Рішення № 61385954, 16.09.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2016 р.Справа № 925/982/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення 3012,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про розірвання договору оренди об'єкта нерухомості № 1740 від 01.12.2015 та про стягнення заборгованості в сумі 3 012,53 грн. з них: 2 702,26 грн. основного боргу по оренді та 310,27 грн. пені на підставі договору оренди об'єкта нерухомості № 1740 від 01.12.2015, укладеного між сторонами у справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не направив свого представника у жодне судове засідання, заперечень проти позову суду не надіслав. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке.

Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвала суду від 22.08.2016 та від 02.09.2016 надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підириємців. Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обовязком.

Одночасно, застосовуючи положення ГПК України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

01.12.2015 між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради (Орендодавцем Позивач по справі), в особі директора департаменту ОСОБА_3, що діє на підставі Положення про Департамент, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, (Орендарем Відповідач по справі), що зареєстрований в єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців, дата запису 08.12.2008, номер запису 20170000000011082 було укладено договір оренди обєкта нерухомості №1740 (Далі Договір) ( а.а. 10-11).

За умовами Договору Орендодавець зобов'язався передати Орендареві, а Орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення (далі - Об'єкт), що належить до міської комунальної власності на підставі рішення Черкаської міської ради від 26.06.2003 № 3-531 "Про перелік об'єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління" (п. 1.1. договору).

Договір оренди укладено на термін з 01 грудня 2015 року по 31 жовтня 2018 року і вступає в дію з дати приймання Об'єкта за Актом приймання-передачі (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору обєкт передається Орендарю для розміщення майстерні з ремонту ювелірних виробів.

При передачі об'єкта складається Акт прийому-передачі, який підписується Сторонами. В акті відображається санітарно-технічний стан Об'єкта (п. 3.1. договору).

Об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту, зазначеного у п.3.1. договору (п. 3.2. договору).

01.12.2015 між сторонами у справі підписано акт приймання-передачі нерухомості за адресою м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 24/1 (зворотній а.с. 12).

Розмір орендної плати встановлюється згідно розрахунку, що додається до договору та є його невід'ємною частиною (додаток 3 до договору) (п. 5.1. договору).

Орендна плата встановлюється з розрахунку на один місяць (п. 5.2. договору).

Додатком № 3 до договору (а.с. 13) визначено, що орендна плата за місяць з грудня 2015 року становить 294,91 грн.

Також встановлено договором, що орендна палата підлягає індексації відповідно до індексу інфляції, який щомісячно визначається Державною службою статистики України.

У випадках, передбачених п. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін (п. 5.3. договору).

Встановлена орендна плата перераховується щомісячно до 20 числа місяця, за який проводиться розрахунок, у платіжних документах чітко вказується період, за який проводиться плата та номер договору (п. 5.5. договору).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

05.02.2016, 14.03.2016, 06.05.2016, 07.06.2016. на адресу відповідача направлялись листи-пропозиції про дострокове припинення дії договору оренди у звязку з несплатою орендної плати та попереджено про звернення до суду у звязку з порушенням Орендарем істотних умов договору (а.с. 14-17).

Листи - пропозиції позивача залишилась без відповіді та задоволення, з чого і виник спір.

Згідно з частиною 1 статті 173 ГК України зобовязання, що виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта, або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, є господарським зобовязанням.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відносини сторін по укладеному між сторонами договору оренди обєкта нерухомості № 1740 в силу специфіки об'єкта оренди врегульовуються спеціальною нормою -- Законом України "Про оренду державного та комунального майна" . За змістом даного Закону він врегульовує майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності (ст. 1).

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 19, ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна "Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

У відповідності до п. 7.1.2. договору між сторонами, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений і частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна".

З доводів та розрахунків позивача вбачається, що в порушення вказаних вимог закону та положень Договору відповідач не виконував умови Договору належним чином і за період з грудня 2015 по серпень 2016 року (включно) виникла заборгованість в сумі 2 702,26 грн. по орендних платежах.

Суд вважає, що до примусового стягнення з відповідача на користь позивача за вказаний період належить лише 2701,39 грн., оскільки у відповідності до інформації з додатку № 3 до договору між сторонами (а.с. 13) за грудень 2015 року відповідачу визначений розмір оплати в сумі 249,91 грн. з урахуванням інфляції з грудня 2015, а не 300,81 грн., як вказує позивач у розрахунках (а.с. 18).

