Рішення № 61385825, 12.09.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2016 р.Справа № 916/1122/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „Нібулон"

до відповідача-1 Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Одеська залізниця"

до відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю „Перша логістична компанія"

про стягнення 32538,69 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників:

від позивача: Петров Володимир-Павло Сергійович за довіреністю №586 від 30.12.2015р.

від відповідача -1: Чібічьян О.Р. за довіреністю №31н від 13.01.2016р.

від відповідача -2: Матвіїв Оксана Марія Ігорівна за довіреністю від 12.07.2016р. №12/07

Суть спору: ТОВ СП „Нібулон" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ПАТ „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Одеська залізниця" вартості недостачі вантажу в сумі 32 538,69 грн.

Відповідач (ПАТ „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Одеська залізниця") надав до суду відзив на позов від 13.06.2016р. за вх.№14714/16 згідно з яким просить суд відмовити у задоволенні позову, з посиланням при цьому на те, що завантаження вантажу у вагон проводилося силами та засобами відправника вантажу і ним же самостійно визначено масу вантажу перед відправленням вагону, та на даному вагоні були встановлені пломби. Після прибуття вантажу на станцію призначення у доповнення до акту загальної форми №37282 від 10.11.2015р. складений комерційний акт № БК 017093/75, в якому зафіксовано відсутність течі вантажу, не порушення ЗПП, та справність вагону у комерційному відношенні, що відповідно до ст.111 Статуту залізниць України звільняє залізницю від відповідальності. Окрім того, відповідач посилається на те, що різниця в масі вантажу сталася у зв'язку з недовантаженням вантажу вантажовідправником або невірним зазначенням маси вантажу у перевізних документах.

У поясненнях від 29.06.2016р. за вх.№15959/16 позивач посилається на те, що відповідач не надав до суду доказів недовантаження вантажу вантажовідправником, а також доказів невірного визначення вантажовідправником маси вантажу. Встановлені в акті загальної форми обставини щодо виявлення в першому розвантажувальному люку стороннього предмету ганчір'я свідчать про несправність вагону. Встановлені у комерційному акті та акті загальної форми обставини щодо наявності поглиблень на вантажу та щілин є підставою покладення відповідальності за недостачу вантажу саме на перевізника. Покладення відповідальності за недостачу вантажу на вантажовідправника суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки Статут залізниць України не передбачає можливості покладення відповідальності за недостачу вантажу на вантажовідправника.

Під час слухання справи суд задовольнив клопотання позивача та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача вантажовідправника вантажу - ТОВ „Перша логістична компанія", про що 29.06.2016р. виніс відповідну ухвалу.

Також судом задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів, про що 15.06.2016р. винесено відповідну ухвалу.

У заяві про неналежність і недопустимість доказів від 07.07.2016р. за вх.№16895/16 позивач просить суд не приймати до уваги наданий відповідачем акт про технічний стан вагону №16 від 11.11.2015р., оскільки із вказаного акту неможливо встановити, що йього було складено саме на станції призначення вантажу в день виявлення несправності вагону, як це передбачено п.15 Правил складання актів (наказ Мінтрансу №334 від 28.05.2002р.), а також неможливо встановити обсяг повноважень осіб, які підписали цей акт.

У поясненнях від 11.07.2016р. за вх.№17218/16 відповідач (ПАТ „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Одеська залізниця") просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з посиланням при цьому на те, що відповідно до п.3 Інформаційного листа ВГСУ від 02.02.2010р. №01-08/71 відправник зобов'язаний визначити не технічний стан вагону, а його придатність у комерційному відношенні для перевезення конкретного вантажу у комерційному відношенні. Також відповідач посилається на те, що різниця в масі вантажу сталася у зв'язку з недовантаженням вантажу вантажовідправником або невірним зазначенням маси вантажу у перевізних документах, оскільки комерційним актом, який складений на станції призначення, зафіксовано справність вагону у технічному і комерційному відношенні, відсутність течі вантажу та не порушення ЗПП, що в силу вимог ст.111 Статуту залізниць України звільняє залізницю від відповідальності за недостачу вантажу.

