Рішення № 61385857, 15.09.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2016 р.Справа № 924/643/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічно-акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України", м. Київ

до Дочірнього підприємства агрофірми "Проскурів" фірма "Проскурів - Хліб", м. Хмельницький

про стягнення основної заборгованості в розмірі 36808,66 грн., 32594,78 грн. - інфляції, 4326,28 грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №270 від 18.05.2016р.

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач вернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 36808,66 грн., 32594,78 грн. - інфляції, 4326,28 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань з оплати поставленого товару згідно договору купівлі-продажу №290501/3 від 29.05.2012р. Стягнення інфляційних та річних заявлено з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав. Повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи за адресою, яка згідно витягу з ЄДР є його реєстраційною адресою. Повідомлення ж за вищевказаною адресою, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, є належним повідомленням про розгляд справи в суді.

За таких обставин, суд, в порядку ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

29.05.2012р. між Публічно-акціонерним товариством "Державна продовольчо - зернова корпорація України" (продавець) та Дочірнім підприємством агрофірми "Проскурів" фірма "Проскурів Хліб (покупець) укладено договір купівлі-продажу №290501/3, відповідно до якого продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Найменування товару борошно в/г, борошно 1/г, мішки п/п (п. 2.1 договору).

Кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначається: найменування товару, кількість, що повинна передаватись в конкретній партії (п. 2.1.3 договору).

Вартість кожної партії товару, що передається згідно із цим договором, визначається в специфікаціях, що є невідємною частиною цього договору; покупець здійснює оплату на підставі виставленого продавцем рахунку фактури (п. 4.1, 4.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по договору (п. 7.1 договору).

Відповідно до специфікації №1 від „27 червня 2012 року продавець зобов`язується передати у власність: борошно 1/г на загальну суму 27843,76 грн., борошно в/г на загальну суму 6655,50 грн., мішки п/п на загальну суму 2309,40 грн. Загальна вартість товару становить 36808,66 грн.; строк поставки - з „27 червня 2012 року по „30 червня 2012 року.

Договір і специфікація підписані обома сторонами.

Позивач поставив на користь відповідача товар на загальну суму 36808,66 грн: борошно пшеничне 1/г на суму 23203,13 грн., мішки п/п на суму 1924,50 грн., борошно пшеничне в/г на суму 5546,25 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000417 від 27.06.2012р.

Позивачем направлений відповідачу для оплати рахунок-фактура від 30.05.2012р. на загальну суму 77720, 42 грн., в тому числі за договором № 2190501/3 (вказано у рахунку).

03.03.2016р., 10.06.2016р. позивач направив на адресу відповідача листи з вимогою сплатити заборгованість в тому числі і по договору №290501/3 від 29.05.2012р.

У звязку з неоплатою поставленого товару, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідачу нараховано 32594,78 грн. інфляційних втрат (з 03.07.2012р. по 01.06.2016р.) та 4326,28 грн. - 3% річних (з 03.07.2012р. по 01.06.2016р.).

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору купівлі-продажу, і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, зокрема, відповідач прийняв на себе зобов'язання прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковий для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач на виконання умов договору купівлі-продажу поставив відповідачу борошно пшеничне 1/г, мішки п/п, борошно пшеничне в/г на загальну суму 36808,66 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000417 від 27.06.2012р. Відповідач поставлений товар отримав, про що свідчить підпис керівника державного підприємства агрофірми "Проскурів" фірма "Проскурів - Хліб" ОСОБА_2 на видатковій накладній у графі „Отримав.

Обовязок оплати товару, відповідно до договору, виникає у відповідача на підставі виставленого рахунку. Ст. 692 ЦК встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, обовязок оплати товару виникає у відповідача, враховуючи норми ЦК, які регулюють обчислення строків з наступного дня після виставлення рахунку від 30 травня 2012 року, куди ввійшла вартість товару по договору № 290501/2 і по договору № 290501/3 від 29.05.2012р. Позивач на вимогу суду доказів направлення відповідачу рахунку від 30 травня 2012р. не надав, однак, надав докази оплати зазначеного рахунку в сумі 17719,74 грн. по договору №290501/2, оскільки, поставка товару згідно вказаного рахунку здійснювалалсь за двома договорами № 290501/2 від 29.05.2012р. та № 290501/3 від 29.05.2012р.

Докази ж оплати отриманого товару за довогором № 290501/3 від 29.05.2012р. в розмірі 36808,66 грн. в матеріалах справи відсутні.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що оплата товару не здійснена, у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально та становить 36808,66 грн.

За таких обставин, позов, в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги в частині стягнення інфляційних та річних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню в заявленому розмірі, який підтверджується розрахунком.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічно-акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України", м. Київ до Дочірнього підприємства агрофірми "Проскурів" фірма "Проскурів - Хліб", м. Хмельницький про стягнення основної заборгованості в розмірі 36808,66 грн., 32594,78 грн. - інфляції, 4326,28 грн. - 3% річних задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства агрофірми "Проскурів" фірма "Проскурів - Хліб" (м. Хмельницький, вул. Свободи, буд. 1-А, код 22784611) на користь Публічно-акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" (м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 37243279) 36808,66 грн. (тридцять шість тисяч вісімсот вісім гривень 66 коп.) - основної заборгованості, 32594,78 грн. (тридцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто чотири гривні 78 коп.) - інфляції, 4326,28 грн. (чотири тисячі триста двадцять шість гривень 28 коп.) - 3% річних, 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 19.09.2016р.

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу (м. Хмельницький, вул. Свободи, буд. 1-А).