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, яка нею не підписана, а також роздруківка карти з мережі Інтернет, яку, на думку колегії суддів, вважати як належний та допустимий доказ на підтвердження вини позивача у вчиненні цього адміністративного правопорушення немає підстав, оскільки на такому не відображено подій, які відбулися 29 лютого 2016 року.

Разом з тим, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, зокрема, фото- відеозапис, яким зафіксовано адміністративне правопорушення, відповідач не надав.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови серії ПС2 №722823 про адміністративне правопорушення від 29 лютого 2016 року, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень згідно з вимогами ч.2 ст.71 КАС України належними та допустимими доказами не довів правомірності прийнятого ним рішення, тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови серії ПС2 №722823 про адміністративне правопорушення від 29 лютого 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП необхідно задовольнити.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є підставними та обґрунтованими і спростовують висновки суду першої інстанції.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Франківського районного суду міста Львова від 12 травня 2016 року у справі № 465/1357/16-а - скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №722823 від 29 лютого 2016 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2016 року.