У поясненнях від 13.07.2016р. за вх.№17547/16 третя особа вважає, що в силу вимог ст.110 Статуту залізниць України, ч.2 ст.308 ГК України відповідальність за недостачу вантажу слід покласти на перевізника вантажу, з посиланням при цьому на те, що вантажовідправник завантажив вантаж у вагон у встановленій кількості, а перевізник прийняв цей вантаж до перевезення і жодних заперечень щодо кількості завантаженого вантажу не надав. Також на момент завантаження вагону не було жодних слідів його пошкодження, встановлених у комерційному акті, а саме: над другим люком наявне поглиблення довжиною 900 мм, завширшки на весь вагон, глибиною 800 мм, з правої сторони вагону у 1-му розвантажувальному люку наявна щілина шириною 10 мм, довжиною 40 мм, яка закладена непередбаченими конструкцією вагону предмета - ганчір'ям. Акт про технічний стан вагону №16 від 11.11.2015р. не можливо приймати уваги, оскільки цей акт складений з порушенням правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу №334 від 28.05.2002р., а саме: акт не містить штемпелю станції у передбаченому для цього місці акту, що унеможливлює встановлення того факту, що його було дійсно складено на станції призначення вантажу саме в день виявлення несправності вагону; акт підписав в.о. вагонного майстру та начальник станції, а документи, які свідчать про призначення в.о. вагонного майстра відсутні; у графі начальник станції зазначено лише підпис невідомої особи, без призначення її прізвища, ім'я та по -батькові, що унеможливлює встановлення факту, що цей підпис вчинено дійсно начальником станції, який мав достатні повноваження для підписання такого акту; найменування інших посад в акті не закреслені.

13.07.2016р. ТОВ „Перша логістична компанія" виключено зі складу третіх осіб у справі та залучено до участі у справі в якості іншого відповідача, про що тією ж датою господарським судом винесено відповідну ухвалу.

У додаткових поясненнях від 22.07.2016р. за вх.№18389/16 відповідач-1 (ПАТ „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Одеська залізниця") посилається на те, що актом про технічний стан вагону №16 від 11.11.2015р. встановлено, що вагон технічно справний та зроблено висновок, що втрата вантажу не можлива. Одночасно актом загальної форми та комерційним актом встановлено, що вагон прибув на станцію з непорушними ЗПП в технічно справному стані та без ознак втрати, крадіжки і течі вантажу. Актом загальної форми №37282 від 10.11.2015р. була виявлено комерційна несправність з кодом 9180000, яка згідно Збірника класифікаторів для опису комерційних несправностей 2008 - невідповідність маси вантажу, вказаної у первісних документах (ТГНЛ), показанням ваг.

У додаткових поясненнях від 01.08.2016р. за вх.№19091/16 відповідач -2 (ТОВ „Перша логістична компанія" ) просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з посиланням при цьому на те, що при огляді вагону відправником не виявлено слідів комерційної несправності вагону, а залізниця прийняла вантаж до перевезення, перевірила оформлення перевізних документів, а саме, що у вагон було завантажено вантаж масою 61960 кг без зауважень.

У поясненнях від 01.08.2016р. за вх.№19092/16 позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути вартість недостачі вантажу в розмірі 32538,69 грн. з відповідача -1, з посиланням при цьому на те, що вагон, в якому наявні щілини та сторонні предмети у розвантажувальному люку не може вважатися технічно справним. Також позивач посилається на висновки, викладені у постанові ВСУ від 23.03.2016р. по справі №6-2086цс15 та вимоги ст..111-28 ГПК України. Окрім того, позивач посилається на те, що Статутом залізниць України не передбачено можливості покладення відповідальності за недостачу вантажу на вантажовідправника, що у разі задоволення позову у даній справі і якщо залізниця вважає, що недостача вантажу виникла з вини вантажовідправника, у залізниці виникає право регресу до вантажовідправника.

Також позивач надав до суду клопотання про витребування доказів від 01.08.2016р. за вх.№2-4062/16. яке задоволено господарським судом та на підставі ст.38 ГПК України у ПАТ „Крюківський вагонобудівний завод" витребувана інформація щодо відповідності технічним вимогам наявності у розвантажувальних люках щілини, щодо можливості вважати такий вагон справним, щодо можливості втрати вантажу через щілини.

Згідно з листом від 15.08.2016р. за вх.№20044/16 ПАТ „Крюківський вагонобудівний завод" не вбачає достатніх правових підстав для надання витребуваних документів на виконання ухвали суду, з посиланням при цьому на те, що ПАТ „Крюківський вагонобудівний завод" не є стороною у справі.

