Постанова № 61386308, 14.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г. М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року справа №805/1538/16-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Челахової О.О., за участю позивача особисто, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у справі № 805/1538/16-а за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2015 року № 39/12889, стягнення з місцевого бюджету шляхом перерахування коштів у сумі 25000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 02.06.2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкової інспекції № 39/12889 від 05.06.2015 року; стягнути на її користь з місцевого бюджету шляхом зобов'язання перерахувати кошти у сумі 25000 грн. Управлінням Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області на рахунок № 29244825509100 відкритий у АКБ ПриватБанк, МФО 305299, ОКПО14360570, призначення: ОСОБА_2, № картки НОМЕР_2, ІНН НОМЕР_1 з рахунку місцевого бюджету № 31415715700059, код отримувача: 37944338, код банка отримувача: 834016, призначення платежу: податок з ТЗ фізичної особи № 1801100; стягнути на її користь з Державного бюджету судові витрати у справі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у справі № 805/1538/16-а адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 05 червня 2015 року № 39/12889, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з місцевого бюджету 25 000 (двадцять п'ять тисяч гривень) грн., що були сплачені за податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 05 червня 2015 року № 39/12889, відповідно до квитанції № 247 від 18 серпня 2015 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 1 102,42 (одна тисяча сто дві гривні сорок дві копійки) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст. 267 Податкового кодексу України, та зазначає, що на підставі положень пп. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України та даних Центру НППВАЗ ДПІ у м. Краматорську було сформоване податкове повідомлення-рішення № 39/12889 від 05.06.2015 року про нарахований на 2015 рік транспортний податок в сумі 25000 грн. Фактично податкове зобов'язання було сплачено в повному обсязі 18.08.2015 року.

Апелянт вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Третьою особою на адресу суду скеровано клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 є власником транспортного засобу ТOYOTA HIGHLANDER 2011 року випуску з об'ємом двигуна 3456 см. куб. з 17.09.2014 року. Дата первинної реєстрації транспортного засобу 23.06.2011 року (а.с.10).

05.06.2015 року ДПІ у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийнято податкове-повідомлення рішення № 39/12889 про визначення суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн. (а.с. 8, 32).

Підставою визначення суми зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб позивачу стала інформація від 14.03.2015 року за вих. 9/12/11к-6313, отримана податковим органом з Центру НППВАЗ з обслуговування міст Краматорська та Дружківки при УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області, згідно якої надано список власників легкових транспортних засобів, які зареєстровані Центром і які використовувались до 5 років з об'ємами двигунів ТЗ понад 3000 см.куб. В додатку, під № 112 зазначено позивача, транспортний засіб ТOYOTA HIGHLANDER 2011 року випуску з об'ємом двигуна 3456 см. куб. (а.с.34-36).

Відповідно до квитанції № 247 від 18.08.2015 року ОСОБА_4 було сплачено податкове зобов'язання в повному обсязі (а.с. 9).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Спірним у справі є правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення №39/12889 від 05.06.2015 про визначення суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн. з огляду дотримання податковим органом при винесенні спірного податкового повідомлення - рішення вимог діючого законодавства.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Приписи пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому згідно п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Отже, ПК України визначено об'єкти оподаткування транспортним податком: 1) легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років; 2) мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

За положеннями п.п.14.1.251 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, транспортні засоби, що використовувалися, це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01.01.2015 року, власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3000 куб.см є платниками транспортного податку.

При цьому вказана норма є чинною, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року N 71-VIII неконституційним визнано не було.

Підпунктом 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що органи внутрішніх справ зобов'язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.

З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Отже, приймаючи 05.06.2015 року податкове повідомлення-рішення № 39/12889, Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області діяла на підставі та в межах повноважень визначених діючим законодавством.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Водночас, відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. При цьому обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Тому законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ та не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015 року.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що Закон № 71-VІІІ не визнаний неконституційним, тому підлягає застосуванню. Крім того, саме цей закон прийнятий пізніше у часі за норми статті 4 ПК України, тому при подоланні колізій положень нормативно-правового(их) акту(ів) рівної юридичної сили слід надавати перевагу тому, що прийнятий пізніше, тобто, Закону № 71-VІІІ.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що визначення ОСОБА_2 суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. відповідає положенням Податкового кодексу України.

Крім того, як зазначалося вище, позивач просила стягнути на її користь з місцевого бюджету кошти у сумі 25000 гривень, які 18.08.2015 року були нею сплачені за податковим-повідомленням рішенням № 39/12889, оскільки вважає, що обов'язок щодо сплати транспортного податку у неї виникає лише у 2016 році.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначаються Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 (далі - Порядок)).

Пунктом 5 Порядку визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили (абз. 1).

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (абз. 2).

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абз. 4).

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою (абз. 7).

Відповідно до п. 15 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету здійснюється з того бюджету, до якого такі кошти були зараховані. Якщо платіж, що повертається, був сплачений до загального (спеціального) фонду державного або місцевих бюджетів, але згідно з бюджетним законодавством не передбачений серед джерел надходжень бюджетів у поточному бюджетному році, то повернення здійснюється за рахунок податків та зборів, не віднесених до інших категорій (код класифікації доходів бюджету 19090000) або інших надходжень (код класифікації доходів бюджету 24060300) відповідного бюджету.

Отже, існує певний досудовий порядок повернення помилково зарахованих до бюджету податків, який в даному випадку позивачем не дотримано.

Крім того, позивач, звертаючись до суду з вимогами скасувати податкове повідомлення-рішення та стягнути сплачений податок, як відповідача визначив лише податковий орган.

Колегії суддів вважає, що залучення позивачем Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області в якості третьої особи є неприйнятним, оскільки саме на органи Державного казначейства України покладено функції з виконання судових рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, або з бюджетних установ.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлене судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для його скасування.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у справі № 805/1538/16-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2015 року № 39/12889, стягнення з місцевого бюджету шляхом перерахування коштів у сумі 25000,00 грн. відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 19 вересня 2016 року.

Головуючий суддя Г.М.Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко