Постанова № 61385942, 13.09.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2016 року Справа № 904/3134/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)

судді: Іванов О.Г., Березкіна О.В.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність №2 від 01.03.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 , довіреність № 14-280 юр від 18.07.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2016р. у справі № 904/3134/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані", м. Кривий Ріг

до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

про стягнення 9 914,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2016р. у справі № 904/3134/16 (суддя Колісник І.І.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані" основний борг - 6 592, 55 грн., 3% річних - 199, 31 грн., інфляційні втрати - 2 155, 97 грн., судовий збір - 1 243,65 грн.

В решті позову відмовлено.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове в ці й частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На думку апелянта, судом не були досліджені та вивчені такі обставини:

-скаржник звертає увагу в апеляційній скарзі, що саме 16.10.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3615 SAP № НОМЕР_1, п. 1.1. якого сторони визначили свої обовязки, також вартість продукції, а саме: ціна продукції, що поставляється покупцю, договірна та і вказується для кожної позиції в Специфікації (ціях), що є невідємною частиною Договору. Строки та порядок здійснення розрахунків передбачені Розділом 4 Договору;

-сторони узгодили, що у разі зміни поточного обмінного курсу НБУ гривні до євро на дату оплати більше ніж на 3 % по відношенню до курсу євро, зазначеного у даній специфікації, ціна продукції та сума даної специфікації підлягає пропорційній зміні. Така зміна буде відбуватись автоматично і не потребує додаткового узгодження сторін і буде обовязковою для сторін. (у тому числі для оплати Покупцем). У такому випадку сторони проводять перерахунок ціни/вартості специфікацій за передбаченою умовами Договору формулою;

-При цьому сторони погодили, що у разі збільшення курсу, встановленого НБУ в останній робочий день, що передує дню оплати, у порівнянні з курсом, встановленим у відповідній специфікації, оплата здійснюється без перерахунку зміни вартості Продукції з подальшою доплатою на підставі коригувального рахунку протягом 15 календарних днів з дати отримання Покупцем коригувального рахунку після проведення 100 % оплати згідно специфікацій;

-згідно чинного законодавства України сторони договору наділені правом на власний розсуд визначати умови договору, з урахуванням вимог актів законодавства, що можуть передбачати конкретні вимоги до них. При цьому, з моменту укладання договору він стає обовязковим для виконання сторонами, а його умови та положення мають силу закону для сторін;

-передумовою виникнення обовязку відповідача зі здійснення доплати відкоригованої вартості продукції є сукупність трьох обставин: сплата покупцем вартості продукції, передбаченої Договором; надання продавцем покупцю коригувального рахунку; сплив 15 календарних днів від дати отримання коригувального рахунку покупцем;

-отже, першим днем прострочення із здійснення доплати відкоригованої вартості продукції є 16 календарний день з моменту отримання покупцем коригувального рахунку продавця. В порушення умов Договору, позивачем не направлялись на адресу відповідача коригувальні рахунки. Доказів зворотного позивач суду не надав, тому у відповідача не виникло обовязку по здійсненню відповідних доплат та унеможливлює застосування до нього будь-яких правових наслідків порушення зобовязання, в тому числі 3 % річних та інфляційних втрат;

-крім того, пунктом 3.6 Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати з причини неналежно оформленого рахунку, покупець звільняється від відповідальності за прострочення платежу;

- таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є необґрунтованими та безпідставними.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає, що у даному спорі мало місце прострочення боржником зобовязань, оскільки відповідач 06.02.2015р. частково оплатив продукцію згідно Специфікації № 1 від 16.10.2014р. (позиції 2 і 4) на загальну суму в гривнях 44 223, 60 грн. У звязку із знеціненням грошових коштів на дату оплати продукції існує необхідність корегування її ціни шляхом визначення курсової різниці за визначеною формулою, згідно якою сплаті підлягало 50 816, 78 грн. Сума курсової різниці, яка залишається несплаченою після оплати продукції 06.02.2015р. склала 6 593, 18 грн. На прострочений борг відповідача було нараховано пеню, 3 % річних та збитки від інфляції (детальний розрахунок надано до позовної заяви).

Всупереч ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відповідач не виконав свій обовязок по оплаті придбаної у позивача продукції. Необхідні реквізити для перерахування позивачу курсової різниці в повному обсязі були відображені в Договорі, тому відповідачу нічого не перешкоджало виконати свій обовязок з оплати продукції без отримання рахунку-фактури на оплату продукції, в тому числі коригувального.

Позивач посилається на судову практику Верховного Суду України та Вищого господарського суду України з аналогічних спорів та зазначає, що ненадання рахунку, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, не є відкладальною умовою та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, а наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обовязку з оплати за надану продукцію.

Позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та погоджується з рішенням місцевого господарського суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2016р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено в судове засідання на 09.08.2016р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Березкіна О.В., Чус О.В.

Розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського апеляційного господарського суду №934/16 від 08.08.2016р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В.

Згідно Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.08.2016р. визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Іванов О.Г., Чус О.В.

У судовому засіданні 09.08.2016р. оголошено перерву до 13.09.2016р.

Розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського апеляційного господарського суду №1238/16 від 12.09.2016р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В.

Згідно Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.09.2016р. визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Іванов О.Г., Березкіна О.В.

У судовому засіданні 13.09.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

16.10.2014 року між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі Покупець, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані" (далі Продавець, Позивач) був укладений договір № 3615 SAP № НОМЕР_1 на поставку обладнання, матеріалів та запасних частин по Україні (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобовязується поставити та передати у власність покупця продукцію відповідно до специфікації(цій) за договором, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.

Загальна вартість продукції за договором складається з суми вартості всіх партій продукції, узгоджених за всіма специфікаціями до даного договору (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору ціна продукції, що поставляється покупцю, договірна і вказується для кожної позиції у специфікації(ях), що є невідємною частиною договору.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що датою оплати вважається дата списання коштів з рахунка покупця на користь продавця. Оплата продукції покупцем здійснюється в національній валюті України за банківськими реквізитами продавця, зазначеними у договорі в наступному порядку.

Оплата продукції, поставленої на склад покупця, здійснюється після надання відповідного оригіналу рахунку покупцеві у терміни, узгоджені відповідними специфікаціями (підпункт 4.1.1 договору).

Згідно з пунктом 4.2 договору сторони, керуючись положеннями статей 524, 533 Цивільного кодексу України, встановили еквівалент вартості продукції за специфікаціями з ПДВ у іноземній валюті у євро, розрахований за обмінним курсом НБУ у розмірі, зазначеному у специфікаціях з урахуванням гривневого еквіваленту за 100 євро, встановленому на узгоджену дату.

Сторони домовились, що уразі зміни поточного обмінного курсу НБУ гривні до євро на дату оплати (більше ніж на 3%) відносно курсу до євро, зазначеного у даній специфікації, ціна продукції та сума даної специфікації підлягає пропорційній зміні. Така зміна буде відбуватися автоматично і не потребує додаткового узгодження сторін і буде обовязковою для сторін (у тому числі для оплати покупцем).

Сторони, у такому разі, проводять такий перерахунок ціни продукції та суми даної специфікації за формулою:

Ц1 = Ц0 х К1/К0,

Ц1 ціна продукції у гривнях, що підлягає сплаті;

Ц0 ціна продукції у відповідній специфікації;

К0 курс євро до гривні, зазначений у відповідній специфікації;

К1 курс гривні до євро у робочий день, передуючий дню оплати.

Сторони дійшли згоди, що оплата здійснюється наступним чином:

- при зменшенні курсу НБУ, встановленого на останній робочий день, що передує дню оплати, у порівнянні з курсом, встановленим на дату оформлення специфікацій, оплата здійснюється з урахуванням такої зміни. Коригувальний рахунок оформлюється продавцем після проведення платежу.

- при збільшенні курсу, встановленого НБУ в останній робочий день, що передує дню оплати, у порівнянні з курсом, встановленим у відповідній специфікації, оплата здійснюється без перерахунку зміни вартості продукції з подальшою доплатою на підставі коригувального рахунку протягом 15 (пятнадцяти) календарних днів з дати отримання покупцем коригувального рахунку після проведення 100% оплати згідно специфікацій.

Даний договір набуває чинності з 29.08.2014 року і діє по 31.03.2015 року або до належного виконання сторонами своїх зобовязань за даним договором залежно від того, яка із вказаних подій настане раніше (пункт 10.4 договору).

Сторони підписали специфікацію № 1 від 16.10.2014 року за умовами якої оплата здійснюється по факту поставки з відстрочкою платежу 20 календарних днів.

Крім того, керуючись положеннями статей 524, 533 Цивільного кодексу України, сторони встановили загальну вартість продукції за цією специфікацією у сумі 40 155,00 грн. без ПДВ (з ПДВ - 48 186,00 грн.), що станом на 29.08.2014 року становить еквівалент 2239,58 євро (2239,58 х 17,929693 = 40 155,00 грн.).