Поряд з цим, у листі від 28.07.2016р. №50-01-36/1337, який наданий на запит позивача від 15.07.2016р. №8975/3-16/27, ПАТ „Крюківський вагонобудівний завод" роз'яснено, що наявність щілин між кришками і горловинами розвантажувальних люків у вагонах для зерна моделі 19-752 не допускається. Окрім того, відповідно до вимог Технічних умов ТУ 24.05.491-81 „Вагон для зерна модель 19-752" резинові ущільнювачі розвантажувальних люків повинні забезпечувати щільне прилягання кришок по всьому периметру, не допускаючи розсипання вантажу на шляхи і виключаючи попадання атмосферних опадів у середину кузова вагону.

У поясненнях від 25.08.2016р. за вх.№208301 позивач посилається на те, свідоцтво про якість зерна №074802 від 09.11.2015р. не містить відомостей щодо геометричних показників (довжина, ширина, товщина) переданого до перевезення зерна кукурудзи, оскільки лабораторія позивача не атестована на проведення таких вимірювань. Але відповідно до відомостей сайту середній розмір юного зерна кукурудзи становить 11,5х8,0х5,3 мм, а тому зерно кукурудзи може вільно просипатися через щілину в розвантажувальному люку розміром 40х10 мм у будь-якій площині.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

09.11.2015р. зі станції відправлення Кременчук ТОВ „Перша логістична компанія" (відправник, відповідач-2) відправлений вантаж ТОВ СП „Нібулон" (одержувач, позивач), в тому числі у вагоні №95357539 у кількості 61 960 кг, що підтверджується накладною №43257369 та відомістю вагонів, згідно з якими вантаж завантажений у вагон насипом та вагони запломбовані ЗПП відправника.

Також судом встановлено, що під час перевезення цього вантажу на станції Знам'янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №37282 від 10.11.2015р., в якому встановлена комерційна несправність вагону №95357539, а саме: невідповідність маси вантажу, вказаної в перевізних документах, показанням ваг, недостача вантажу. Прибуттю поїзда огляду вагонів оглядового містка системи відео нагляду коліях станції слідів крадіжки втрати вантажу не виявлено. Вагони слідують за призначенням. Комерційну несправність не усунуто - вагон слідує з пропущенням без виправлення.

11.11.2015р. на станції Миколаїв - Вантажний складений акт про технічний стан вагону №16, згідно з яким вагон знаходиться у технічно справному стані. Вказаний акт підписаний начальником станції та в.о. вагонного майстра.

Також 11.11.2015р. на станції Миколаїв-Вантажний складений акт загальної форми №3981, згідно з яким у вагоні №95357539 перший розвантажувальний люк заткнутий ганчір'ям.

Поряд з цим, 12.11.2015р. на станції Миколаїв-Вантажний складений комерційний акт БК 027093/75, згідно з яким внаслідок комісійного переваження вагону №95357539 виявлено нестачу вантажу у кількості 9660 кг, а також встановлено, що завантаження вантажу у вагон нерівномірне, над 2-м люком поглиблення довжиною 900 мм, шириною на весь вагон, глибиною 800 мм, Праворуч вагону у 1-му розвантажувальному люку щілина шириною 10 мм, довжиною 40 мм, закладена ганчір'ям. Теча вантажу відсутня. ЗПП не порушені. Вагон технічно справний згідно акту №16 від 11.11.2015р., у комерційному відношенні згідно акту загальної форми станції Знамянка №37282 від 10.11.2015.

29.01.2016р. вантажоодержувач звернувся до ПАТ „Українська залізниця" з претензією з приводу недостачі вантажу №1073/3-16/27. Листом Департаменту комерційної роботи Укрзалізниці від 09.02.2016р. №ЦМ-8/183 вантажоодержувача повідомлено про направлення його претензії до регіональної філії „Одеська залізниця" за належністю для розгляду.

Листом Регіональної філії „Одеська залізниця" від 17.02.2016р. №Н31-01/166 вантажоодержувача повідомлено про те, що його претензія не може бути прийнята до розгляду зв'язку з ненаданням деяких оригіналів документів.

В подальшому вантажоодержувач звернувся до суду з позовом про стягнення з перевізника вартості недостачі вантажу в сумі 32538,69 грн.

Згідно з розрахунком вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, із врахуванням норми недостачі вантажу 0,5% маси нетто вантажу (природна втрата), маса відповідальної недостачі вантажу у вагоні №95357539 становить 9350,20 кг, а її вартість 32538,69 грн. При цьому, вартість відповідальної недостачі вантажу визначена позивачем на підставі довідки вантажовідправника, згідно з якою, вартість 1 тони вантажу (кукурудза) складає 3480 грн. з ПДВ.