Доказів проведення розрахунку за позовними вимогами відповідач суду не надав.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 310,27 грн. за прострочення розрахунків по орендній платі.

Згідно п. 9.2. договору, за порушення строків внесення орендної плати, встановлених в п. 5.5. договору, відповідачем сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день несплати, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня сплачується в 10тиденний термін від дня нарахування.

Оскільки відповідачем було порушено строки оплати орендних платежів за період з лютого 2015 по 15 серпня 2016 року (включно), визначених п. 5.5. договору, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 310,27 грн. пені за вказаний період (а.с. 18).

На виконання вимог ухвали суду від 02.09.2016 про надання детального розрахунку по основному боргу (з сальдо) та пені за позовними вимогами для їх перевірки судом, позивач документів та пояснень суду не надав.

В ході судового засідання представник позивач не підтвердив суду правильність розрахунків по пені, оскільки не зміг вказати точну базу нарахування для пені та деталізувати свої розрахунки.

Суд ухвалює в частині стягнення пені в сумі 310,27 грн. позов залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки позивачем без поважних причин не надано витребувані судом уточнені розрахунки по пені, при чому надання цих розрахунків знаходиться у виключній компетенції позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору оренди об'єкта нерухомості № 1740 від 01.12.2015 позивач просить задовольнити позов також і в частині вимог про розірвання договору оренди.

Заслухавши доводи представника позивача в цій частині судом було встановлено наступне:

У відповідності до умов п. 10.5 та 10.6. договору оренди між сторонами, договір припиняється у разі розірвання його за згодою сторін чи за рішенням суду. Доказів про досягнення згоди сторін у питанні розірвання договору оренди сторонами у справу не надано.

Позивач просить розірвати договір за рішенням суду на підставі ст. 651 ЦК України та ст. 26,27 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна"

Згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивач вказує, що відповідач допустив істотне порушення умов договору оренди між сторонами, оскільки допустив прирощування боргу по орендній платі, що є підставою для розірвання договору.

Інформаційним листом ВГСУ від 13.07.2012 р. N 01-06/908/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" увагу судів було звернуто на таке:

- визначена статтею 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору. Якщо орендоване майно є комунальним, то на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому названа норма застосовується з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України та ЦК України. Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). Норми статті 188 ГК України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору (постанова від 08.05.2012 N 5021/966/2011);

Таким чином саме ст. 26 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна" в силу того, що об'єктом оренди між сторонами є комунальне майно, є спеціальною нормою, яка врегулювала питання про підстави для розірвання договору оренди і її зміст слід трактувати так, що цією підставою може бути будь-яке порушення умов договору.

Договір оренди між сторонами не містить спеціальних умов, лише наявність яких може бути підставою для розірвання цього договору у судовому порядку.

Таким чином, неповна сплата орендних платежів є достатньою підставою для розірвання договору оренди між сторонами за рішенням суду.

В цій частині позов підлягає до задоволення. Датою розірвання договору слід вважати дату набрання рішенням законної сили у відповідності до загальної норми ч. 3 ст. 653 ЦК України, оскільки іншої дати розірвання договору позивач суду не довів.

У відповідності до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З урахуванням викладеного, позов підлягає до часткового задоволення - слід розірвати укладений між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 договір оренди об'єкта нерухомості № 1740 від 01.12.2015 року та стягнути з відповідача 2 701,39 грн. боргу по орендній платі за договором оренди об'єкта нерухомості № 1740 від 01.12.2015 року.

В решті вимог про стягнення боргу по оренді у позові слід відмовити, а в частині вимог про стягнення пені позов слід залишити без розгляду.

На підставі ст. 49 ГПК України, враховуючи вину відповідача у виникненні спору, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 756,00 грн. на відшкодування сплаченого позивачем судового збору повністю.

Керуючись ст. 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати укладений між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 договір оренди об'єкта нерухомості № 1740 від 01.12.2015 року.

3. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Черкаська область, Черкаський район, с. Геронимівка, вул. Корольова, 12) на користь Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 33457208, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36) -- 2 701,39 грн. боргу по орендній платі за договором оренди об'єкта нерухомості № 1740 від 01.12.2015 року та 2 756,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В частині стягнення решти боргу по орендній платі - у позові відмовити.

4. В решті вимог ( про стягнення пені) позов залишити без розгляду.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 19 вересня 2016 року

Суддя Н.М. Спаських