У межах специфікації № 1 від 16.10.2014 року на підставі договору та за видатковою накладною № 352 від 22.12.2014 року позивачем була поставлена відповідачеві продукція (перемикач 9001KS11K1R у кількості 90 шт. на суму 32967,00 грн. без ПДВ; блок контактів 90001КА1 1НО/Н3 у кількості 58 шт. на суму 3 886,00 грн. без ПДВ) на загальну суму 44223,60 грн. з ПДВ.

Оплату поставленої продукції у сумі 44 223,60 грн. відповідач здійснив 06.02.2015 року, стосовно чого у сторін спору немає.

Курсову різницю вартості поставленої продукції позивач визначив у сумі 6 593,18 грн., яку відповідач не сплатив, що і є причиною виникнення спору.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За частиною другою статті 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема, із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Отримання відповідачем продукції підтверджується доказами у справі, а саме видатковою накладною № 352 від 22.12.2014 року, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств позивача та відповідача (а.с. 39 том 1).

Відповідно до пункту 4.1 договору та специфікації № 1 від 16.10.2014 року, з урахуванням статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку за закінчення строків виконання зобов'язань, оплата мала бути здійснена відповідачем до 13.01.2015 року.

Станом на 06.02.2015 року - день оплати відповідачем продукції за видатковою накладною № 352 від 22.12.2014 року, офіційний курс гривні до євро становив 2639,1992 грн. за 100 євро, що відносно курсу, зазначеного у специфікації № 1 від 16.10.2014 року (1792,9693 грн. за 100 євро), свідчить про його зростання на 47,2% (26,391992 х 100/17,929693 = 147,2%; 147,2 - 100 = 47,2).

Станом на 05.02.2015 року офіційний курс гривні до євро становив 2060,2529 грн. за 100 євро, що відносно курсу, зазначеного у специфікації № 1 від 16.10.2014 року (1792,9693 грн. за 100 євро), свідчить про його зростання на 14,9% (20,602529 х 100/17,929693 = 114,9%; 114,9 - 100 = 14,9).

Згідно з абзацом 2 пункту 4.2 договору зазначена обставина є підставою для перерахунку ціни продукції за вказаною у цьому пункті формулою.

Здійснюючи перерахунок ціни продукції, позивач визначив доплату у сумі 6 593,18 грн., взявши за основу наступні базові величини: Ц0 44 223,60 грн. (ціна продукції у відповідній специфікації); К1 - 20,60253 грн. (курс гривні до євро у робочий день, передуючий дню оплати - 05.02.2015 року /20,602529 грн. за 1,00 євро/); К0 - 17,929693 грн. (курс євро до гривні, зазначений у відповідній специфікації станом на 29.08.2014 року /17,929693 грн. за 1,00 євро/).

При цьому позивачем допущено арифметичну помилку, а тому сума курсової різниці фактично буде складати 6 592,55 грн. (44 223,60 х 20,602529/17,929693 = 50816,15 грн.; 50816,15 44 223,60 = 6 592,55).

Зобов'язання відповідача щодо оплати отриманої продукції з урахуванням зміни офіційного курсу гривні до євро на дату оплати передбачено умовами договору і не суперечить статті 533 Цивільного кодексу України.

За змістом пункту 4.2 договору така зміна буде відбуватися автоматично, не потребує додаткового узгодження сторін і буде обовязковою для сторін (у тому числі для оплати покупцем).

Для здійснення такої оплати відсутність коригувального рахунку не є перешкодою, оскільки, в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України.

Отже, підписання сторонами договору, специфікації до нього та видаткової накладної на узгоджену суму свідчить про виникнення у відповідача обовязку щодо оплати вартості поставленої продукції відповідно до встановлених умов та правил, які дозволяли відповідачеві самостійно визначити суму доплати і перерахувати її на банківський рахунок позивача, вказаний у розділі 11 договору.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справі № 908/3165/15 та Верховного Суду України у справі № 37/405.

За умовами пункту 4.2 договору доплата у сумі 6 592,55 грн. за отриману продукцію мала бути здійснена відповідачем за фактом автоматичної зміни ціни, яка відбулася 06.02.2015 року.

Доказів щодо сплати вказаної суми відповідач суду не надав.

Натомість, як вбачається з акту звіряння взаєморозрахунків станом на 01.12.2015 відповідач визнав наявність боргу перед позивачем на суму 6 593,18 грн. за договором 3615.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача курсової різниці вартості продукції підлягають задоволенню частково у сумі 6 592,55 грн.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого господарського суду не спростовують і не можуть бути підставою для скасування його рішення.

Таким чином, оскільки, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно зясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції у відповідності до п.1 ч. 1 ст.103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 44-49, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2016р. у справі № 904/3134/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2016р. у справі № 904/3134/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г.Іванов

Суддя О.В.Березкіна