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна на маршрут або групу вагонів свідчить про укладення між відправником (відповідач-2) і залізницею (відповідач-1) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача (позивач), яким і подано позов до суду, що відповідає вимогам п. „б" ст.130 Статуту залізниць України.

Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082. При цьому в силу вимог ч.1 ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В силу вимог ст.38 Статуту залізниць України, завантажені контейнери, а також криті вагони (у тому числі ізотермічні) і цистерни пломбуються тим підприємством, організацією, засобами яких провадиться навантаження. Перелік вантажів, що допускаються до перевезення у вагонах без пломб, технічні умови виготовлення пломб, а також порядок пломбування вагонів і контейнерів встановлюються Правилами.

У Правилах пломбування вагонів і контейнерів, затверджених наказом Мінтрансу України №542 від 20.08.2001р. та зареєстрованих в Мінюсті України за №793/5984 10.09.2001р. встановлено, що завантажені криті вагони, ізотермічні, хопери-зерновози, цистерни і контейнери пломбуються ЗПП (пломбами) відправника, коли вантаж завантажено відправником.

Відомості, які наведені у залізничній накладній на маршрут або групу вагонів свідчать, що завантаження вантажу у вагони здійснено відправником і ним же вказані вагони запломбовані ЗПП. В свою чергу перевізником жодних зауважень щодо неправильного накладення ЗПП на вагони, або відсутності ЗПП на вагонах не надано і вантаж прийнятий до перевезення.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Разом з тим у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами.

Між тим, обставини, які встановлені у комерційному акті свідчать про наявність щілини у першому розвантажувальному люку шириною 10мм та довжиною 40мм, яка закладена ганчір'ям, а також про наявність поглиблень у вантажі.

При цьому, згідно з листом ПАТ „Крюківський вагонобудівний завод" наявність щілин між кришками і горловинами розвантажувальних люків у вагонах для зерна моделі 19-752 не допускається, а відповідно до вимог Технічних умов ТУ 24.05.491-81 „Вагон для зерна модель 19-752" резинові ущільнювачі розвантажувальних люків повинні забезпечувати щільне прилягання кришок по всьому периметру, не допускаючи розсипання вантажу на шляхи і виключаючи попадання атмосферних опадів у середину кузова вагону.

Господарський суд вважає, що такі обставини свідчать про пошкодження вагону, а тому підстави для звільнення перевізника від відповідальності за недостачу вантажу у такому вагоні відсутні.

Встановлені в акті про технічний стан вагону №16 від 11.11.2015р. обставини щодо знаходження вагону у технічно справному стані не приймаються до уваги господарським судом, оскільки, такі обставини суперечать обставинам, які встановлені у комерційному акті.

Більш того, у п. 15 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №335 та зареєстрованих в Мінюсті України 08.07.2002р. №567/6855, встановлено, що акт про технічний стан вагону складається у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагону. Про виявлену несправність і складений акт про технічний стан вагону (контейнера) зазначається у комерційному акті.

Отже, складання акту про технічний стан вагону для засвідчення обставин знаходження вагону у технічно справному стані взагалі не передбачено вимогами вищевказаних Правил.

Окрім того, у зв'язку з відсутністю прізвища особи, якою проставлений підпис у графі начальник станції акту про технічний стан вагону, неможливо достеменно встановити особу, якою підписаний цей акт.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача -1, як з перевізника цього вантажу. Підстави для покладення відповідальності на вантажовідправника в даному випадку відсутні, оскільки встановлені обставини справи свідчать, що вантаж завантажений вантажовідправником у вагон у відповідній кількості, у справний вагон та запломбований ЗПП, а залізницею цей вантаж прийнятий до перевезення без жодних зауважень.

При цьому, розрахунок вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, та згідно з яким вартість недостачі вантажу становить 32 538,69 грн., перевірений господарським судом та встановлено, що маса і вартість відповідальної недостачі вантажу у вагоні №95357539 правильно розрахована позивачем.

На підставі ст.44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача -1 у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „Нібулон" до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Одеська залізниця" задовольнити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Одеська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська,5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „Нібулон" (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск,1, ідентифікаційний код 14291113) вартість недостачі вантажу в сумі 32 538 (тридцять дві тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн. 69 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

3.У задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша логістична компанія" відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 19 вересня 2016 р.

Суддя Г.Є. Смелянець